Постанова Запорізький апеляційний суд № 2н-248/2009

Дата документу 05.11.2025 Справа № 2н-248/2009 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 2н-248/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В. Провадження № 22-ц/807/1351/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Полякова О.З., Онищенка Е.А. при секретарі: Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кінах Яни Валеріївни на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність органу примусового виконання, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Кінах Я.В. звернулася до суду з вищевказаною скаргою, просила суд: поновити боржнику ОСОБА_1 строк для подання скарги на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк Оксани Валеріївни; визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк Оксани Валеріївни, що полягає у відмові у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування арешту на майно боржника та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень об`єктів нерухомого майна записів про арешт нерухомого майна протиправною; зобов`язати головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк Оксану Валеріївну або іншу уповноважену особу відділу скасувати арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , що був накладений постановою старшого державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ Манькута Т.В. у виконавчому провадженні №21299306 з примусового виконання судового наказу №2н-248, виданого 07.10.2009 Шахтарським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 144537,02 грн. та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень об`єктів нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 №10237975 від 13.09.2010, внесеного на підставі постанови старшого державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ Манькута Т.В. про відкриття виконавчого провадження, б/н, 09.09.2010. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання скарги, зазначає, що лист № 32167 від 07.03.2025, яким відмовлено у знятті арешту на майно боржника, представником скаржника ОСОБА_1 - адвокатом Кінах Яною Валеріївною отримано 19 березня 2025 року. В межах 10 - денного строку до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя адвокатом Кінах Я.В. було подано скаргу про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії. Вказану скаргу було зареєстровано судом 24 березня 2025 року. Враховуючи, що від суду не надходило жодних ухвал чи повідомлень щодо розгляду справи, 15 квітня 2025 року адвокатом Кінах Я.В. до суду було подано додаткові пояснення по справі. 05 травня 2025 року до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвоката Кінах Я.В. надійшла ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 березня 2025 року про залишення скарги без руху з підстав виявлення недоліків скарги. Вказаною ухвалою, зокрема, зобов`язано надати копії скарги з доданими до неї документами у відповідності до кількості осіб у справі. Разом з тим, на виконання ухвали суду від 26 березня 2025 року адвокатом Кінах Я.В. 09 травня 2025 року засобами поштового зв`язку до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надіслано скаргу на бездіяльність державного виконавця з примірниками в кількості згідно кількості учасників справи. Однак, 14 травня 2025 року до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвоката Кінах Я.В. надійшла ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 травня 2025 року про повернення скарги адвоката Кінах Я.В. у зв`язку із тим, що у встановлений судом строк зазначені в ухвалі недоліки не усунуті. Ухвала про повернення скарги Візнюк В.С. на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не оскаржувалась з огляду на те, що наслідком скасування вказаної ухвали Запорізьким апеляційним судом стало б повернення скарги до суду першої інстанції для продовження розгляду. Разом з тим, повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Тому, представник ОСОБА_1 - адвокат Кінах Я.В. повторно звертається до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя з даною скаргою, враховуючи, що строк для подання скарги пропущений, просила суд поновити його, оскільки вважала, що такий строк пропущений з поважних підстав. Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для подання скарги на дії, бездіяльність органу примусового виконання. Скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кінах Яною Валеріївною, на дії, бездіяльність органу примусового виконання залишено без розгляду та повернуто її заявнику. Роз`яснено, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Кінах Я.В. подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що підставою для звернення з заявою про скасування арешту в межах виконавчого провадження стало те, що ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2019 року скасовано судовий наказ №2н-248/2009, виданий 07.10.2009 Шахтарським міськрайонним судом Донецької області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» у розмірі 144 537,02 грн., який був підставою для відкриття виконавчого провадження, та, відповідно, накладення арешту на майно боржника. Відтак, і підстави для наявності записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі обтяжень об`єктів нерухомого майна - відсутні. Зауважує, що інші виконавчі провадження по боржнику ОСОБА_1 , де стягувачем виступає ЗАТ «Альфа-Банк» або його правонаступники, відсутні. Однак, листом №32167 від 07.03.2025, який представником скаржника ОСОБА_1 - адвокатом Кінах Яною Валеріївною отримано 19 березня 2025 року, головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В. відмовила у задоволенні заяви про скасування арешту. Так, лист №32167 від 07.03.2025, яким відмовлено у знятті арешту на майно боржника, представником скаржника ОСОБА_1 - адвокатом Кінах Яною Валеріївною отримано 19 березня 2025 року. Звертає увагу, що в межах 10 - денного строку до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя адвокатом Кінах Я.В. було подано скаргу на визнання дій державного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії. Вказану скаргу було зареєстровано судом 24 березня 2025 року. Від суду не надходило жодних ухвал чи повідомлень щодо розгляду справи, 15 квітня 2025 року адвокатом Кінах Я.В. до суду було подано додаткові пояснення по справі. 05 травня 2025 року до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвоката Кінах Я.В. надійшла ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 березня 2025 року про залишення скарги без руху з підстав виявлення недоліків скарги. Вказаною ухвалою, зокрема, зобов`язано надати копії скарги з доданими до неї документами у відповідності до кількості осіб (учасників) у справі, що свідчить про необхідність подання скарги у паперовому вигляді. Зауважує, що при формуванні скарги в підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвокатом Кінах Я.В. було зазначено Електронні кабінети інших учасників справи, та відповідно, скарга з примірниками автоматично представником була надіслана до їх Електронних кабінетів. Крім того, на виконання ухвали суду від 26 березня 2025 року, адвокатом Кінах Я.В. 09 травня 2025 року (в межах п`ятиденного строку, встановленого судом) засобами поштового зв`язку до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надіслано супровідний лист про направлення скарги на бездіяльність державного виконавця з примірниками в кількості згідно кількості учасників справи. Однак, 14 травня 2025 року до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвоката Кінах Я.В. надійшла ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 травня 2025 року про повернення скарги адвоката Кінах Я.В. у зв`язку з тим, що у встановлений судом строк зазначені в ухвалі недоліки не усунуті. Разом з тим, 15 травня 2025 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя зареєстровано надходження листа адвоката Кінах Я.В. із паперовою заявою про усунення недоліків. Ухвала про повернення скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14 травня 2025 року не оскаржувалась з огляду на те, що наслідком скасування вказаної ухвали апеляційним судом стало б повернення скарги до суду першої інстанції для продовження розгляду. Крім того, повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Тому, 21 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кінах Я.В. повторно звернулася до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В., що полягає у відмові у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування арешту на майно боржника та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень об`єктів нерухомого майна записів про арешт нерухомого майна. Окрім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Кінах Я.В. подала клопотання про поновлення пропущеного строку на подання зазначеної скарги. Вказує, що у скарзі, зокрема, в частині обґрунтування поновлення строку для звернення зі скаргою, представником детально описано дії та дати вчинення дій щодо подання скарги. В даному випадку, пропущення строку для звернення зі скаргою на бездіяльність державного виконавця трапилося не з вини скаржника ОСОБА_1 та не пов`язане з тим, що остання не вчиняла жодних дій для звернення до суду з вказаною скаргою. Вважає, що в діях ОСОБА_1 не вбачається тривалої бездіяльності, що, у свою чергу, не може бути визнано судом безпідставною причиною для поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою. Крім того, на підтвердження поважності пропуску строку для подання скарги представником скаржника було долучено роздруківку з Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвоката Кінах Я.В. щодо надходження документів від Жовтневого районного суду міста Запоріжжя та реєстрації судом вхідних документів представника скаржника. Від представника АТ «Сенс Банк» Луньової А.Г. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що скаржниця не надала суду достовірних доказів причин та поважності пропуску встановленого строку на оскарження дій ДВС. Суд критично поставився до тверджень заявника про те, що скаргу вона вже подавала до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя 24.03.2025 року. Суд також критично поставився до тверджень заявника про те, що ухвалу суду від 14.05.2025 року про повернення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа - ПАТ «Сенс Банк», не оскаржувалась, з огляду на те, що наслідком скасування вказаної ухвали Запорізьким апеляційним судом стало б повернення скарги до суду першої інстанції для продовження розгляду, та повторно звернулась до суду, оскільки ОСОБА_1 не була позбавлена можливості оскаржити ухвалу суду про повернення заяви в апеляційному порядку. Враховуючи викладене, а також той факт, що у заяві (клопотанні) не наведено поважних причин пропуску строку на подання скарги та не додано доказів на підтвердження таких причин, а вказані в заяві заявником причини не можна визнати поважними, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для поновлення скаржнику строку звернення до суду зі скаргою, відтак заява (клопотання) про поновлення строку на звернення до суду не підлягає задоволенню, а скарга підлягає залишенню без розгляду. Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. За положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справах № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) та № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19), від 31 липня 2023 року у справі № 2-3187/11 (провадження № 61-4984св23) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові. Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України). За загальним правилом, судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду. Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18) зроблено висновок про те, що «стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС». Отже, стаття 449 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та має переважне право на застосування при обрахуванні строку для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 березня 2023 року у справі № 367/7831/19 (провадження № 61-1642св22), від 13 червня 2023 року у справі № 638/5995/16-ц (провадження № 61-3333св23), від 30 червня 2023 року у справі № 206/1451/19 (провадження № 61-2469св23). У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 (провадження № 61-905св23) зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19). У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року в справі № 904/3734/20 вказано, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Адже під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов`язок суду щодо розгляду скарги по суті в порядку статті 343 ГПК України, оскільки нормами ГПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Скаржник посилалася на те, що її представником раніше вже було подано до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя скаргу про визнання дій державного виконавця протиправними та зобов`язання вчинити дії. 05 травня 2025 року до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвоката Кінах Я.В. надійшла ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 березня 2025 року про залишення скарги без руху з підстав виявлення недоліків скарги. На виконання ухвали суду від 26 березня 2025 року адвокатом Кінах Я.В. 09 травня 2025 року (в межах п`ятиденного строку, встановленого судом) засобами поштового зв`язку до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надіслано супровідний лист про направлення скарги на бездіяльність державного виконавця з примірниками в кількості згідно кількості учасників справи. Однак, 14 травня 2025 року до Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС адвоката Кінах Я.В. надійшла ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14 травня 2025 року про повернення скарги адвоката Кінах Я.В. у зв`язку із тим, що у встановлений судом строк зазначені в ухвалі недоліки не усунуті. Разом із тим, 15 травня 2025 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя зареєстровано надходження листа адвоката Кінах Я.В. із паперовою заявою про усунення недоліків. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Тому, 21 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кінах Я.В. повторно звернулася до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В. Також представник заявниці подала клопотання про поновлення пропущеного строку на подання зазначеної скарги. Ці обставини суддя, всупереч ст. 260 ЦПК Українине описав, не мотивував, чому не бере до уваги вказані обставини, якими скаржник обґрунтовує клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги. Отже, висновок суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин, якими було обґрунтовано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги, що призвело до передчасного висновку суду про пропуск скаржником строку. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кінах Яни Валеріївни задовольнити. Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2025 року у цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: О.З. Поляков Е.А.Онищенко