Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/27182/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/27182/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року (суддя Сластьон А.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом Державної міграційної служби України, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №008017300020686 від 02.11.2023 про відмову у визнанні особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Державну міграційну службу України визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою без громадянства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою про визнання його особою без громадянства, однак спірним рішенням йому відмовлено в наданні такого статусу. Позивач із таким рішенням не погоджується та вказує, що всіляко сприяв співробітникам ДМС у розгляді його заяви, наданні всіх необхідних документів. Зокрема, позивач до своєї заяви надав відповідачу лист Генеральної прокуратури України від 07.02.2019, з якого вбачається, що 07 лютого 2019 року відмовлено у видачі ОСОБА_1 до Республіки Таджикистан для притягнення його до кримінальної відповідальності. Позивач вказує, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні статусу особи без громадянства на підставі абз. 4 частини 3 статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки щодо позивача закінчилися строки давності притягнення до криміанальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що наявні підстави для визнання рішення відповідача від 02.11.2023 №008017300020686 протиправним та скасування. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що керуючись вимогами пункту 29 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 (у редакції постанови від 16.09.2023) Новомосковським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області направлено матеріали справи про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України разом із супровідним листом Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 13.09.2024 за вих. №1235-2211/1235-23. Відділ міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національно поліції в Дніпропетровській області в листі від 19.06.2023 №10/23/Н2/15F/405/1076 повідомив, що за результатами перевірки за допомогою інформаційно-пошукової системі е-АSF2 Генерального секретаріату Інтерполу встановлено, що станом на 19.06.2023 стосовно громадянина ОСОБА_1 в обліках Інтерполу з 26.07.2013 міститься червоне оповіщення про його розшук з метою арешту та екстрадиції для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 105 Кримінального кодексу Республіки Таджикистан, ініціатором розшуку є правоохоронні органи Республіки Таджикистан. Відповідно до короткого викладу обставин вчиненого позивачем кримінального правопорушення, який міститься у вищевказному червоному оповіщенні, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 години увійшов до квартири, де проживав ОСОБА_3 , та разом з ним сиділи його співмешканка ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , жінка на ім`я ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .. ОСОБА_8 почав ображати і лаятися з ОСОБА_9 , а коли за неї заступився ОСОБА_10 , ОСОБА_8 з метою вбивства дістав саморобний пістолет і вистрілив у ОСОБА_10 . В результаті ОСОБА_10 отримав вогнепальне поранення в серце і помер на місці злочину. Отже, ДМС України зазначає, що нею було прийнято правомірне рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу позивача особи без громадянства. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Таджикистан, проживає на території України з 1993 року. 16.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про визнання особою без громадянства. В заяві зазначено, що позивач народився в м.Душанбе Республіки Таджикистан, прибув до України 21.05.1993 через сімейні обставини. Згідно з даними довідки від 15.01.2014, виданої посольством Республіки Таджикистан в Україні, ОСОБА_1 є уродженцем Республіки Таджикистан та не є громадянином Республіки Таджикистан. Відповідно до положень пункту 29 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 (у редакції постанови від 16.09.2023) Новомосковським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області направлено матеріали справи про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України разом із супровідним листом Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 13.09.2024 за вих. №1235-2211/1235-23. В ході розгляду ДМС України матеріалів справи про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійсненого відповідно до процедури, визначеної Порядком розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 (в редакції постанови від 16.09.2023, що є чинною на час прийняття оскаржуваного рішення), встановлено наступне. Відповідно до інформації, викладеної позивачем в письмових пояснень, наданих в рамках процедури розгляду його заяви про визнання особою без громадянства, позивач у травні 1993 року здійснив в`їзд на територію України за паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з метою переховування від покарання за скоєння ним кримінального правопорушення на території Республіки Таджикистан. В Україні позивач проживав у рідного брата - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в м. Артемівськ Донецької області. Паспорт громадянина колишнього СРСР позивач нібито загубив у 1994 році, але, у зв`язку із побоюванням бути затриманим, до Посольства Республіки Таджикистан тривалий час не звертався. З метою встановлення наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства відносно позивача, Новомосковським відділом Головного управління ДМС у Дніпропетровській області проведені перевірки, передбачені положеннями пунктів 25 - 26 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 (у редакції постанови від 16.09.2023). Так, Новомосковським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області листом від 17.06.2023 №1235-1551/1235-23 направлено запит до Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Відділ міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національно поліції в Дніпропетровській області в листі від 19.06.2023 №10/23/Н2/15F/405/1076 повідомив, що за результатами перевірки за допомогою інформаційно-пошукової системі е-АSF2 Генерального секретаріату Інтерполу встановлено, що станом на 19.06.2023 стосовно громадянина ОСОБА_1 в обліках Інтерполу з 26.07.2013 міститься червоне оповіщення про його розшук з метою арешту та екстрадиції для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 105 Кримінального кодексу Республіки Таджикистан, ініціатором розшуку є правоохоронні органи Республіки Таджикистан. Відповідно до короткого викладу обставин вчиненого позивачем кримінального правопорушення, який міститься у вищевказному червоному оповіщенні, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 години увійшов до квартири, де проживав ОСОБА_3 , та разом з ним сиділи його співмешканка ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , жінка на ім`я ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .. ОСОБА_8 почав ображати і лаятися з ОСОБА_9 , а коли за неї заступився ОСОБА_10 , ОСОБА_8 з метою вбивства дістав саморобний пістолет і вистрілив у ОСОБА_10 . В результаті ОСОБА_10 отримав вогнепальне поранення в серце і помер на місці злочину. 25.09.2023, керуючись положеннями пункту 30 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 317 (в редакції Постанови від 16.09.2023, що є чинною на час прийняття оскаржуваного рішення), з метою уточнення отриманої інформації ДМС листом №8.1-9133/2-23 направлено запит до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України. Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України листом від 13.10.2023 повідомлено, що станом на день направлення відповіді в банках даних Інтерполу наявне Червоне оповіщення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розшукується НЦБ Інтерполу в Республіці Таджикистан з метою арешту та подальшої екстрадиції для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 105 Кримінального кодексу Республіки Таджикистан. У зв`язку з вищевикладеними обставинами та керуючись тим, що позивачем на території іншої держави до переїзду в державу Україну було скоєно тяжкий злочин передбачений статтею 115 КК України, відповідачем керуючись абзацом 4 частини 3 статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було прийнято відмовне Рішення щодо визнання його особою без громадянства. Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі ж обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, а також право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 1 ст. 33 Конституції України). У розумінні ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI) особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону. Згідно з ч.22, 23 ст. 4 вказаного Закону особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України. Особи, яких визнано особами без громадянства в порядку, встановленому цим Законом, та які отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах, на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Статтею 6-1 Закону №3773-VI передбачено, що заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою. Відомості про дитину наводяться в заяві одного з її законних представників. Заява про визнання дитини, розлученої із сім`єю, особою без громадянства подається одним з її законних представників. Заява про визнання недієздатної особи особою без громадянства подається її законним представником, про що уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, робить на заяві відповідний напис. Якщо особа не може власноручно скласти заяву про визнання особою без громадянства у зв`язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на її прохання складається уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про що на заяві робиться відповідний напис. Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в`їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві. Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, має право на співбесіду з уповноваженими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов`язана співпрацювати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, з`являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства. Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів. Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або ж про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців. Під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім`ї. Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства. Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з`ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Залежно від результатів розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється. Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з`ясуються обставини, що можуть свідчити про належність особи до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення перевірки належності до громадянства України. Залежно від результатів такої перевірки розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції і еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, приймає рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, якщо: - особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави; - особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв`язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу; - особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами країни проживання до того, як вона була допущена у цю країну, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам Організації Об`єднаних Націй. Після прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції і еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або ж її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави відмови відповідно до цього Закону та роз`ясненням порядку оскарження такого рішення. При цьому, рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржено особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законним представником до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства. У разі якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подовжує строк дії її довідки про звернення за визнанням особою без громадянства на час до остаточного розгляду її заяви. У разі якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, не скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у неї довідку про звернення за визнанням особою без громадянства, повертає їй оригінали документів, поданих разом із заявою про визнання особою без громадянства (за наявності), та вирішує питання про добровільне або примусове повернення чи примусове видворення. Рішення про визнання особою без громадянства скасовується з підстав, передбачених ч.3 цієї статті. Після прийняття рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства протягом трьох робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, направляє такій особі без громадянства або її законному представнику повідомлення про це із зазначенням підстави скасування відповідно до цього Закону та роз`ясненням порядку оскарження. Рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства може бути оскаржено до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання особою повідомлення про скасування рішення. У разі якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не вилучає у неї посвідку на тимчасове або постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (за наявності) до остаточного вирішення питання про скасування рішення про визнання особою без громадянства. У разі якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування рішення про визнання особою без громадянства, не скористалася правом на оскарження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вилучає у неї посвідку на тимчасове або постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (за наявності), отримані на підставі рішення про визнання особою без громадянства, та вирішує питання про добровільне або примусове повернення чи примусове видворення. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, веде облік осіб, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про визнання або про відмову у визнанні особою без громадянства та про скасування рішення про визнання особою без громадянства, а також осіб без громадянства, яким видані посвідки на постійне чи тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». У свою чергу, порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, зразки заяви про визнання особою без громадянства, довідки про звернення за визнанням особою без громадянства встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 №317 затверджено «Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства». Пунктом 2 даного Порядку визначено, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку із тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України. Відповідно до п.20 Порядку №317, разом із заявою про визнання особою без громадянства особа подає документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в`їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави, строк дії якого закінчився (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві: документи, що підтверджують факт народження особи, перебування її у шлюбі, наявність дітей, навчання в освітньому закладі України або іншої держави, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, документи про роботу, отримання на території України медичної допомоги, про місце проживання, про право власності на житло або інші об`єкти нерухомості в Україні, довідки, видані органами місцевого самоврядування або державними органами, довідки з посольств іноземних держав або місць попереднього постійного та довгострокового проживання особи, а також з держав, громадянство яких мають члени її сім`ї, тощо. У разі коли документи подаються законним представником особи, разом з ними подається також документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника. У разі відсутності у особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зазначених документів та/або документів з фотокарткою (для особи, яка досягла 18-річного віку) за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві, та/або впізнати особу за фотокарткою. Перелік таких осіб надається особою, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, або встановлюється працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС за результатами розгляду поданих особою документів із урахуванням її місця проживання, навчання, родинних та соціальних зв`язків тощо. Опитування осіб має бути проведене територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати подання заяви про визнання особою без громадянства. Персональні дані особи, що опитується, підтверджуються документами, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, або паспортним документом іноземця або особи без громадянства. Опитаними можуть бути тільки ті іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України. Разом із тим, результати опитування особи щодо підтвердження фактів, викладених в заяві про визнання особою без громадянства, письмово фіксуються працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС у вигляді пояснення, засвідчуються підписом особи, що була опитана, та працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС та зберігаються у справі про визнання особою без громадянства. Під час опитування працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС можуть задаватися особі уточнюючі питання, які мають істотне значення для вирішення питання щодо визнання особою без громадянства. За результатами свідчень кожної особи, яка брала участь у впізнанні особи за фотокарткою, складається окремий акт впізнання особи за формою згідно з додатком 2, який враховується під час ідентифікації та/або встановлення особи. Згідно з п.25 Порядку №317, у ході перевірки поданих документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС формує матеріали справи у паперовій формі, перевіряє справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у межах своїх повноважень з`ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, здійснює ідентифікацію особи на підставі даних, отриманих з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру та відомчої інформаційної системи ДМС. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, не пізніше ніж протягом тижня з дати подання такої заяви проводить перевірку заявника за даними обліку територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, у тому числі щодо належності до громадянства України, шляхом надсилання відповідних запитів. Відповідь на такі запити повинна надаватися територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного запиту. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, надсилає не пізніше ніж протягом двох тижнів з дати подання такої заяви відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки, Адміністрації Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи Служби безпеки проводять відповідно до своїх повноважень у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яких не може бути визнано особами без громадянства у зв`язку з наявністю підстав, визначених ч.3 ст.6-1 Закону №3773-VI. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Строк перевірки може бути продовжений, але не більш як на один місяць. При цьому, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС отримує інформацію про особу, яка звернулася з заявою про визнання особою без громадянства, від Адміністрації Держприкордонслужби у межах її повноважень. Пунктом 26 вказаного Порядку передбачено, що під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства працівник територіального органу/територіального підрозділу, структурного підрозділу ДМС вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, держав або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім`ї. У разі необхідності отримання більш детальної інформації про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС може ініціювати перевірку відомостей, викладених у такій заяві, шляхом відвідування заявника за місцем проживання та опитування осіб, які можуть підтвердити або спростувати інформацію, надану заявником. У разі коли особою надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім`ї, до органів видачі таких довідок надсилаються запити щодо підтвердження факту видачі цих довідок. У разі коли особою не надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання та/або з держави, громадянство якої мають члени її сім`ї, працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається відповідний запит дипломатичним представництвам або консульським установам цих держав із проханням надати відповідь на запит протягом одного місяця. У разі неотримання відповіді на такий запит від іноземних представництв протягом двох місяців повторний запит до іноземного представництва надсилається працівником структурного підрозділу ДМС. У разі неотримання відповіді на повторний запит протягом двох місяців з моменту його надсилання працівником структурного підрозділу ДМС надсилається запит іноземному представництву втретє. У разі коли після третього такого запиту не надходить відповіді від іноземного представництва, то особа не вважається громадянином цієї держави. За правилами п.27, 29, 30 Порядку №317, перевірка інформації про дату в`їзду на територію України заявника проводиться з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи стосовно контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які надається протягом місяця з дня надходження таких запитів. У разі необхідності одержання відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть такі відомості одержуються в установленому законодавством порядку. У разі необхідності підтвердження інших відомостей про заявника або дійсності поданих ним документів надсилаються запити відповідним державним органам або їх територіальним органам/територіальним підрозділам, які надають відповідь протягом місяця з дня надходження таких запитів. Після вжиття заходів, передбачених п.20-28 цього Порядку, які належать до компетенції працівників територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, після отримання відповідей на запити до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки та Адміністрації Держприкордонслужби справа про визнання особою без громадянства із доданими аудіофайлами співбесід надсилається для подальшого розгляду структурному підрозділу ДМС. При цьому справа структурному підрозділу ДМС повинна бути надіслана не пізніше ніж через три місяці з дати приймання документів. Якщо у зазначений строк відповіді на запити не отримані, справа надсилається без таких відповідей, які потім надсилаються структурному підрозділу ДМС окремо. Працівник структурного підрозділу ДМС перевіряє у місячний строк правильність оформлення документів, що надійшли від територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, вивчає відповідність наведених підстав, визначених ст.6-1 Закону №3773-VI, з`ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні статусу особи без громадянства відповідно до ч.3 ст. 6-1 Закону №3773-VI, у разі потреби надсилає запит до МВС, Національної поліції, Служби безпеки, призначає співбесіду особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, а також проводить інші заходи, віднесені до його компетенції відповідно до п.26 цього Порядку. МВС, Національна поліція, Служба безпеки проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, які не мають право на визнання особою без громадянства. Строк розгляду запитів може бути продовжений зазначеними органами, але не більш як на один місяць. Інформація про результати перевірки надсилається ДМС. Рішення про визнання особою без громадянства приймається уповноваженою особою ДМС за результатами ідентифікації та/або встановлення особи, перевірки поданих нею документів та відсутності підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, на підставі обґрунтованого висновку, складеного працівником структурного підрозділу ДМС (п. 34 Порядку №317). У відповідності до п.35 Порядку №317, рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства оформляється за формою згідно з додатком 1 засобами відомчої інформаційної системи ДМС, підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ДМС, при цьому рішення у паперовій формі підписується уповноваженою особою ДМС, скріплюється печаткою ДМС та долучається до матеріалів справи про визнання особою без громадянства. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого була подана заява про визнання особою без громадянства, створює паперову копію електронного рішення про визнання особою без громадянства шляхом друку з відомчої інформаційної системи ДМС, скріплює її печаткою територіального органу/територіального підрозділу ДМС та видає його під підпис особі без громадянства особисто або її законному представнику. Зазначений документ з підписом заявника або його законного представника сканується працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про визнання особою без громадянства. Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства після підписання уповноваженою особою ДМС сканується працівником структурного підрозділу ДМС із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про визнання особою без громадянства та надсилається особі з урахуванням вимог п. 45 цього Порядку. Пунктом 44 Порядку №317 визначено, що уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли: - особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави; - особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв`язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу; - особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам ООН. Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України. Заява про визнання особою без громадянства та додані до неї документи подаються заявником або його законним представником особисто територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем проживання особи. За наслідком розгляду заяви приймається рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Як встановлено судом ОСОБА_1 16.06.2023 звернувся до Новомосковського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про визнання особою без громадянства. Підставою для прийняття рішення Державної міграційної служби України №008017300020686 від 02.11.2023 про відмову у визнанні особою без громадянства стало те, що позивачем на території іншої держави до переїзду в державу Україну було скоєно тяжкий злочин передбачений статтею 115 КК України, відповідачем керуючись абзацом 4 частини 3 статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було прийнято відмовне рішення щодо визнання його особою без громадянства. Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач до своєї заяви надав відповідачу лист Генеральної прокуратури України від 07.02.2019, з якого вбачається, що Генеральною прокуратурою України, Республіці Таджикистан було відмовлено у видачі за системою екстрадиції позивача ОСОБА_1 за скоєння ним тяжкого злочину, оскільки за законодавством України, зокрема Кримінального кодексу України, строк давності притягнення позивача до кримінальної відповідальності за статтею 115 КК України, сплив. Так, відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно до статті 589 Кримінально процесуального кодексу України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу. Статтею 49 Кримінального кодексу України встановлені наступні строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. Отже, є правильними висновки суду першої, що відмова у визнанні особою без громадянства з підстав скоєння тяжкого злочину неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, можлива в спірних правовідносинах лише у разі наявності обвинувального вироку щодо позивача державою, в якій він проживає, та/або в державі, в якій безпосередньо був вчинений злочин, адже в силу прямої дії норм Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тоді, як вже було зазначено, що з листа Генеральної прокуратури України встановлено, що Республіці Таджикистан було відмовлено у видачі за системою екстрадиції позивача ОСОБА_1 за скоєння ним тяжкого злочину, оскільки за законодавством України, зокрема Кримінального кодексу України, строк давності притягнення позивача до кримінальної відповідальності за статтею 115 КК України, сплив. Посилання відповідача на те, що позивач перебуває у міжнародному розшуку ІНТЕРПОЛ за скоєння тяжкого злочину у вигляді умисного вбивства, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції під час розгляду справи до уваги, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення позивача до кримінальної відповідальності, що також підтверджено листом Генеральної прокуратури України від 07.02.2019. Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення є недоведеними ті обставини, з настанням яких Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядок №317 пов`язують можливість відмови суб`єкта владних повноважень у наданні заявнику статусу особи без громадянства, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення до уваги не взято та не враховано те, що станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про отримання статусу особи без громадянства позивач вже не міг бути притягнений до кримінальної відповідальності за злочин, скоєний на території іншої держави у 1993 році, вирок щодо вчинення позивачем тяжкого злочину неполітичного характеру поза межами держави проживання на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не ухвалювався. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи документи, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваного рішення відповідача критерію обґрунтованості, що є підставою для його скасування. Отже належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов`язання відповідача визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою без громадянства. Щодо доводів скаржника про не дотримання позивачем строку звернення до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд зазначає, що звертаючись до суду, позивачем заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України №008017300020686 від 02.11.2023 про відмову у визнанні особою без громадянства, тоді як доказів отримання позивачем оскаржуваного рішення не містять. При, цьому як зазначено позивачем, інформаційний лист ДМС від 06.11.2023 №8.1-10706/2-23 та один з примірників рішення про відмову у визнанні особою без громадянства від 02.11.2023 №008017300020686 були помилково надіслані на неактуальну адресу позивача АДРЕСА_1 . Протилежного матеріали справи не містять. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи скаржника, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко