Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/3520/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/3520/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 24 листопада 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

2. В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначав, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України митні декларації, якими було задекларовано для митного оформлення товар та визначено його митну вартість за основним методом. Однак, за результатами розгляду поданої митної декларацій та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 3. 23 жовтня 2025 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

4. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000105/2 від 07.02.2024.

5. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000106/2 від 07.02.2024.

6. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000110/2 від 07.02.2024.

7. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000108/2 від 07.02.2024.

8. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000109/2 від 07.02.2024.

9. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000112/2 від 08.02.2024.

10. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000118/2 від 15.02.2024.

11. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000133/2 від 29.02.2024.

12. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000132/2 від 29.02.2024.

13. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000134/2 від 29.02.2024.

14. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000167/2 від 18.03.2024.

15. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/0000178/2 від 21.03.2024.

16. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 23621,22 грн. згідно квитанції від 12.08.2024 р. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 гривень. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Апелянт Чернівецька митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

18. Апелянт зазначив, що прийняті рішення про коригування митної вартості прийнято правомірно. Відповідач вказує на те, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти та коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, у посадових осіб митного органу не було достатніх підстав для визначення митної вартості товару за першим методом (на основі заявленої декларантом вартості товару). З огляду на наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував прав та законних інтересів позивача. Також є безпідставними вимоги позивача щодо відшкодування витрат за надану правову допомогу. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 19. 24.10.2023 між акціонерним товариством "SOCIETATE NATION ALA А SARII SA", як постачальником, та ПП "Віктор-Ком Імпекс", як бенефіціаром укладено Договір поставки №210 (далі - Контракт, Договір). Згідно ст.2.1 Договору предметом договору є постачання промислової солі 0-4 мм, для розморожування доріг, оптом, на умовах, у строки та за цінами, встановленими в Додатку №1 до цього договору. Відповідно до ст.8.2 Договору вартість контракту становить 383500,00 євро, звільнення від ПДВ відповідно до Директиви 2006/112/СЕ ст.146 і розраховується відповідно до максимальної договірної кількості цін, узгоджених сторонами. Відповідно до ст.14.1 Договору постачальник зобов`язаний упакувати поставлену продукцію відповідно до положень контракту. Згідно ст.15.1 Договору постачальник надсилає Бенефіціару документи, що супроводжують товар: податкову накладну та/або повідомлення, що супроводжує товари, дублікат накладної; сертифікат якості або декларація про відповідність, оригінал примірника приймального документа, складений відповідно до статті 12; ветеринарно-санітарний сертифікат, залежно від обставин, на вимогу Бенефіціара, сертифікат походження на вимогу Бенефіціара. Відповідно до Договору та його додатків сторони домовились про постачання солі кам`яної промислової 0-4 мм., на момент відправки вантажу становить 59 євро за тонну). (а.с. 16-28).

20. На виконання вказаного контракту до митного контролю та митного оформлення позивачем було подано митні декларації: № 24UA408020006707U6 від 07.02.2024; № 24UA408020006710U7 від 07.02.2024; № 24UA4080200006773U1 від 07.02.2024; № 24UA408020006770U4 від 07.02.2024; № 24UA4080200007092U4 від 08.01.2024; № 24UA4080200008479U1 від 15.02.2024; № 24UA408020011361U3 від 29.02.2024; № 24UA4080200113603U4 від 29.02.2024; № 24UA40802001438U0 від 29.02.2024; № 24UA408020014618U7 від 14.03.2024; № 24UA408020015359U6 від 21.03.2024 року.

21. До вказаних митних декларацій були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: контракт; рахунки-фактури (інвойси); автотранспортні накладні; банківські платіжні документи; копії митних декларацій країни відправлення; документи на перевезення; сертифікати відповідності; довідки про транспортні витрати; рахунки на оплату. (а.с. 29-35, 38-41, 44-47, 50-53, 56-59, 62-65, 68-71, 74-77, 80-83, 86-89, 92-95, 98-104).

22. За результатами розгляду митних декларацій № 24UA408020006707U6 від 07.02.2024; № 24UA408020006710U7 від 07.02.2024; № 24UA4080200006773U1 від 07.02.2024; № 24UA408020006770U4 від 07.02.2024; № 24UA4080200007092U4 від 08.01.2024; № 24UA4080200008479U1 від 15.02.2024; № 24UA408020011361U3 від 29.02.2024; № 24UA4080200113603U4 від 29.02.2024; № 24UA40802001438U0 від 29.02.2024; № 24UA408020014618U7 від 14.03.2024; № 24UA408020015359U6 від 21.03.2024, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UA408000/2024/0000105/2 від 07.02.2024; №UA408000/2024/0000106/2 від 07.02.2024; №UA408000/2024/0000110/2 від 07.02.2024; №UA408000/2024/0000108/2 від 07.02.2024; №UA408000/2024/0000109/2 від 07.02.2024; №UA408000/2024/0000112/2 від 08.02.2024; №UA408000/2024/0000118/2 від 15.02.2024; №UA408000/2024/0000133/2 від 29.02.2024; №UA408000/2024/0000132/2 від 29.02.2024; №UA408000/2024/0000134/2 від 29.02.2024; №UA408000/2024/0000167/2 від 18.03.2024; №UA408000/2024/0000178/2 від 21.03.2024, згідно з якими митним органом визначено митну вартість за резервним методом. У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. (а.с. 36-37, 42-43, 48-49, 54-55, 60-61, 66-67, 72-73, 78-79, 84-85, 90-91, 96-97, ). ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

24. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України).

25. Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

26. За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

27. У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

28. Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

29. Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

30. Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

31. Відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

32. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

33. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

34. Згідно з частинами 6 та 7 вказаної статті МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

35. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

36. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

37. Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

38. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

39. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

40. За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

41. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

42. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

43. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17.

44. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

45. Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

46. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

47. Позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України електронні митні декларації № 24UA408020006707U6 від 07.02.2024; № 24UA408020006710U7 від 07.02.2024; № 24UA4080200006773U1 від 07.02.2024; № 24UA408020006770U4 від 07.02.2024; № 24UA4080200007092U4 від 08.01.2024; № 24UA4080200008479U1 від 15.02.2024; № 24UA408020011361U3 від 29.02.2024; № 24UA4080200113603U4 від 29.02.2024; № 24UA40802001438U0 від 29.02.2024; № 24UA408020014618U7 від 14.03.2024; № 24UA408020015359U6 від 21.03.2024 з метою митного оформлення товару.

48. До вказаних митних декларацій були додані товарно-супровідні документи на товар, а саме: контракт; рахунки-фактури (інвойси); автотранспортні накладні; банківські платіжні документи; копії митних декларацій країни відправлення; документи на перевезення; сертифікати відповідності; довідки про транспортні витрати; рахунки на оплату.

49. Однак, відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

50. Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

51. Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту та комплектності поданих позивачем разом із митними деклараціями документами, колегія суддів зазначає наступне.

52. Згідно з ч. 4 т. 9, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

53. Однак у ході судового розгляду справи апелянтом не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 53 МК України.

54. Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

55. При цьому апелянтом не надано обґрунтування, чому вказані документи не спростовують розбіжності та невідповідності зазначені у оскаржуваних рішеннях та наданих повідомленнях і які саме розбіжності та невідповідності.

56. Встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

57. З зазначеного слідує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані Декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

58. Відтак колегія суддів вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

59. Водночас, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

60. Враховуючи викладене у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості.

61. Під час судового розгляду справи апелянт не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

62. Відповідно до позиції Верховного Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс).

63. Апелянт, приймаючи оскаржувані рішення, не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

64. Слід зазначити, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

65. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

66. З вказаних підстав колегія судідв вважає безпідставними доводи апелянта в оскаржуваних рішеннях про неможливості здійснити перевірку числових значень митої вартості товару.

67. Щодо доводів апелянта в частині не підтвердження транспортних витрат колегія суддів звертає увагу, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на мигну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

68. Аналізуючи наведені положення Правил № 599, колегією суддів встановлено, що такі положення не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

69. В свою чергу МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем довідки про транспортно-експедиторські витрати та рахунки є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

70. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14.

71. Так, в цьому судовому рішення Верховний Суд поміж вищезазначеного також вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

72. З зазначеного вбачається, що посилання апелянта на ту обставину, що подані декларантом довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки не є документом, що підтверджує витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару є абсолютно безпідставним та відхиляється судом.

73. У постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

74. Протиправність рішень апелянта обґрунтовується наданням декларантом документів, яка є достатніми для визначення митної вартості товару за основний методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість.

75. Крім того, у оскаржуваних рішеннях митним органом зазначено, що товар постачається FCA. За умовами поставки FCA продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту шляхом передавання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (Франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт, внутрішні перевезення, експортне мито, митний збір, податки. У довідках про транспорті витрати заявлено лише транспорті витрати. Таким чином, виникає питання щодо включення вище перелічених складових до митної вартості товару. Документів з цього приводу не надано.

76. Тобто, у оскаржуваному рішенні апелянт самостійно визнає, що згідно умов поставки FCA до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт, внутрішні перевезення, експортне мито, митний збір, податки, однак із незрозумілих мотивів зазначає, що у документах про транспорті витрати відсутні відомості про включення перелічених складових до митної вартості товару.

77. Проте, колегія суддів звертає увагу апелянта, що у транспортних документах позивача і не могло бути зазначено відомостей про оплату навантажувальних робіт, внутрішні перевезення, експортне мито, митний збір, податки, оскільки такі витрати покладаються виключно на продавця згідно умов поставки FCA (Франко перевізник)

78. Більше того, на умовах поставки FCA обов`язок щодо завантаження товару покладено на продавця, який зобов`язаний сплатити експортні витрати (навантажувальні роботи, експортне мито, митний збір), а тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження декларантом та не включаються до митної вартості товару.

79. Стосовно виявлених розбіжностей в частині відсутності відомостей про оплату товару, то колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

80. При цьому, на переконання колегії суддів, подані декларантом рахунки-фактури (інвойси) належним чином підтверджували ціну товару.

81. Колегія суддів також звертає увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого-п`ятого методів визначення вартості товару.

82. При вирішенні даного спору колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

83. Зі змісту оскаржуваного рішення та поданого відзиву вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

84. З огляду на викладене, а також зважаючи на протиправність аргументів апелянта, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку колегії суддів, апелянт протиправно не застосував перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.

85. Однак, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів апелянтом в ході судового розгляду не надано.

86. Колегія суддів звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

87. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 та від 14.06.2022 у справі № 809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

88. Таким чином, доводи апелянта, що у оскаржуваних рішенях між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

89. Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не можна вважати правомірними, а тому суд першої інстанції правильно встановив підстави для їх скасування.

90. Решта доводів апелянта не спростовують наведених вище висновків суду.

91. Що стосується доводів апелянта про безпідставність вимог про стягнення з нього витрат за правову допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

92. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

93. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

94. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

95. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

96. На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн. та їх обґрунтування суду надано: договір про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги.

97. Таким чином, матеріали справи містять належні докази щодо понесених витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн., яку і стягнув суд першої інстанції на користь позивача.

98. Колегія суддів, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, зважаючи на зміст і характер спірних правовідносин та обсяг наданих адвокатом послуг, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн. V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

99. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

100. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

101. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

102. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

103. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

104. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Чернівецької митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.