Ухвала КЦС ВС № 761/46514/24

Ухвала 7 листопада 2025 року м. Київ справа № 761/46514/24 провадження № 61-12987ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року, повний текст якої складено 24 вересня 2025 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій практиці у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Вказаний висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону. Вказуючи на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 січня 2022 року у справі № 759/4457/17, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, заявник одночасно зазначає, що позовні вимоги у справі № 759/4457/17 не тотожні позовним вимогам у цій справі, що суперечить змісту пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України та перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою. Тому заявнику необхідно визначити підстави касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року, зазначені у частині другій статті 389 ЦПК України. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, і надати копії цієї скарги та додані до неї матеріали відповідно до кількості учасників справи. Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року залишити без руху. Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко