Ухвала КЦС ВС № 363/2229/18

УХВАЛА 24 листопада 2025 року м. Київ справа № 363/2229/18 провадження № 61-14406ск25 Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Ситнік О. М., Фаловської І. М. розглянув заяву судді Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід від участі в справі за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року та ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду із позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. 29 вересня 2021 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області відмовлено в задоволенні позову. 21 жовтня 2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задоволено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. 07 лютого 2024 року постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Петрова Є. В., суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Ситнік О. М., Пророка В. В. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року - без змін. Суддя Ситнік О. М., не погодившись із висновками колегії суддів у постанові від 07 лютого 2024 року відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), висловила окрему думку. 13 листопада 2025 року особа, яка не брала участі в справі, - ОСОБА_8 , засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Однією із підстав касаційного оскарження заявниця зазначила те, що, звертаючись до суду з позовом, на порушення статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) та частини четвертої статті 56 ЦПК України, прокурор не обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави та не визначив, у чому полягає порушення інтересів держави. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2025 року справу було визначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М.; судді, які входять до складу колегії: Ситнік О. М., Фаловська І. М. 24 листопада 2025 року суддя Ситнік О. М. заявила про самовідвід від участі в розгляді цієї справи задля недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи сумніви щодо неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду. Перевіривши наведені суддею Ситнік О. М. на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд виснував про їх задоволення, з огляду на таке. У частині першій статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини за об`єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення в справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення в справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення в справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення в справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення в справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення в справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta). Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Суддя Ситнік О. М. брала участь у вирішенні цієї справи під час ухвалення постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року та висловила окрему думку, в якій зазначила, що вважає, що під час звернення до суду з позовом прокурор не дотримався вимог Закону № 1697-VII, матеріали справи не містять доказів звернення прокуратури до Головного управління Держгеокадастру з відповідним повідомленням про порушення земельного законодавства, тому в цій справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді й Верховний Суд мав скасувати судові рішення та залишити позовну заяву прокурора без розгляду. Враховуючи те, що в судді Ситнік О. М. вже сформована правова позиція в справі щодо вирішення спору, з метою недопущення виникнення обставин, які б могли викликати сумніви щодо неупередженості судді і забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду, колегія суддів висновує про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви судді Ситнік О. М. про самовідвід. Керуючись статтями 33, 36, 39, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Заяву судді Верховного Суду Ситнік Олени Миколаївни про самовідвід задовольнити. Відвести суддю Верховного Суду Ситнік Олену Миколаївну від участі в розгляді справи № 363/2229/18 за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою особи, яка не брала участі в справі, - ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2022 року та постанову Верховного Суду від 07 лютого 2024 року. Справу № 363/2229/18 передати на автоматизований розподіл. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська