Постанова Харківський апеляційний суд № 638/22948/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/22948/24 Головуючий І інстанції Цвіра Д.М. Провадження № 33/818/528/25 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ст.185 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 листопада 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Литвиненка Д.А. за участю захисника Рум`янцева Є.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Рум`янцева Є.І. на постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, щодо ОСОБА_1 УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 24.11.2024 близько 13 год. 55 хв. за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 250, ОСОБА_1 , знаходячись в сильному алкогольному сп`янінні та нецензурно висловлювалась в бік поліцейських, на законну вимогу припинити правопорушення та надати документи для складання матеріалів відмовилася. Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 136 гривень та стягнуто судовий збір. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог захисник посилається на те, що 31.01.2025 року йому секретар судового засідання повідомила, що розгляд справи буде відкладено у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті та засідання буде відкладено, та повідомлено, що узгодити дату наступного судового засідання можливо буде лише після виходу судді з нарадчої кімнати, однак в цей же день без проведення судового засідання було ухвалено оскаржувану постанову, що є грубим порушенням права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказує, що в день складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським було вчинено кримінальне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ТУ ДБР було розпочато досудове розслідування. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності. При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Так, відповідно до диспозиції ст. 185 КУпАП, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб. Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення. Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Відтак, відповідно до ст. 185 КУпАП, злісна непокора повинна проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за ст. 185 КУпАП необхідні дві складові: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків та злісна непокора порушника. Частинами 2, 6 ст. 62 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Згідно ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»та п. 7 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, визначені випадки, коли уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Так, уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках: якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом; якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо; якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану. Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв`язку з чим вона висувалась. Так, на переконання апеляційного суду, висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є помилковим. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 127886 від 24.11.2024 року, ОСОБА_1 24.11.2024 року о 13 год. 55 хв. за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 250, знаходячись в сильному алкогольному сп`янінні та нецензурно висловлюючись в бік поліцейських на законну вимогу припинити правопорушення та надати документи для складання матеріалів відмовилася. Апеляційний суд зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, однак зазначені відомості жодним чином не підтверджені, оскільки стан алкогольного сп`яніння може бути встановлений як за допомогоюлабораторних досліджень (за допомогою алкотестера або медичного огляду у медичному закладі) так і за допомогою інших доказів, які підтверджують такий факт (довідки, видані медичними установам, пояснення свідків, відеозаписи). Разом з цим, будь-яких доказів на підтвердження того чи пройшла ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера або у медичному закладі до матеріалів справи долучено не було. Свідки, які б надали письмові пояснення про те, що ОСОБА_1 під час подій 24.11.2024 року мала ознаки алкогольного сп`яніння або перебувала у стані алкогольного сп`яніння при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не залучались Як убачається з рапорту командира роти № 1 батальйону №3 УПП в Харківській області від 24.11.2024 року ОСОБА_1 проходячи вулицею знаходячись в сильному нетверезому стані побачила як екіпажем 1151 розглядалась справа відносно громадянина, який проїхав на жовтий сигнал світлофору та почала нецензурно висловлюватись в бік поліції на, що їй було зроблено зауваження та запропоновано пройти до дому на, що остання продовжила нецензурно висловлюватись. Разом з тим, рапорт поліцейського не може бути визнаний доказом, так як за своєю правовою формою є документом, який містить певну інформацію, яка підлягає перевірці. Сам протокол про адміністративне правопорушення за правовим змістом є фактично обвинуваченням, яке підлягає доведенню, не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, враховуючи позицію ЄСПЛ (справа Карелін проти Російської Федерації). За таких обставин факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння належним чином матеріалами справи не підтверджений. Також, апеляційний вбачає, що не знайшли свого підтвердження відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що вимога працівника поліції надати документи була викликана необхідністю припинити інше правопорушення зі сторони ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять відомостей та належних доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП або ст.178 КУпАП. На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, працівниками поліції до суду надано відеозапис події від 24.11.2024 року. З відеозапису від 24.11.2025 року чітко вбачається, що поліцейський, перебуваючи в автомобілі поліції раптово вийшов з нього та підійшов до ОСОБА_1 , яка прогулюючись з собакою проходила повз припаркований автомобіль та не представившись почав у грубій формі вимагати надати її пояснення та в подальшому повалив її на землю, у зв`язку з чим ОСОБА_1 отримала ушкодження носа. Після чого почав вимагати надати її документи, що посвідчують особу, на що остання відмовилась. За таких обставин, з відеозапису вбачається, що в порушення вимог ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»та п. 7 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану працівником поліції не було зазначено ОСОБА_1 підстави, які б надавали право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках. Такі ж відомості не були відображені в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, посилання в рапорті командира роти № 1 батальйону №3 УПП в Харківській області від 24.11.2024 року про те, що ОСОБА_1 проходячи вулицею знаходячись в сильному нетверезому стані побачила як екіпажем 1151 розглядалась справа відносно громадянина, який проїхав на жовтий сигнал світлофору та почала нецензурно висловлюватись в бік поліції не знайшли в повній мірі свого підтвердження. Так, з відеозапису вбачається, що поліцейським екіпажем, дійсно, здійснювався розгляд справи відносно водія, однак зазначені події відбувались на узбіччі дороги, а ОСОБА_1 проходила вулицею на значній відстані від поліцейських, до водія чи поліцейських які розглядали справу вона не підходила. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що дії поліцейського, що слугували підставами для складання протоколу про адміністративне правопорушення суперечили вимогам п.п.1, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до яких, поліція, до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 255, статей 254, 256 КУпАП у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, уповноважені на те посадові особи Національної поліції, зобов`язані не тільки скласти протокол про адміністративне правопорушення, згідно положень частини 2 статті 251 КУпАП, зібрати докази вчинення особою адміністративного правопорушення. Таким чином, апеляційним судом беззаперечно встановлено, що, поліцейським було проігноровано вимоги ст.32 Закону України «Про Національну поліцію»та п. 7 Порядку перевірки документів в осіб та спровоковано конфліктну ситуацію, а вказівка поліцейського порушення ОСОБА_1 законної вимоги припинити правопорушення та надати документи, є провокацією, спрямованою на створення штучної ситуації для вчинення правопорушення та спрямоване на надання таким діям поліцейських вигляду законності. У такій ситуації працівник правоохоронного органу фактично діяв у якості підбурювача до вчинення правопорушення, що є неприпустимим у правовій державі. Враховуючи вище викладене, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не було конкретизовано, які саме дії вчинила ОСОБА_1 , які б відповідали диспозиції ст. 185 КУпАП, зокрема у чому полягала злісна непокора працівникам поліції, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». При цьому, апеляційний суд звертає увагу на положення ст.29 Закону України «Про Національну поліцію», де визначені вимоги до поліцейського заходу та враховано, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень, є представником держави, будь-яка особа має право розраховувати, що розпорядження та дії представника влади є законними та не спрямовані на вчинення правопорушення. З врахуванням встановлених апеляційним судом обставин справи та враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення було ініційовано з грубим порушенням законодавства зі сторони поліцейського, апеляційний суд, застосовує доктрину «плодів отруєного дерева» та визнає всі подальші дії поліцейських незаконними, а зібрані докази недопустимими. Вищевказане узгоджується з висновками Касаційного кримінального суд у складі Верховного Суду у справах№ 488/2433/15, № 676/3183/15-к, де застосовано доктрину «плодів отруйного дерева», відповідно до якої Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справі «Гефген проти Німеччини»). Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). З врахуванням встановлених апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини події суддя першої інстанції при розгляді справи не встановив, про їх наявність в мотивувальній частині постанови не зазначив, не надав належної правової оцінки доказам, які наявні в матеріалах справи, не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чим не в повній мірі виконаввимоги ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, а лише формально констатував, що винність ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії: ВАД №127886 від 24.11.2024 року та відеозаписом, що міститься в матеріалах справи. Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25). За таких обставин, враховуючи, що до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ст. 185 КУпАП не надано достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, зазначені порушення слід визнати істотними, які унеможливлюють встановлення у її діях складу адміністративного правопорушення, а тому апеляційний суд інші доводи апеляційної скарги не перевіряє, так як вони є вже опосередкованими (вторинними) від встановлення факту наявності законної вимоги поліцейського вимагати пред`явити документи, що посвідчують особу та відмови виконати таку вимогу. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника - є слушними та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 . На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Рум`янцева Є.І. задовольнити. Постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 31 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик