Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/1872/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1872/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О. Категорія 86 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Талько О.Б., суддів Коломієць О.С., Григорусь Н.Й. розглянувши розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Житомирі цивільну справу № 935/1872/25 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області, Комунальна установа «Довбиський психоневрологічний інтернат» Житомирської обласної ради, про звільнення від повноважень опікуна та призначення опікуна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Міхненка Сергія Сергійовича, на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Василенка Р. О.,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року заявники звернувся до суду із даною заявою, в якій просили суд звільнити ОСОБА_3 від виконання повноважень опікуна над недієздатною особою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 серпня 2025 року цивільну справу передано на розгляд до Баранівського районного суду Житомирської області. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Міхненко С.С., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до Коростишівського районного суду Житомирської області. Зокрема, зазначає, що при постановленні ухвали у суду були відсутні підстави для застосування п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України. Частиною першою статті 295 ЦПК України встановлено правило визначення підсудності заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання її недієздатною. Проте заявники звернулися до суду із заявою про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна, а питання щодо визнання ОСОБА_4 недієздатним вирішено рішенням Богунського районного суду м. Житомира 23 жовтня 1995 року. Нормами статті 62 ЦК України встановлено, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна за місцем свого зареєстрованого у встановленому законом порядку проживання, ЦПК України не передбачено правил визначення підсудності такої заяви, тому суд може застосувати норми статті 62 ЦК України, в якій зазначено, що опіка може встановлюватися за місцем проживання опікуна. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, на підставі наступного. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України). Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України). Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи. Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України. Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV цього Кодексу. Порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначено Главою 2 Розділу IV ЦПК України. Статтею 295 ЦПК України встановлено, що заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу. Отже, підсудність розгляду даної категорії справ визначається місцем проживання особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у психіатричному закладі, місцем знаходження цього закладу. При цьому, статтею 300 ЦПК України встановлено, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу. Однак, положення статті 300 ЦПК України не встановлюють окремих правил визначення підсудності такої заяви. Згідно із частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Оскільки порядок розгляду заяви про звільнення опікуна від повноважень визначено у Главі 2 «Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи» Розділу IV «Окреме провадження», тому, враховуючи положення частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, застосуванню підлягають правила підсудності, встановлені статтею 295 ЦПК України. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в Комунальній установі «Довбиський психоневрологічний інтернат» Житомирської обласної ради, який знаходиться за адресою: Житомирська область, Баранівський район, село Довбиш, вул.Ломоносова, буд.22. Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Згідно із статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Оскільки судом встановлено, що підсудність даної категорії справ визначається за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу, а в даному випадку така особа перебуває у медичному закладі за адресою: АДРЕСА_1 , тому дана справа територіально підсудна Баранівському районному суду Житомирської області. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, представник заявників посилався на ту обставину, що суд не застосував положення статті 62 ЦК України. Так, відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Отже, вказаною нормою визначено місце встановлення опіки та піклування. Матеріали справи свідчать, що питання щодо встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_4 було вирішене Органом опіки та піклування виконавчого комітету Богунської районної ради, який своїм рішенням від 15 листопада 1995 року №214 призначив ОСОБА_1 опікуном над недієздатним братом ОСОБА_4 . Таким чином, опіка над недієздатним ОСОБА_4 вже була встановлена органом опіки та піклування й суд позбавлений можливості вирішувати дане питання. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказана справа підсудна Баранівському районному суду Житомирської області. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду. Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Міхненка Сергія Сергійовича, залишити без задоволення, а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 14 серпня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді :