Постанова Житомирський апеляційний суд № 286/2148/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/2148/25 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №286/2148/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л. в м. Овруч Житомирської області, в с т а н о в и в : У червні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №505694-КС-002 про надання кредиту від 25.08.2024, що становить 149 000 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 50 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 70 000 грн.; суми заборгованості по штрафам 25 000 грн та суми прострочених платежів за комісією 4000 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 25.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №505694-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Вказує, що відповідно до п.1 кредитного договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором та правилами про надання грошових коштів у кредит. Стверджує, що згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% в день, комісія за видачу кредиту складає 10 000 грн. Зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника 5375-ХХХХ-ХХХХ-ХХ53. Вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором та станом на 28.05.2025 має заборгованість за договором №505694-КС-002 про надання кредиту в розмірі 149 000 грн., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 50 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 70 000 грн.; суми заборгованості по штрафам 25 000 грн та суми прострочених платежів за комісією 4000 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Заочним рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №505694-КС-002 про надання кредиту від 25.08.2024 в сумі 114 000 грн., із них: 50 000 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту та 64 000 грн сума прострочених платежів по процентам, а також судовий збір в сумі 1853,37 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «Бізнес Позика» в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 6000 грн та комісії за надання кредиту в сумі 4000 грн подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати у вказаних частинах та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції дійшов до хибного ототожнення процентів, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов кредитного договору та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк. Зазначає, що відсотки по кредитному договору №505694-КС-002 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та правилам. Штрафні санкції та проценти передбачені ст. 625 ЦК України не нараховувались та не включені до позовних вимог. Зазначає, що боржником було сплачено лише два платежі на суму 20 500,00 грн на погашення за договором №505694-КС-002 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення розміру нарахованих процентів за період користування кредитом оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок непогашеного тіла кредиту. Вказує, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №505694-КС-002 повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статтей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України. Звертає увагу на те, що у кредитних договорах ТОВ «Бізнес Позика» встановлюється комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, яка є разовою та розмір якої є незмінним. Враховуючи вищевикладене просить скасувати заочне рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків в сумі 6000 грн і комісії в сумі 4000 грн та ухвалити у вказаних частинах нове судове рішення про задоволення позову, а в решті рішення суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 6000 грн та комісії в сумі 4000 грн., а тому в іншій частині не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 25 серпня 2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту №505694-КС-002 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: тип кредиту - кредит; строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована; комісія за видачу кредиту 10 000 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 50 000 грн.; термін дії договору - до 09.02.2025; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 122 862,02 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка 6 669,20 проценти. Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-6925. Згідно із візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №505694-КС-002 від 25.08.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, 25.08.2024 клієнт зайшла в особистий кабінет, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту та акцептувала кредитний договір шляхом його підписання. Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/) від 29.05.2025 ОСОБА_1 , зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 50 000 грн., дату отримання кредиту 25.08.2024, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів 5375-хххх-хххх-хх53. Також, 25.08.2024 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі №505694-КС-001 від 25.08.2024. Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», ТОВ «Бізнес Позика» здійснило 25.08.2024 грошовий переказ в розмірі 50 000,00 грн на банківську карту НОМЕР_1 , опис перерахування перерахування грошових коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №505694-КС-002 від 25.08.2024. Випискою по банківській карті ОСОБА_1 , а саме 5375-хххх-хххх- НОМЕР_2 за період з 25.08.2024 по 09.02.2025 підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 50 000 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 станом на 28.05.2025 має заборгованість за договором №505694-КС-002 про надання кредиту в розмірі 149 000 грн., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 50 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 70 000 грн.; суми заборгованості по штрафам 25 000 грн та суми прострочених платежів за комісією 4000 грн. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що комісія нараховувалася саме за надання кредиту, а тому вимоги позову в частині стягнення заборгованості по комісії задоволенню не підлягають. Кредитний договір між сторонами було укладено 25.08.2024, тобто під час дії воєнного стану в Україні, який триває і донині, відтак, неустойка (штраф) за прострочення погашення позики підлягає списанню кредитодавцем. Оскільки, відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості по кредитному договору №505694-КС-002 про надання кредиту від 25.08.2024 в повному обсязі, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача 50 000 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту та 64 000 грн (за вирахуванням сплаченої суми платежів за комісією в розмірі 6000 грн., яка стягненню не підлягала) суми прострочених платежів по процентах, що в загальній сумі становить 114 000 грн. Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваних частинах, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Матеріалами справи встановлено, що 25 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Бізнес Позика» для отримання кредитних коштів, і цього ж дня між сторонами укладено договір про надання кредиту в сумі 50 000 грн строком на 24 тижні. За умовами договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% в день. Позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2 договору, починаючи з першого дня користування кредитом. У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 4.2.2 та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховується відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору (п. 4.2.1. договору). Сторони на момент укладення договору у п. 4.2.2 погоджено графік платежів. У разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, зокрема враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту (п. 4.2.4 договору). Таким чином, якщо позичальник сплачує заборгованість без порушень графіку платежів визначеного п. 4.2.2 договору, дійсно їй треба було б сплатити проценти за користування кредитом в сумі 62 862,02 грн., оскільки з кожним платежем сума загального боргу, на яку нараховуються кожного дня відсотки в розмірі 1%, зменшується. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 має заборгованість по відсоткам в розмірі 70 000 грн. Також, з надано розрахунку заборгованості слідує, що позичальник 10.09.2024 сплатила 10 250 грн., з яких на погашення відсотків зараховано 7500 грн та на погашення комісії 2750 грн; 22.09.2024 сплачено 10 250 грн., з яких на погашення відсотків зараховано 7000 грн та на погашення комісії 3250 грн. Всього на погашення відсотків сплачено 14 500 грн. Відтак, ОСОБА_1 не було дотримано графіку платежів, що встановлений в п. 4.2.2 договору, що призвело до подорожчання кредиту. Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 2.4 та п. 4.2.4 договору, за змістом яких плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, розмір якої був більшим, ніж зазначено у графіку платежів, з огляду на неналежне виконання зобов`язань відповідачем. Колегія суддів звертає увагу на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, а тому враховуючи встановлені вище обставини справи, прийнятий колегією суддів як належний і достовірний доказ. У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 6000 грн не відповідає вимогам закону. Крім того, колегія суддів звергає увагу на те, що пунктом 2.5 договору сторонами погоджено розмір комісії за видачу кредиту 10 000 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 має заборгованість по комісії в розмірі 4 000 грн. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22). Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку). З надано розрахунку заборгованості слідує, що позичальником всього на погашення комісії сплачено 6000 грн., відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за комісією у розмірі 4 000 грн. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання кредиту №505694-КС-002 від 25.08.2024 в частині нарахування відсотків та комісії. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення вимоги в частині стягнення залишку заборгованості по відсотках у розмірі 6000 грн та стягнення заборгованості по комісії в розмірі 4000 грн. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у сумі 6000 грн та заборгованості по комісії в сумі 4000 грн скасувати та ухвалити у вказаних частинах нове судове рішення про задоволення вказаних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, що у відсотковому співвідношенні від ціни позову становить 83,22%, сплачений ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір за подання позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2015,92 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика». Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» задоволено, то сплачений судовий збір в сумі 3633,60 грн за розгляд справи апеляційним судом підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика». Всього розмір судових витрат складає 5 649,52 грн. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити. Заочне рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року скасувати в частині незадоволених вимог про стягнення заборгованості за відсотками та комісією і в частині судового збору та ухвалити у вказаних частинах нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишок заборгованості за нарахованими відсотками за договором №505694-КС-002 про надання кредиту від 25.08.2024 у розмірі 6000 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за комісією за договором №505694-КС-002 про надання кредиту від 25.08.2024 у розмірі 4000 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2015,92 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн., а всього 5 649,52 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді