Постанова 4818 № 632/721/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 21 листопада 2025 року м. Харків справа № 632/721/24 провадження № 22-ц/818/4477/25 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Тичкової О.Ю., Шабельнікова С.К. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2024 року, ухвалене суддею Кочнєвим О.В., - В С Т А Н О В И В : У квітні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором без номеру від 07.05.2021 року у розмірі 25214,05 грн. станом на 30.03.2024 року, з яких: 19505,00 грн. заборгованість за кредитом та 5708,55 грн. заборгованість по процентам, а також судові витрати за розгляд справи у суді у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн. В обгрунтування позову було зазначено, що 07.05.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір без номеру у порядку ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до «Умов надання банківських послуг» і «Тарифів банку», які були отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг і Тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг, зокрема кредитний, зі сплатою на користь позивача процентів за користування кредитними коштами. Позивач вказав, що за умовами вказаного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених сторонами та в межах кредитного ліміту. Відповідач в процесі користування кредитним рахунком не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, чим порушив вимоги статей 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України, тобто ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань, що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2024 року позовні вимоги акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за договором банківського обслуговування від 07.05.2021 року, який 30.04.2024 року припинив дію (після звернення до суду із відповідною позовною заявою), на момент його припинення у розмірі 19505,50 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ять грн. 50 коп.). В іншій частині у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Акцент-банк» відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-банк» судові витрати по справі у розмірі 2342,46 грн. (дві тисячі триста сорок дві грн. 46 коп.). В іншій частині у задоволенні вимог щодо стягнення судового збору на користь позивача відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення. Зазначає, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, отже він був позбавлений права довести відсутність підстав для задоволення позову, чим було порушено принцип змагальності. Вказує, що не укладав з вказаною установою кредитного договору, тому не повинен відшкодовувати навіть тіло кредиту. Зазначає, що в анкеті-заяві стоїть не його підпис. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що даних про укладання між сторонами кредитного договору зі сплатою відсотків за користування коштами позивача між сторонами укладено не було через відсутність будь-яких доказів вказаного факту. Судом встановлено, що 07.05.2021 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету відповідно до вимог ст.634 ЦК України, в якій підтвердив, що він ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які разом складають між відповідачем та позивачем договір про надання банківських послуг (а.с.8). Для отримання банківських послуг ОСОБА_1 отримав у позивача банківську картку № НОМЕР_1 зі строком дії з 31.10.2027 року (а.с.15) з відповідним лімітом по ній на протязі усього часу дії договору між сторонами (а.с.14). Відповідно до паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена» відповідач підтвердив те, що він ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Згідно з розрахунком заборгованості та виписки по картці станом на 30.03.2024 виникла заборгованість у розмірі 25214,05 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 19505,50 грн. та заборгованості по відсоткам 5708,55 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент - Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «Акцент - Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/ters, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/ters) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент - Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк». Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає. Також обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем ОСОБА_1 . Вказаний паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 07.05.2021 року. Зі змісту паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У вказаному Паспорті зазначено інформацію щодо орієнтованої реальної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування. Анкета-заява, яка підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами. Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані йому умови та правила банківських послуг не може свідчити про те, що відповідач ознайомлений з відсотками, які йому можуть бути нараховані. Термін «паспорт споживчого кредиту» визначається у ЗУ «Про споживче кредитування» в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1734-VIII)). З огляду на ці приписи, паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 201/10403/19 вказано, що положення Закону №1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. На підставі укладеного договору від 07.05.2021 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив розрахунок заборгованості за договором від 07.05.2021 року, укладений між позивачем та клієнтом відповідачем станом на 30.03.2024 року та відповідно не надав належної оцінки цьому доказу. Оскільки в анкеті-заяві від 07.05.2021 року відсотки не зазначені, строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком коштів в рахунок погашення відсотків. Внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою. За таких обставин, нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, тому не підлягає стягненню, а отже кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку ОСОБА_1 слід враховувати при визначенні загального розміру заборгованості. Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17. Як вбачається з виписки по рахунку, наданої банком до суду першої інстанції, з відповідача списані відсотки в сумі 9492,29 грн., тому позовні вимоги АТ «Акцент Банк» підлягають частковому задоволенню, стягненню підлягає заборгованість в загальному розмірі 15721,76 грн. (25214,05 грн. 9492,29 грн.). Отже, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги АТ «Акцент Банк» та стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за договором про надання банківських послуг в розмірі 15721,76 грн. Доводи ОСОБА_1 про те, що ним не підписувався договір кредиту не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи заяву було власноручно підписано відповідачем на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на підтвердження вказаних доводів відповідач не заявляв. Стосовно доводів відповідача про те, що розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та він був позбавлений права доказати відсутність підстав для задоволення позову не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи копію ухвали про відкриття провадження та копію позову було направлено на його адресу за місце реєстрації та вказані матеріали повернулись до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270(далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Працівником ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про додержання вимог пункту 91-1 Правил, тому суд першої інстанції враховував причину повернення до суду судової повістки. За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК Українивідмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Таким чином, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, банком при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 62,35%, то з відповідача на користь банку підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1887,95 грн. Сума сплаченого судового збору ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції становить 3513,69 грн., апеляційну скаргу задоволено частково, а саме на 37,65 %, тому з АТ «Акцент банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1332,90 грн. Шляхом взаємозаліку з ОСОБА_1 на корсить АТ «Акцент банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 555,05 грн. Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2024 року - змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором від 07.05.2021 року у розмірі 15721,76 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» судовий збір у розмірі 555,05 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова С.К. Шабельніков