Постанова 4824 № 355/2149/25

справа № 355/2149/25 провадження № 22-ц/824/17975/2025 головуючий у суді І інстанції Чальцева Т.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред`явленої позовної заяви про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Миколаєва Ю.В. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду про позбавлення батьківських ОСОБА_3 . В обґрунтування заяви про забезпечення позову Миколаєва Ю.В. зазначала, що у період з 11 липня 2019 року до 23 лютого 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - дочку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року місце проживання малолітньої ОСОБА_5 було визначено разом із матір`ю - ОСОБА_3 . Однак, малолітня ОСОБА_5 з дев`яти місяців і до сьогодні постійно проживає з батьком - ОСОБА_2 , який самостійно забезпечує її утримання, виховання та розвиток. Дитина оточена турботою, любов`ю і підтримкою з боку батька та його родини, має стабільне, безпечне й гармонійне середовище проживання. Незважаючи на ухвалені судові рішення щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, остання протягом усього часу не виявляла жодного інтересу до життя доньки. Відповідачка фактично із самого народження дочки ОСОБА_6 не виконує свої батьківські обов`язки, не цікавиться її станом здоров`я, фізичним, духовним та моральним розвитком дитини, не піклується про неї, не бере участі у її вихованні. Насильне позбавлення відповідачкою можливості отримувати дитиною освіту в навчальному закладі викликає необхідність негайного повернення дитини до 030 «Баришівський ліцей» в м. Баришівка. Однак, 08 жовтня 2025 року, під час навчальних занять, мати дитини - ОСОБА_3 - разом із невідомим чоловіком без відома та згоди батька з`явилася до навчального закладу, де навчається малолітня ОСОБА_5 (доповідна вчителя ОСОБА_5 та довідка зі школи додаються). За наявними свідченнями, невідомий чоловік силоміць схопив дівчинку та затягнув її до автомобіля, незважаючи на її опір. Дитина голосно кричала та відмовлялася йти з ними. На даний час місце перебування малолітньої ОСОБА_6 батькові невідоме, а мати дитини на зв`язок не виходить. Внаслідок цієї події дитина зазнала сильного емоційного потрясіння, оскільки для неї мати є фактично сторонньою людиною. ОСОБА_6 лише знає, що має маму, проте не пам`ятає її зовнішності й не має з нею емоційного зв`язку. Тому раптове та примусове втручання матері у життя дитини спричинило для неї глибокий стрес і відчуття небезпеки. Таким чином, зважаючи на викладені обставини справи, вважає, що у позивача виникли всі законні підстави для звернення до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Наразі малолітня дитина, ОСОБА_5 , утримується матір`ю без відома батька. Батько не поінформований про місце її перебування, не має можливості підтримувати з нею зв`язок і не знає, у яких умовах проживає дитина, що викликає обґрунтоване занепокоєння за її безпеку, належне виховання та розвиток. Таким чином, дитина була насильно вилучена зі свого звичного, сталого соціального середовища та розлучена з батьком. Це створює ситуацію небезпеки для дитини та вже завдало значної шкоди її психоемоційному стану. Невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав позивача та інтересів дитини. Якщо дитина залишатиметься у матері, подальше виконання майбутнього рішення суду про позбавлення її батьківських прав може стати украй складним або навіть неможливим. Окрім того, дії матері спричинили у дитини сильний психоемоційний стрес: дитина налякана, перебуває у стані тривоги та емоційного напруження, що негативно впливає на її психологічний стан і відчуття безпеки. Така поведінка матері може мати довготривалі наслідки для емоційного відновлення дитини. Враховуючи викладене та керуючись найкращими інтересами дитини, яка гостро потребує стабільності, турботи та безпечного середовища, а також зважаючи на доцільність збереження звичного для неї місця проживання, соціальних зв`язків і навчального процесу, просив суд у порядку забезпечення позову: Зобов`язати ОСОБА_3 негайно передати дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем розташування навчального закладу (ОЗО «Баришівський ліцей), де навчається ОСОБА_5 , з можливістю проживання разом з її батьком - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у даній справі. Заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, пов`язані зі зміною місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька ОСОБА_2 або дозволу суду. Заборонити ОСОБА_3 або іншим особам, які діють за її дорученням, вивозити малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України до набрання законної сили рішенням суду. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року задоволено заяву у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред`явленої позовної заяви про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Забезпечено позов шляхом зобов`язання матері дитини - ОСОБА_3 : - негайно передати дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем розташування навчального закладу (ОЗО «Баришівський ліцей), де навчається ОСОБА_5 , з можливістю проживання разом з її батьком - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у даній справі; - заборонити вчиняти будь-які дії, пов`язані зі зміною місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька ОСОБА_2 або дозволу суду; - заборонити ОСОБА_3 або іншим особам, які діють за її дорученням, вивозити малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України до набрання законної сили рішенням суду. Не погоджуючись із указаною ухвалою адвокат Тюменцева Тетяна Юріївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що як свідчать матеріали справи дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично не проживає з позивачем за адресою підсудності Баришівського районного суду Київської області, тому відсутні підстави для застосування статті 28 ЦПК України, оскільки право на альтернативну підсудність передбачає реальне проживання позивача з дитиною. Адже звернутися з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини має право як сама дитина, так і той з батьків, з ким вона проживає. Вважає, що захід забезпечення позову, встановлений судом (зобов`язати відповідача негайно передати дитину позивачу), є тотожним задоволенню позовних вимог про позбавлення батьківських прав.Таким чином, суд фактично задовольнив позовні вимоги під виглядом забезпечення позову, що прямо заборонено законом. Наголошує, що ухвала Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року у справі № 355/2149/25 про забезпечення позову фактично скасовує законне рішення Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/888/20 від 26 квітня 2023 року без належних правових підстав, що є грубим порушенням принципу верховенства права та законності. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Тюменцева Т.Ю. просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви. Інші учасники справи в судове засідання не зявились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, що підтверджується також трекінгом. 14 листопада 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист від начальника Служби у справах дітей та сімї Баришівської селищної ради - Павленко М. про розгляд справи за відсутності їх представника. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з`явились. Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що в разі проживання дитини із матір`ю, подальше виконання майбутнього рішення суду про позбавлення її батьківських прав може стати украй складним або навіть неможливим. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судовогорішення. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально- правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINE», №31111/04, § 54). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20). Так, судом встановлено, що Баришівський районний суд Київської області рішенням у справі № 355/888/20 від 26 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 1 травня 2023 року про виправлення описки, визначив місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_3 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, оскільки батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дочки, проте, змінивши у липні 2020 року місце проживання дитини без згоди матері та не повернувши малолітню дитину матері, з якою вона на той час проживала, позбавив її як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушив їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. Київський апеляційний суд у справі № 355/888/20 постановою від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Баришівського районного суду Київської області 26 квітня 2023 року залишив без змін. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що між сторонами існує особистий конфлікт, який негативно впливає на дитину. Дослідивши та оцінивши висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 22 березня 2021 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю, дійшов висновку про необхідність врахування зазначеного висновку, який повністю ґрунтується на принципі статті 6 Декларації права дитини, де зазначено, що дитина повинна, якщо можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в будь-якому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю. Постановою Верховного Суду від 14 лютого2024 року у справі № 355/888/20 встановлено. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 створив умови, за яких мати дитини була відчужена від неї, змінивши у липні 2020 року місце проживання дитини без згоди матері та не повернувши малолітню дитину матері, з якою вона на той час проживала. ОСОБА_2 таким чином перешкоджає матері у спілкуванні з малолітньою дочкою, позбавляє її належної опіки і виховання з боку матері, що призводить до руйнування зв`язків дитини з матір`ю, а також суперечить сімейним цінностям та найкращим інтересам дитини. Отже, судом встановлено, що рішення Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/888/20 від 26 квітня 2023 року набрало законної сили та підлягає виконанню. В той же час, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що ухвала Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року у справі № 355/2149/25 про забезпечення позову фактично перешкоджає виконанню законного рішення Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/888/20 від 26 квітня 2023 року без належних правових підстав, що є порушенням принципу верховенства права та законності. Щодо вимог забезпечення позову шляхом заборонити ОСОБА_3 або іншим особам, які діють за її дорученням, вивозити малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України до набрання законної сили рішенням суду, слід зазначити наступне. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. У постанові Об`єднаної палати Верховного суду 14 лютого 2022 року у справі № 754/7569/21 (провадження № 61-15886сво21) виклав правовий висновок: «У спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. Саме в таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України не є можливим.» У постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16- ц (провадження № 61-47217св18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19-ц (провадження № 61-11750св19) викладено правовий висновок, що суди відповідно до статей 149, 150 ЦПК України не можуть застосовувати як спосіб забезпечення позову заборону дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України, оскільки такий захід не передбачений цивільним процесуальним законом. Таким чином, на переконання колегії суддів, дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває разом з матір`ю на законних підставах відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/888/20 від 26 квітня 2023 року. Щодо вимог забезпечення позову шляхом відібрання дитини від матері ОСОБА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути дитину, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що зазначений вид забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки відсутній безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог. Щодо вимог забезпечення позову шляхом заборонити ОСОБА_3 або іншим особам, які діють за її дорученням, вивозити малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України до набрання законної сили рішенням суду, слід зазначити, що відповідно до статей 149, 150 ЦПК України не можуть застосовувати як спосіб забезпечення позову заборону дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України, оскільки такий захід не передбачений цивільним процесуальним законом. За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даній справі забезпечення позову шляхом обмеження права дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виїзд за межі України є неможливим. Враховуючи викладене, ухвала Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба