Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2214/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2214/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА ПОСТАНОВА Іменем України 18 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.09.2023 № 254050001350 про відмову у перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу з 21.09.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12.04.1989 по 07.06.1994, з 04.08.1995 по 31.08.1995, з 11.09.1995 по 30.12.1998, з 31.12.1998 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 31.01.2003, з 01.07.2004 по 14.06.2005, з 15.06.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2007, з 06.04.2007 по 05.04.2009, з 17.04.2009 по 13.10.2010, з 19.02.2010 по 16.10.2010, з 28.10.2010 по 13.08.2011, з 14.08.2011 по 13.06.2012, з 15.06.2012 по 12.05.2013, 17.05.2013 по 11.03.2014, з 17.04.2014 по 13.02.2015, з 15.10.2015 по 21.09.2016, з 23.06.2016 по 23.09.2018, з 05.10.2017 по 06.02.2018, з 17.10.2018 по 08.10.2019 та з 17.11.2019 по 14.05.2020 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1980 із врахуванням заробітної плати згідно довідки № 08-592 від 16.11.2018, яка видана ПАТ «PH-Західна Сибір», довідки про заробітну плату № 88 від 27.10.2010 видану ООО «Бизнес-Альянс» та довідки № 440 від 18.08.2018, яка видана ООО «Ден-КаРС» (без врахування північної надбавки) та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №254050001350 від 29.09.2023 про відмову у перерахунку пенсії позивачу; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.09.2023 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12.04.1989 по 07.06.1994; з 04.08.1995 по 31.08.1995; з 11.09.1995 по 30.12.1998; з 31.12.1998 по 31.12.2001; з 01.01.2002 по 31.01.2003; з 01.07.2004 по 14.06.2005; з 15.06.2005 по 31.12.2005; з 01.01.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 05.04.2009; з 17.04.2009 по 13.01.2010; з 19.02.2010 по 16.10.2010; з 28.10.2010 по 13.08.2011; з 14.08.2011 по 13.06.2012; з 15.06.2012 по 12.05.2013; з 17.05.2013 по 11.03.2014; 17.04.2014 по 13.02.2015; з 15.10.2015 по 21.09.2016; з 23.09.2016 по 23.09.2017; з 05.10.2017 по 02.10.2018; з 17.10.2018 по 08.10.2019; з 17.11.2019 по 14.05.2020 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1980 із врахуванням заробітної плати згідно довідки № 08-592 від 16.11.2018, виданої ПАТ «PH-Западная Сибирь», довідки про заробітну плату № 88 від 27.10.2010, виданої ООО «Бизнес-Альянс» та довідки № 440 від 18.09.2018, виданої ООО «Ден-КаРС» (без врахування північної надбавки), з урахуванням раніше виплачених сум; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судовий збір у розмірі 850 грн. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для врахування спірного стажу та здійснення перерахунку пенсії відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 254050001350 від 29.09.2023, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У рішенні вказано, що у результаті розгляду пенсійної справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком. Позивачу пенсію призначено відповідно до пункту 1 статті 1 «Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації» про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення» від 15.01.1993.З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в угоді гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача з 12.04.1989 по 07.06.1994; з 04.08.1995 по 31.08.1995; з 11.09.1995 по 30.12.1998; з 31.12.1998 по 31.12.2001; з 01.01.2002 по 31.01.2003; з 01.07.2004 по 14.06.2005; з 15.06.2005 по 31.12.2005; з 01.01.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 05.04.2009; з 17.04.2009 по 13.01.2010; з 19.02.2010 по 16.10.2010; з 28.10.2010 по 13.08.2011; з 14.08.2011 по 13.06.2012; з 15.06.2012 по 12.05.2013; з 17.05.2013 по 11.03.2014; 17.04.2014 по 13.02.2015; з 15.10.2015 по 21.09.2016; з 23.09.2016 по 23.09.2017; з 05.10.2017 по 02.10.2018; з 17.10.2018 по 08.10.2019; з 17.11.2019 по 14.05.2020. Водночас, щодо позовної вимоги у частині проведення та виплати заборгованості, яка виникне після проведення перерахунку пенсії з 21.09.2023, то суд вважав такі вимоги передчасними та такими, що задоволенню не підлягають. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набув чинності з 1 січня 2004 року. Згідно статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пунктом 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абз. 1 ч.2 ст. 24 Закону № 1058-IV). Згідно ст. 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637). У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, з огляду на наведене, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Як вбачається із матеріалів справи, страховий стаж позивачем був підтверджений записами у трудовій книжці та на підставі архівних довідок від 24.01.2020 року №87, №88, №89, №90, №91 з 01.01.1992 по 30.09.1996 роки та з 01.10.1996 по 22.05.1998 роки, що видані підприємствами російської федерації. У свою чергу, підставою для відмови у зарахуванні періодів з 01.01.1990 припинення участі рф з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Так, 13 березня 1992 року між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: "виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення". Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов`язковою умовою для включення спірного періоду роботи, яка виконувалась на території російської федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за цей період (постанови Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 560/764/21 та від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20, від 14.08.2025 у справі № 300/2075/23). Так, надані позивачем довідки містять відомості про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації, а відтак вони є належними документами, які підтверджують страховий стаж позивача. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" (далі - Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті москва. Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023. Колегія суддів зазначає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди. Закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди. Оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинною на момент набуття позивачем стажу, остання підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі №580/3576/22. З огляду на викладене посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є необгрунтованим, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Щодо особи, яка має відповідати за цим позовом. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У справі яка розглядається, рішення за результатами поданої позивачкою заяви приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Отже, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував спірне питання, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Відтак, відповідні доводи скаржника відхиляються колегією суддів. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя Н.М. Єгорова