Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/11194/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11194/25 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» з адміністративним позовом до Рівненської митниці, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 14 лютого 2025 року №UA204150/2025/000014/1 про коригування митної вартості товарів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушуючи норми діючого митного законодавства України відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року адміністративний позов приватного підприємства «Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці від 14 лютого 2025 року №UA204150/2025/000014/1 про коригування митної вартості товарів. Висновки суду мотивовані тим, що зауваження відповідача, зазначені в спірному рішенні, є необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на неможливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. У відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача. Відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Рівненська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також просить здійснити розгляд апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року за участі представника Рівненської митниці. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 та від 11.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Рівненської митниці, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. 08.07.2025 позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання апелянта, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110) зареєстроване в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №10671200000000680 від 27.09.2004. Між приватним підприємством «Будпостач» (далі - покупець) та виробником товарів компанією BRAVERY SPORTS PRODUCTS (JІANGSU) CO.,LTD (Китай) (далі - продавець) 23.11.2023 було укладено прямий контракт №1716, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари сервірувальні серветки, килимки, скатертини, текстильні вироби. Найменування (перелік), кількість, ціна, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі. Для організації перевезення товарів до України 24.02.2020 позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711. Для перевезення товарів до України 14.02.2022 позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі-перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів. 09.08.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни на велосипеди на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020, комерційну пропозицію щодо ціни на товари в розмірі 87 235,00 доларів США на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020, а також проформу інвойс №UK-04 для оплати товарів за ціною 87 235,00 доларів США, на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020. 15.10.2024 позивач на підставі контракту від 23.11.2023 №1716 перерахував продавцю за велосипеди платіжною інструкцією в іноземній валюті №321 грошові кошти в розмірі 10 882,00 доларів США. 22.11.2024 позивач на підставі контракту від 23.11.2023 №1716 перерахував за велосипеди продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №367 грошові кошти в розмірі 43 528,00 доларів США. Загальна сума перерахованих коштів становить 54 410,00 доларів США. 28.11.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №UK-04 за ціною 54 410,00 доларів США на умовах попередньої оплати, на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020, а також пакувальний лист до комерційного інвойсу. 29.11.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №230120240014675639 за ціною 54 410,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі та сумі перерахованих коштів. 02.12.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24C32080412/50006, що підтверджує країну походження товарів Китай. 06.12.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №APU097010. 28.01.2025 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653450070, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653450071. 04.02.2025 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №21, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 259 956,91 грн, а також 2882,49 доларів США. Відповідно до накладної УМВС від 10.02.2025 №00994 товари залізничним транспортом були доставлені із порту Гданськ у Польщі до Рівненської митниці. 14.02.2025 позивач подав відповідачу митну декларацію №25UA204150000355U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 54 410,00 доларів США. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №25UA204150000355U4 декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме: - контракт від 23.11.2023 №1716, укладений між позивачем та компанією BRAVERY SPORTS PRODUCTS (JIANGSU) CO.,LTD (Китай); - прайс-лист продавця від 09.08.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020; - комерційну пропозицію продавця від 09.08.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020; - комерційний інвойс від 28.11.2024 №UK-04 для відвантаження товарів за ціною 54 410,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт LIANYUNGANG Китай правил Інкотермс 2020; - платіжну інструкцію в іноземній валюті від 15.10.2024 №321 про оплату продавцю товарів грошових коштів у розмірі 10 882,00 доларів США; - платіжну інструкцію в іноземній валюті від 22.11.2024 №367 про оплату продавцю товарів грошових коштів у розмірі 43 528,00 доларів США; - митну декларацію Китаю від 29.11.2024 №230120240014675639 для вивезення товарів в Україну за ціною 54 410,00 доларів США; - сертифікат походження товару від 02.12.2024 №243208А0412/50006; ? - договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; - договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); - коносамент від 06.12.2024 №APU097010 про перевезення товарів водним транспортом до порту Гданськ у Польщі; - рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 28.01.2025 №5653450070 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; - інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 28.01.2025 №5653450071 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів; - довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №21, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 259 956,91 грн., а також 2882,49 доларів США; - залізничну накладну УМВС від 10.02.2025 №00994, згідно з якою товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці; ?? - технічні характеристики товарів від 14.02.2025; ?? - відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів на ринках Китаю; ?? - виписку бухгалтерської документації позивача (видаткові накладні) від 10.06.2025; - декларацію митної вартості. 14.02.2025 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №17956, у якому в якому зобов`язав декларанта надати додатково документи: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) переклад копії митної декларації країни відправлення; 5) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща); 6) пакувальний лист; 7) додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711. 14.02.2025 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару, були додані до митної декларації. 14.02.2025 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000014/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 5,02 доларів США/кг. (інформаційне джерело: митні декларації від 11.04.2024 №24UA902080801381U8 та від 03.12.2024 №24UA500580004143U4). 14.02.2025 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2025/000040. 14.02.2025 з урахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №25UA204150000364UO, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 161 603,28 грн, ПДВ на 355 527,21 грн, разом на суму 517 130,49 грн. Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України). За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не визнана митним органом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені у повідомленнях митниці, а саме: - у графі 70 банківської платіжної інструкції від 15.10.2024 №321 та від 22.11.2024 №367 зазначено лише реквізити контракту, без зазначення проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару; - у графі 24 накладної УМВС від 10.02.2024 №00994 зазначено специфікації до інвойсу (3шт), що до митного оформлення не надано; - до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 29.11.2024 №230120240014675639 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній; - згідно коносаменту від 06.12.2024 №APU097010 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 10.02.2024 №00994 місце відправлення оцінюваних товарів Шебжешин (Польща). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща); - у інвойсах від 28.01.2025 №5653450071, 5653450070 та довідці про транспортні витрати від 04.02.2025 №21 перелік наданих транспортних послуг не співпадає з відомостями, що зазначені у декларації митної вартості, а саме наявні розбіжності щодо вартості навантаження, залізничного перевезення; - пунктом 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 передбачено додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору, що до митного оформлення не надані; - пунктом 1.3 Контракту передбачено замовлення, що до митного оформлення не надано; - пунктом 3.4 Контракту передбачено пакувальний лист, що до митного оформлення не надано. Зазначені обставини не дали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частині доводів апелянта щодо банківської платіжної інструкції від 15.10.2024 №321 та 22.11.2024 №367 суд враховує, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. Сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Також, митним органом не зазначено яким чином такі відомості впливають на ціну товару, враховуючи надання декларантом інших документів (митна декларація країни відправлення, пакувальний лист), які в своїй сукупності надають можливість визначити дату відправки. Крім того наданий позивачем інвойс, як розрахунковий документ містить інформацію про перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони поставлені, формальні особливості товару (кількість), умови поставки, відомості про відправника і одержувача. Таким чином, всі необхідні відомості, що повинні зазначені у інвойсі, вказані у ньому, водночас відповідач не повідомив, як саме вплинуло на митну вартість розмитнюваного товару надання банківської платіжної інструкції без зазначення проформи інвойсу aбo інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020. Щодо додаткових письмових угод (додатків) до Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 судова колегія враховує, що у межах спірних правовідносин інформація про наявність таких додаткових угод позивачем не вказувалась. Щодо замовлення та пакувального листа суд врахував, що пакувальний лист не входить до переліку документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують митну вартість товарів, а сам факт ненадання пакувального листа жодним чином не свідчить про наявність підстав, визначених у частині третій статті 53 МК України, для витребування додаткових документів, а саме, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Окрім того, пакувальний лист, як документ, в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, ненадання до митного оформлення пакувального листа, неможливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Щодо транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) -Шебжешин (Польща) судом встановлено, що відповідачу разом з митною декларацією, окрім інших транспортних документів, була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №21. У вказаній довідці експедитор вказав вартість залізничного перевезення саме від порту Гданськ у Польщі до пункту пропуску Грубешів-Ізов на кордоні Польщі з Україною у розмірі 2400,00 доларів США. Згідно з довідкою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 259 956,91 грн, а також 2882,49 доларів США. Відповідно до «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 №3599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін. суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Відповідно до ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Отже, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до положень Графи 20 Розділу ІІІ Правил № 599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у відповідності до положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є експедитор. При цьому правилами не передбачено обов`язку декларанта підтверджувати вартість перевезення на підставі документів, виданих суб`єктами господарювання, які безпосередньо здійснювали перевезення, тобто від перевізників. Таким чином, довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №21 є достатнім документом для підтвердження вартості послуг транспортування товарів. При цьому, надані митному органу документи щодо вартості транспортних послуг, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості чи ознак підробки та містили усі відомості, що підтверджують числові значення вартості транспортних витрат. Щодо перекладу копії митної декларації країни відправлення, судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. З метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою. Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Отже, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей. Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19. Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити). При цьому, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару, судом враховано наступне. У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості. Разом з тим, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості інші дані, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відсутні. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан