Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/5764/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5764/25 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.04.2025 № 046350017267, про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до абзацу першого пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу на посаді тракториста машиніста, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за віком відповідно до абзацу першого пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: з 30.06.1986 по 15.11.1987 в колгоспі «Расвет»; з 02.02.1990 по 28.01.1993 в колгоспі «Луч»; з 26.01.1993 по 31.03.2004 в колгоспі «Росія» (реорганізованого в КСП «Росія», реорганізованого в СТОВ «Георгієвське»); з 28.11.1987 по 30.10.1989 період проходження строкової військової служби в рядах Радянської армії та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 11.08.2024. Позов обґрунтовано тим, що документально підтверджені і зараховані до страхового стажу позивача періоди роботи (на посадах тракториста-машиніста) та стаж строкової служби повинен бути зарахований і до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до абзацу першого пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.04.2025 № 046350017267 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до абзацу першого пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу на посаді тракториста машиніста, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за віком відповідно до абзацу першого пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи: з 30.06.1986 по 15.11.1987 в колгоспі «Расвет»; з 02.02.1990 по 28.01.1993 в колгоспі «Луч»; з 26.01.1993 по 31.03.2004 в колгоспі «Росія» (реорганізованого в КСП «Росія», реорганізованого в СТОВ «Георгієвське»); з 28.11.1987 по 30.10.1989 період проходження строкової військової служби в рядах Радянської армії та призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 11.08.2024. У апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі № 620/14004/24 зобов`язання щодо зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача відсутні. На думку апелянта, страховий стаж позивача становить лише 19 років 04 місяці 11 днів, а пільговий стаж на посаді тракториста-машиніста становить 16 років 5 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що позиція ГУ ПФУ щодо відсутності пільгового стажу не правомірна, оскільки позивач не має відповідати за правильне заповнення трудових книжок, що вказує про обгрунтованість позовних вимог. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 14 жовтня 2025 року. У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 у справі № 620/14004/24 адміністративний позов було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 18.09.2024 № 046350017267, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи, з 30.06.1986 по 15.11.1987 в колгоспі «Расвет»; з 02.02.1990 по 28.01.1993 в колгоспі «Луч»; з 26.01.1993 по 31.12.2002 в колгоспі «Росія»; проходження військової служби з 28.11.1987 по 30.10.1989, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та військового квитка серії НОМЕР_2 ; періоди навчання з 01.04.1984 по 22.05.1986 відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 ; з 05.01.1987 по 05.07.1987 відповідно до атестату № 14919 від 05.07.1987, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2024. На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.04.2025 № 046350017267, яким до страхового стажу позивача зараховано вищевказані періоди навчання, проходження військової служби та роботи, страховий стаж становить 37 років 8 місяців 22 дні, а пільговий стаж 16 років 5 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, вік позивача - більше 55 років, страховий стаж позивача складає більше 30 років, пільговий стаж з урахуванням встановлених судом обставин більше 20 років, що дає право на призначення пенсії за пунктом 3 частини другої статті 144 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Відповідно до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З аналізу зазначених правових норм вбачається, що законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві. При цьому, Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні Положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень). Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Частиною першою статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Відповідно до частин другої та третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Вимогами пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом. Тобто, визначальними обставинами для встановлення пільгового характеру спірного стажу є встановлення факту роботи позивача на посаді тракториста - машиніста та встановлення безпосередньої зайнятості позивача у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі. З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 позивач з 30.06.1986 по 15.11.1987 працював в колгоспі «Расвет» на посаді механізатора бригади № 4; з 28.11.1987 по 30.10.1989 проходив строкову військову служба в рядах Радянської армії; з 02.02.1990 по 28.01.1993 працював в колгоспі «Луч» на посаді тракториста 3-го класу; з 26.01.1993 по 31.03.2004 в колгоспі «Росія» (реорганізованого в КСП «Росія», реорганізованого в СТОВ «Георгієвське») на посаді механізатора тракторної бригади. Сторінки 18-21 вказаної трудової книжки містять відомості про трудову участь: 1986 рік - встановлений мінімум 280, виконання річного мінімуму трудової участі 130; 1987 рік - встановлений мінімум 280, виконання річного мінімуму трудової участі 255; 1990 рік - встановлений мінімум 276, виконання річного мінімуму трудової участі 264; 1991 рік - встановлений мінімум 280, виконання річного мінімуму трудової участі 280; 1992 рік - встановлений мінімум 280, виконання річного мінімуму трудової участі 331; 1993 рік - встановлений мінімум 20, виконання річного мінімуму трудової участі 22; 1993 рік - встановлений мінімум 255, виконання річного мінімуму трудової участі 268; 1994 рік - встановлений мінімум 255, виконання річного мінімуму трудової участі 255; 1995 рік - встановлений мінімум 255, виконання річного мінімуму трудової участі 256; 1996 рік - встановлений мінімум 255, виконання річного мінімуму трудової участі 319; 1997 рік - встановлений мінімум 255, виконання річного мінімуму трудової участі 294; 1998 рік - встановлений мінімум 255, виконання річного мінімуму трудової участі 275; 1999 рік - встановлений мінімум 255, виконання річного мінімуму трудової участі

305. Разом з тим, як вірно відзначено судом першої інстанції, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив жодних підстав для не зарахування вказаних періодів до пільгового стажу. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості. Крім того, слід зазначити, що єдиною підставою для не врахування до страхового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин, що випливає з аналізу положень частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Водночас, у відповідному розділі трудової книжки колгоспника позивача відсутні записи про невиконання ним мінімуму трудової участі саме без поважних причин. У силу вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17. Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Крім того, Верховний Суд у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 зазначив, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Слід зазначити, що відсутність інших документів на підтвердження пільгового трудового стажу позивача механізатором, трактористом, трактористом-машиністом не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового та пільгового стажу. Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Згідно абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Враховуючи, що на момент призову на строкову військову службу позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період служби в лавах Радянської Армії з 28.11.1987 по 30.10.1989 підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, вік позивача - більше 55 років, страховий стаж позивача складає більше 30 років, пільговий стаж з урахуванням встановлених судом обставин більше 20 років, що дає право на призначення пенсії за пунктом 3 частини другої статті 144 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко