Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3451/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2025 р.Справа № 440/3451/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025, (головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, повний текст складено 24.04.25 року) по справі № 440/3451/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Карлівський машинобудівний завод» (далі позивач, ПрАТ «КМЗ») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - від 02.04.2021 № 00052070101, - від 14.04.2021 № 00060350007, № 00061350007, № 00062350007, - від 08.02.2022 № 02135000701. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що здійснення господарських операцій між ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» та його контрагентами, зокрема, ТОВ «Укрбрухт», ТОВ «Дорадо стіл», ТОВ «Технічні Матеріали», ТОВ «Хімтрейд Плюс», НВП «Промтехснаб», ПП «Проектконтактсервис» підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Вказувало, що первині документи, які надавались податковому органу до перевірки свідчать про фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства. Також, зауважувало, що правомірно скористалось податковою пільгою, передбаченою п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України та не нарахувало ПДВ на операції з поставки металобрухту. Як наслідок вважало безпідставними висновки податкового органу про заниження підприємством іншого операційного доходу за обставин обліку на балансовому рахунку матеріальних цінностей за договорами про відповідальне зберігання обладнання, заниження фінансового результату до оподаткування по операціям з придбання нематеріальних активів, заниження податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з реалізації металевих відходів та брухту юридичним і фізичним особам внаслідок безпідставного застосування податкової пільги, запровадженої п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а також завищення податкового кредиту внаслідок протиправного включення до його складу сум ПДВ, сплачених на виконання умов Ліцензійного договору, які по своїй суті є роялті. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 02.04.2021 № 00052070101, від 14.04.2021 № 00062350007, № 00061350007. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2022 № 02135000701 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 107 761,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 886 209,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 221 552,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. За наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 05.12.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2021 № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн, від 08.02.2022 № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн, від 02.04.2021 № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 залишено без змін. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.04.2021 № 00061350007, яким ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.02.2022 № 02135000701, яким ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.04.2021 № 00052070101, яким до ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн. ГУ ДПС у Полтавській області, (далі відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просило його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував не надання ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» до перевірки документів, які підтверджують відповідність реалізованих відходів чорних та кольорових металів товарним позиціям УКТ ЗЕД, які звільнені від оподаткування ПДВ за переліком відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженим постановою КМУ від 12.01.2011 №

15. Звертає увагу на неможливість врахування судом документів, які не надавались податковому органу під час документальної перевірки, посилаючись на постанови Верховного Суду у справі №380/5630/23, а також у справі, що розглядається. При цьому, зауважує, що надані позивачем документи стосуються лише одного покупця відходів чорних та кольорових металів ТОВ «Укрбрухт»» за операціями, які проведені 26.02.2018, 13.04.2018, 21.06.2018, 11.07.2018, 10.09.2018, без врахування того факту, що перевіркою встановлено проведення Позивачем операцій з реалізації відходів чорних та кольорових металів також з іншими покупцями та в інших періодах. Вважає, що розпорядження фінансового директора ПрАТ «КМЗ» Калашника В.М. за №6 від 19.12.2016 «Про відповідність відходів металів», яким введено в дію Таблицю відповідності відходів металів, що утворились в процесі виробництва, кодам УКТ ЗЕД згідно Постанови №15 від 18.01.2011, враховане судом в якості доказу правомірності застосування позивачем податкової пільги, не є первинним документом та не може свідчити про відповідність кодам УКТЗЕД металевих відходів, що реалізовані на адресу покупців протягом 2017, 2018 та І-ІІІ кв. Також, вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо не поширення вимог Закону України «Про металобрухт» на спірні правовідносини. Як наслідок, на думку податкового органу, позивач безпідставно та без наявності підтверджуючих документів скористався пільговою ставкою податку на додану вартість під час реалізації відходів та брухту чорних і кольорових металів, що передбачена пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам відповідача, які в сукупності спростовують реальність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрбрухт» в частині поставки металевих відходів. Вказує, що позивачем до перевірки не надавались специфікації до договору, акти приймання покупцем та документи щодо транспортування продукції, а надані лише суду. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно врахував наведені первинні документи в якості належних доказів реальності господарської операції. Також апелянт зазначає, що ТОВ «Укрбрухт» є фігурантом у кримінальному провадженні № 42017000000004228 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1 КК України. Зауважує, що ТОВ «Укрбрухт», якому позивач поставляв металобрухт не має вагового, брухтопереробного та вантажопідйомного обладнання, транспортних засобів, не проходило атестацію, не має жодних дозвільних документів, а отже не відповідає визначенню «спеціалізоване підприємство» та вимогам Закону України «Про металобрухт». Вказані обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Укрбрухт». Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області в період з 04.02.2020 до 02.03.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «КМЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2017 до 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 10.03.2021 № 71/35-00-07-01-02/14311169. За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем, зокрема: - ст. 22, ст. 23, пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, п. 5 П(С)БО № 15 «Дохід», п. 5, п. 8 П(С)БО 9 «Запаси», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 4, п. 6, п. 7, п. 25 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», у результаті чого: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 691 931,00 грн, в т.ч. за: - півріччя 2017 року на суму 4 386 грн.; - три квартали 2017 року на суму 21 334 грн.; - 2017 рік на суму 41 163 грн.; - півріччя 2018 року на суму 94 338 грн.; - три квартали 2018 року на суму 150 668 грн.;- 2018 рік на суму 650 768 грн; завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування в періоді, що перевірявся, за: - 1 квартал 2017 року у сумі 24 368 грн.; - 1 квартал 2018 року у сумі 244 005 грн.; - 1 квартал 2019 року у сумі 34 593 грн.; - півріччя 2019 року у сумі 388 051 грн.; - три квартали 2019 року у сумі 748 653 грн; - п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 233 436,00 грн., в т.ч. за: - січень 2017 року на суму 2 366 грн.; - лютий 2017 року на суму 9 151 грн.; - березень 2017 року на суму 29 665 грн.; - квітень 2017 року на суму 6 716 грн; - травень 2017 року на суму 5 350 грн.; - червень 2017 року на суму 40 975 грн.; - серпень 2017 року на суму 48 830 грн.; - вересень 2017 року на суму 55 572 грн.; - грудень 2017 року на суму 98 711 грн.; - січень 2018 року на суму 100 736 грн.; - березень 2018 року на суму 144 195 грн.; - травень 2018 року на суму 108 571 грн.; - вересень 2018 року на суму 292 036 грн.; - листопад 2018 року на суму 58 789 грн.; - грудень 2018 року на суму 69 617 грн.; - лютий 2019 року на суму 38 158 грн.; - березень 2019 року на суму 2 107 грн.; - квітень 2019 року на суму 25 352 грн.; - травень 2019 року на суму 36 080 грн.; - вересень 2019 року на суму 60 456 грн.; - п. 201.1. ст. 201, п. 201.10. ст. 201 ПК України в частині порушення порядку виписки та реєстрації податкових накладних; - п. 85.2 ст. 85 ПК України за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів при здійсненні податкового контролю. 26.03.2021 позивач подав заперечення на акт перевірки, до яких додав додаткові документи на підтвердження відсутності порушень податкового законодавства. 09.04.2021 Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків листом повідомило позивача, що заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, а висновки акту викладені, серед іншого, в наступній редакції: «Перевіркою встановлені порушення ПрАТ «КМЗ»: 1. ст. 22, ст. 23, пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО № 15 «Дохід», п. 5, п. 8 П(С)БО 9 «Запаси», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 4, п. 6, п. 7, п. 25 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», у результаті чого: - занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 691 931,00 грн. - завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування в періоді, що перевірявся, на суму 748 653 грн. 2. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 233 436,00 грн. 3. п. 201.1. ст. 201, п. 201.10. ст. 201 ПК України в частині порушення порядку виписки та реєстрації податкових накладних; 4. п. 85.2 ст. 85 ПК України за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів при здійсненні податкового контролю. На підставі висновків акта перевірки, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення: - від 02.04.2021 № 00052070101, яким до позивача застосовано штраф в сумі 317 708,02 грн за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України ПК/РК; - від 14.04.2021: № 00062350007, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах: 1 квартал 2017 на 24 368,00 грн., 2 квартал 2018 на 244 005,00 грн., 1 квартал 2019 на 34593,00 грн., півріччя 2019 на 388 051,00 грн., три квартали 2019 року на 748 653,00 грн; № 00061350007, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 885 671,68 грн, у т.ч. 691 931,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 193 740,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00060350007, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 850 154,00 грн, у т.ч. 1 233 436,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 616 718,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 03.02.2022 залишено без задоволення скаргу платника на податкове повідомлення-рішення від 02.04.2021 №00052070101. Рішенням ДПС України від 04.02.2022 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 14.04.2021 № 00062350007, № 00061350007. Податкове повідомлення-рішення від 14.04.2021 № 00060350007 скасоване у частині застосованих штрафних санкцій, які перевищують розмір визначений п. 123.2 ст. 123 ПК України, а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін. 08.02.2022 Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 02135000701, яким ПрАТ «КМЗ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 541 795,00 грн., у т.ч. 1 233 436,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 308 359,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 21.12.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2021 року № 00052070101, від 14 квітня 2021 року № 00062350007, № 00061350007. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2022 року № 02135000701 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 107 761,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 886 209,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 221 552,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. За наслідками касаційного перегляду, Верховний Суд ухвалив постанову від 05.12.2024, якою скасував судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2021 року № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн, від 08 лютого 2022 року № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн, від 02 квітня 2021 року № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року залишив без змін. Таким чином, предметом нового судового розгляду є податкові повідомлення рішення: - від 02.04.2021 № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн, -від 14.04.2021 № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн - та від 08.02.2022 № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на час спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 131 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Згідно п. 135.1. ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України). Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 № 290 визначено, що дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №

88. За пунктом 1.2. глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції; регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком з ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг). Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.03.2023 у справі № 804/644/16. Відповідно до пп. «б» п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу). Пунктом 199.1 ст. 199 ПК України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. Згідно з п. 23 підрозділу 2 розд. ХХ ПК України тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» затверджено переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість, згідно з додатками 1 і

2. Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 є Перелік відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість. Вказаний Перелік містить опис кодів товару згідно з УКТ ЗЕД та відповідні їм найменування товару згідно з УКТ ЗЕД, зокрема, 7204 49 90 00 Відходи та брухт чорних металів; 7902 00 00 00 Відходи та брухт цинкові; 7204 41 10 00 Токарна стружка, обрізки, уламки, відходи фрезерного виробництва та ошурки з чорних металів. Щодо податкових повідомлень-рішень від 08.02.2022 № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн та від 02.04.2021№ 00052070101 в частині застосування штрафу за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн. Так, підставою для прийняття вищенаведених ППР слугували висновки податкового органу про безпідставність застосування позивачем податкової пільги, передбаченої пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, для звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відходів та брухту чорних металів, на користь юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб. Як зазначає апелянт, позивач до перевірки не надав документи, на підставі яких ним застосовано пільгу для звільнення від оподаткування податком на додану вартість, а саме документи щодо відповідності реалізованих товарів кодам УКТ ЗЕД. Судом встановлено та визнається позивачем, що під час перевірки Харківське управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби зверталось до ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» стосовно надання, серед іншого, наступних документів та інформації за період з 01.01.2017 по 30.09.2019: акти обстежень, складені місцевою державною адміністрацією; документи про відповідність металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам; бухгалтерський облік операції з металобрухтом; документи, що стали підставою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання відходів чорних та кольорових металів; первинні документи бухгалтерського обліку щодо реалізації металевих відходів неплатникам. Водночас, у термін, вказаний в листі до 17 години 02.03.2020 вищенаведені документи та регістри бухгалтерського обліку до перевірки не були надані, у зв`язку з чим складено акт від 02.03.2020 № 64/28-10-54-13/14311169 про ненадання інформації та документів бухгалтерського обліку для здійснення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод». Натомість, до суду позивач на підтвердження правомірності застосування податкової пільги надав видаткові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних), банківські виписки, розпорядження № 6 фінансового директора ПАТ «KM3» від 19.12.2016 «Про відповідність відходів металів»; таблицю відповідності відходів металів, що утворилася в процесі виробництва, специфікації. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про долучення судами попередніх інстанцій первинних документів, якими підтверджується наявність підстав для звільнення від оподаткування податком на додану вартість (відповідність металобрухту кодам УКТ ЗЕД), наданих платником до суду, без з`ясування природи їх виникнення та причин неподання їх до контрольного заходу. Під час нового розгляду справи, судом першої інстанції з`ясовано питання щодо обставин подання чи не подання позивачем первинних документів до податковому органу. За змістом пунктів 44.6 та 44.7 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на момент складання Акту перевірки) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків. Відповідно до п. 86.7. ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Зміст наведених вище норм ПК України свідчить про наявність у контролюючого органу обов`язку врахувати документи під час розгляду ним питання про прийняття рішення, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26.03.2021 позивачем надавалися контролюючому органу заперечення до акту перевірки від 10.03.2021, до яких додані наступні документи: видаткова накладна № 65 від 26.02.2018; TTH № 1 від 26.02.2018; акт приймання металів чорних (вторинних) № 17/25/32 від 16.02.2018; банківська виписка № KM-0001957 за 07.03.2018; видаткова накладна № 120 від 13.04.2018; TTH № 2 від 13.04.2018; акт приймання металів чорних (вторинних) №17/25/119 від 13.04.2018; банківська виписка № KM-0002234 за 21.05.2018; видаткова накладна № 263 від 21.06.2018; ТTH № 3 від 21.06.2018; акт приймання металів чорних (вторинних) № 17/25/170 від 22.06.2018; банківська виписка № KM-0002373 за 27.06.2018; видаткова накладна № 305 від 11.07.2018; TTH № 4 від 11.07.2018; акт приймання металів чорних (вторинних) № 17/25/180 від 12.07.2018; банківська виписка № KM-0002420 за 13.07.2018; видаткова накладна № 478 від 10.09.2018; TTH № 5 від 10.09.2018; акт приймання металів чорних (вторинних) № 17/25/225 від 10.09.2018; банківська виписка № KM-0002698 за 28.09.2018; картка субконто: Контрагенти: ТОВ «Укрбрухт» за 01.01.2018-30.09.2018 ПpAT «KM3»; розпорядження № 6 директора фінансового ПАТ «KM3» від 19.12.2016 «Про відповідність відходів металів»; таблиця відповідності відходів металів, що утворилася в процесі виробництва, введена в дію 01.01.2017, розпорядженням № 6 фінансового директора ПАТ «КМЗ» від 19.12.2016 «Про відповідність відходів металів»; копія листа Державного бюро розслідувань від 30.07.2020; специфікація № 1 від 23.02.2018; специфікація № 2 від 10.04.2018; специфікація № 3 від 19.06.2018; специфікація № 4 від 05.07.2018; специфікація № 5 від 05.09.2018. У висновках, складених за наслідками розгляду заперечень позивача, відповідачем зазначено, що платником до заперечень надані чинно завірені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, специфікацій, актів приймання металобрухту, витяги з журналу ввозу/вивозу ТМЦ, розпорядження № 6 фінансового директора ПрАТ «КМЗ» від 19.12.2016 «Про відповідність відходів металів» з додатком (таблиця), листа Державного бюро розслідування від 30.07.2020 № М-18070/02-2020 вих. Тобто, спірні документи надавались податковому органу до прийняття податкових повідомлень-рішень разом із запереченнями на акт перевірки. З урахуванням викладеного, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав прирівнювати документи надані ПрАТ «КМЗ» відповідачу після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом разом із запереченнями на Акт перевірки відповідно до норм пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Як наслідок, суд першої інстанції правомірно врахував зазначені документи у якості доказів на підтвердження заперечень позивача щодо висновків податкового органу. Слід зауважити, що у спірних правовідносинах норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки платник податків може довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 420/2808/20, від 19.10.2022 у справі № 160/8762/21. Так, протягом перевіряємого періоду ПрАТ «КМЗ» здійснювало реалізацію металевих відходів та стружки, які утворились в процесі виробництва та обліковуються підприємством на рахунку 231 «Основне виробництво» в розрізі цехів (дільниць). Впродовж перевіреного періоду ПрАТ «КМЗ» здійснювалися операції з постачання на користь ПП Інтерферум, ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Істіл Проект», ТОВ «Укрбрухт», ТОВ "Елеваторремкомплект", ТОВ «ВПБ», ПСП «Орач», громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_20 , ОСОБА_31 , ОСОБА_5 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_16 , ОСОБА_34 відходів брухту чорних металів (металеві відходи чорного прокату, металеві відходи оцинковки, оцинкованого прокату, оцинкованої сталі та штріпса оцинкованого, стружка чорного металу) на загальну суму 3 177 080,20 грн, у т.ч. неплатникам (фізичним особам) на суму 1 094 439,00 грн, а саме: січень-грудень 2017 року на суму 886 121,80 грн., у т.ч. неплатникам на суму 295 066,00 грн.; січень-грудень 2018 року на суму 1 908 925,20 грн., у т.ч. неплатникам на суму 789 069,00 грн.; січень-вересень 2019 року на суму 382 033,20 грн., у т.ч. неплатникам на суму 10 304,00 грн, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. В видаткових та податкових накладних ПрАТ «КМЗ» зазначені вид та коди УКТЗЕД реалізованих металевих відходів, а саме: - 7204.49.90.00 металеві відходи чорного прокату; - 7902.00.00.00 металеві відходи оцинкованого прокату; - 7204.41.10.00 стружка чорного металу. Зазначені коди УКТ ЗЕД відповідають кодам, наведеним у Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15, які звільняються від оподаткування ПДВ на підставі п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. В свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу на спростування не відповідності кодів УКТ ЗЕД, вказаних у видаткових та податкових накладних, реалізованим металевим відходам. Крім того, розпорядженням фінансового директора ПАТ «КМЗ» ОСОБА_35 за №6 від 19.12.2016 «Про відповідність відходів металів» з метою ефективного використання виробничих ресурсів та раціонального використання відходів металів, що утворилися в результаті господарської діяльності, введено в дію з 01.01.2017 Таблицю відповідності відходів металів, що утворилися в процесі виробництва, кодам УКТЗЕД Постанови №15 від 18.01.2011. Пунктом 2 Розпорядження № 6 наказано бухгалтерії формувати первинний документи по реалізації відходів металів, що утворилися в процесі виробництва, з урахуванням Таблиці. Тобто, позивачем з метою визначення товарної позиції утвореного металобрухту, введено в дію Таблицю відповідності відходів металів, що утворилися в процесі виробництва, кодам УКТЗЕД Постанови №15 від 18.01.2011 Колегія суддів зазначає, що законодавчо не визначено орган, який проводить перевірку металобрухту, що утворився на підприємстві внаслідок використання у господарській діяльності металів та має повноваження на визначення для такого товару того чи іншого коду товарної категорії УКТ ЗЕД. Як наслідок, самостійне визначення позивачем кодів УКТ ЗЕД для утвореного металобрухту не суперечить нормам чинного законодавства. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неможливості врахування в якості доказу правомірності визначення позивачем кодів УКТ ЗЕД розпорядженням фінансового директора ПАТ «КМЗ» ОСОБА_35 за №6 від 19.12.2016. Доводи апеляційної скарги, що розпорядження від 19.12.2016 не поширює свою дію на правовідносини, що склались у 2017-2019 рр. колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірне розпорядження введено в дію 01.01.2017 та не містить кінцевої дати його чинності. Доводи скаржника, що надані як податковому органу документи із запереченнями на акт перевірки, так і суду стосуються лише одного покупця ТОВ «Укрбрухт» колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем до перевірки надавались й інші первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких контролюючим органом і було встановлено, що ПрАТ «КМЗ» здійснені операції з постачання відходів брухту чорних та кольорових металів на загальну суму 3 177 080,2 грн., в т.ч. неплатникам (фізичним особам) на суму 1094439 грн. При цьому обґрунтованих зауважень до їх змісту та форми контролюючим органом під час здійснення податкової перевірки та під час розгляду справи, не наведено. Щодо доводів апелянта про поширення на спірні правовідносини Закону України «Про металобрухт» та неможливість позивача проводити операції з металобрухтом, оскільки останнє не є спеціалізованим підприємством. Закон України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року № 619-XIV (далі Закон № 619-XIV), регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, який є найважливішою стратегічною та енергозберігаючою сировиною для металургійного виробництва, і спрямований на захист інтересів підприємств вітчизняної металургійної галузі та забезпечення екологічної безпеки довкілля при утворенні, збиранні та використанні металобрухту. Відповідно визначення викладеного в абзаці четвертому статті 1 Закону № 619-XIV, операції з металобрухтом - заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. Згідно частини 1 статті 4 Закону № 619-XIV операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Спеціалізовані підприємства (суб`єкти господарювання всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку (абзац 12 статті 1 Закону № 619-XIV). Як вірно зазначив суд першої інстанції ПрАТ «КМЗ» у разі отримання металобрухту у процесі виробництва не здійснює вищезгаданих операцій. Натомість, контролюючий орган помилково ототожнює господарську операцію із реалізації металобрухту, який утворився у позивача процесі виробництва із підприємницькою діяльністю, пов`язаною із придбанням металобрухту в цілях заготівлі, переробки брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою. Доводи скаржника щодо не надання позивачем документу щодо відповідності металобрухту встановленим стандартам, нормам і правилам, зокрема, сертифікату якості чи походження товару колегія суддів вважає такими, що не можуть бути беззаперечною підставою для висновку про зниження податкових зобов`язань по операціях з реалізації відходів та брухту та не є доказом наявності складу податкового правопорушення, оскільки сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, такі документи не містять відомостей про господарську операцію. Верховний Суд в постанові від 05 лютого 2019 року у справі №813/123/16 зазначив: «Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), слід зазначити, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення». Викладені вище обставини спростовують твердження апелянта з приводу відсутності у ПрАТ «КМЗ» документів щодо відповідності реалізованого металобрухту кодам УКТЗЕД, що надає право позивачу скористатись пільгою відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України стосовно звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД, переліки брухту чорних і кольорових металів яких затверджені Кабінетом Міністрів України. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії позивача щодо включення до числа господарських операцій, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операцій з постачання брухту чорних та кольорових металів за вищевказаними товарними позиціями згідно з УКТЗЕД, не суперечать ані пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, ані постанові Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №15. Колегія суддів зазначає, що в супереч ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено фактів порушення ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» при здійсненні господарських операцій з реалізації брухту чорних та кольорових металів у перевіряємому періоді приписів п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, ст. 201, п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України. Таким чином, судом першої інстанції правильно скасовані податкові повідомлення-рішення № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн та № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 14.04.2021 № 00061350007, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 885 671,68 грн, у т.ч. 691 931,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 193 740,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про безтоварність господарської операції позивача, в тому числі з ТОВ «Укрбрухт» по операції постачання відходів та брухту чорних металів. Так, 23.02.2018 ПрАТ «КМЗ» (постачальник) укладено договір з ТОВ «Укрбрухт» (покупець) № 306/17/25-УБ, за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) на умовах оплати покупцю товар: «Металобрухт непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які втратили експлуатаційну цінність і містять чорні метали, а також залишки від оброблення чорних металів, що утворилися в результаті господарської діяльності постачальника». Відповідно до п. 1.2. Договору, постачальник надає покупцю акти про походження (акт списання) і гарантує, що товар належить йому на правах власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством. Згідно з п. 2.1. Договору, за цим Договором товар поставляється окремими партіями. Інформація про номенклатуру та кількості міститься у відповідних специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином і підписані уповноваженими представниками сторін, є невід`ємною частиною цього Договору. За угодою сторін у специфікаціях можуть бути зазначені додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення і виконання зобов`язань за цим Договором. У специфікаціях до цього Договору зазначаються такі відомості: найменування, умови поставки, ціна, загальна вартість поставки за специфікацією (п. 2.2. Договору). Якість товару, згідно з п. 3.1. Договору, повинна відповідати вимогам ДСТУ 4121-2002-брухт чорних металів, ДСТУ 3211:2009 (ГОСТ 1639:2009) - брухт кольорових металів, і технічним вимогам покупця. Товар повинен бути вибухонебезпечним і вільним від радіоактивних матеріалів. Ємності вузлів машин і механізмів (двигуни, коробки передач тощо) повинні бути звільнені від залишків горючих і мастильних матеріалів. Відповідно до п. 4.1. Договору, постачання здійснюється за рахунок і силами постачальника, в строк, узгоджений сторонами в специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору. Згідно з п. 4.3. Договору, на підтвердження поставки постачальник зобов`язаний представити покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру (за вимогою); видаткову накладну; податкову накладну; акт походження товару (Акт списання, за вимогою). Датою поставки вважається дата видаткової накладної Покупцю. Перехід права власності виникає з моменту оформлення видаткової накладної (п. 4.4. Договору). Відповідно до п. 5.1. Договору, загальна сума договору визначається сумами всіх специфікацій на окремі партії. Розрахунки за поставлений за цим Договором товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.2. Договору). Оплата за Товар здійснюється за вагою нетто (за вирахуванням відсотка засміченості) за результатами приймання покупцем, тобто після визначення відсотка засміченості, якщо інше не передбачено у відповідній специфікації або в додаткових угодах сторін (п. 5.2. Договору). На виконання Договору, позивач поставив покупцю товар: металеві відходи чорного прокату, стружка чорного металу, що підтверджується видатковими накладними. Оплата за постановлений товар здійснена ТОВ «Укрбрухт» у безготівковій формі, що вбачається з платіжних доручень: № 929 від 07.03.2018 у сумі 73000,00 грн.; № 1481 від 21.05.2018 у сумі 18800,00 грн.; № 1852 від 27.06.2018 у сумі 7400,00 грн.; № 2002 від 13.07.2018 у сумі 27500,00 грн.; № 2633 від 28.09.2018 у сумі 9847,20 грн. Доводи апелянта щодо не надання ПрАТ «КМЗ» до перевірки специфікації до Договору, актів приймання та документів щодо транспортування товару на адресу покупця, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про безтоварність господарської операції. Колегія суддів зазначає, що дійсно під час перевірки наведені документи позивачем не надавались. Водночас, такі документи надані до заперечень до акту перевірки, отже до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Отже, надані ПрАТ «КМЗ» до податкового органу разом із запереченнями на Акт перевірки документи на підтвердження показників, відображених у податковій звітності, повинні були бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. За викладених обставин, як вже зазначалось, відсутні підстави прирівнювати такі документи відповідно до норм пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактичне здійснення спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Укрбрухт» підтверджено належними первинними документами, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими платіжними документами, актами приймання металів, які повністю підтверджують факт поставки позивачем металобрухту його контрагенту, а тому колегія суддів не може погодитися з доводами податкового органу про безтоварність таких операцій. Посилання апелянта на відсутність на момент проведення перевірки товарно-транспортних документів, які надані позивачем контролюючому органу 26.03.2021 разом із запереченнями до акту перевірки від 10.03.2021 та до суду колегія суддів відхиляє в контексті нереальності досліджуваних операцій, оскільки між позивачем та його контрагентом укладено не договір перевезення, а договір поставки, і саме щодо господарських операцій з поставки металобрухту відповідачем були сформульовані висновки в акті перевірки. В той же час товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за послуги з їх перевезення, а тому в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Подібна правова позиція сформульована, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №816/909/17, від 05.02.2019 у справі №813/123/16. Доводи скаржника про наявність кримінального провадження № 42017000000004228 відносно посадових осіб ТОВ «Укрбрухт», що свідчить про безтоварність господарських операцій колегія суддів вважає помилковими, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Крім того, відповідачем не доведено , що кримінальне провадження стосується саме взаємовідносин позивача із ТОВ «Укрбрухт». Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону. Доказів наявності вироків відносно позивача та його контрагента апелянтом не надано, із встановлених обставин справи фактів протиправності дій саме позивача або недійсності укладеного договору, судом не виявлено. Доводи скаржника про те, що ТОВ «Укрбрухт», якому позивач поставляв металобрухт не має вагового, брухтопереробного та вантажопідйомного обладнання, транспортних засобів, не проходило атестацію, не має жодних дозвільних документів, а отже не відповідає визначенню «спеціалізоване підприємство» та вимогам Закону України «Про металобрухт» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини можуть свідчити про порушення контрагентом позивача податкового обліку, тоді як у ПрАТ «КМЗ» відсутній обов`язок перевіряти наявність у його контрагента вагового, брухтопереробного та вантажопідйомного обладнання, транспортних засобів, проходження ним атестації тощо. Норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання вимог податкового та іншого законодавства його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати або прибуток у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) чи їх продажем. Порушення постачальником послуг правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків. Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Доказів щодо проведення перевірки контрагента позивача відповідачем не надано. Відповідач правильно вказує, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів замовник несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковим органом, не наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо. Колегія суддів зазначає що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків. Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій належними та допустимими доказами і не спростував висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та ТОВ «Укрбрухт» мали реальний характер, підтверджені наявними належним чином оформленими первинними документами, пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на належних доказах. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 14.04.2021 № 00061350007 є протиправним та правомірно скасоване судом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 по справі № 440/3451/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 19.11.2025 року