Постанова 4851 № 480/6294/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2025 р. Справа № 480/6294/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька) по справі № 480/6294/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем за час проходження служби, ВСТАНОВИВ: Військова частина НОМЕР_1 (далі позивач, в/ч НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі шкоди у розмірі 529 555,29 грн. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 позов залишено без руху та надано 7 денний строк для усунення недоліків позовної заяви. Залишаючи позовну заяву без руху суд вказав, що позивачем не зазначено у позовній заяві наступні дані щодо відповідача, а саме: реєстраційного номеру облікової картки платника податків; номер і серія паспорта ; наявність або відсутність електронного кабінету ; доказів того, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . До того ж, копія квитанції №0.0.4426324157.1 від 23.06.2025 про сплату судового збору у розмірі 7943,44 грн., надана до суду першої інстанції, була також зарахована за подання іншого адміністративного позову у межах іншої справи №480/5573/25. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 позовну заяву повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки позовної заяви не усунуто. Не погоджуючись із ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, просив ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно, всупереч вимог законодавства вимагав надання копії паспорту та ідентифікаційного коду. Також, документ про місце реєстрації не є обов`язковим згідно ст.160 КАС України, крім того, такий документ у позивача відсутній. Судом не враховано, що в позові зазначено про відсутність електронного кабінету відповідача та процесуальним законодавством не вимагається надавати таку інформацію до суду, зокрема у випадку її відсутності у позивача. Зазначає, що судом безпідставно не враховано копію квитанції про сплату судового збору , оскільки в ній зазначено про сплату за позовом військової частини до ОСОБА_1 без зазначення номеру справи. Крім того, особа не позбавлена можливості повторно надавати квитанцію про сплату судового збору, зокрема у випадку повернення позову. Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України покладено на суд, проте таких дій судом не вчинено. ОСОБА_1 правом на подання відзиву не скористалась. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається:зокрема ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Отже, вказана норма містить обов`язок позивача зазначити ім`я сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) та поштовий індекс. Позивач може, якщо такі відомості йому відомі, вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорту для фізичних осіб - громадян України, також відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Вимог, щодо надання суду реєстраційного номеру облікової картки платника податків, паспорту відповідача, доказу щодо зареєстрованого місця проживання відповідача зазначена норма ст. 160 КАС України не містить, а отже зазначена вимога суду першої інстанції є необґрунтованою. З матеріалів справи вбачається, , що в позовній заяві зазначено ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання та номер телефону відповідача, також містить посилання, що адреса електронної пошти та наявність кабінету у ЄСІТС невідома. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що посилання суду щодо невиконання позивачем вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України в частині не надання реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 , номеру і серії паспорту ОСОБА_1 , наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача, доказу того, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 є безпідставними . Щодо висновків суду про не надання доказів сплати судового збору , колегія суддів зазначає наступне. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (далі - Законом №3674-VI). Відповідно до ст.1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, визначені у ст. 3 Закону №3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону) і в цьому переліку немає заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Водночас у ч.2 ст.4 Закону № 3674-VI не встановлено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення. Відповідно до п.п. 3.1 ч.3 ст. 4 Закону № 3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30280,00 грн.); Таким чином, сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви складає 7943,34 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачем додано до позову копію квитанції №0.0.4426324157.1 від 23.06.2025 про сплату судового збору у розмірі 7943,44 грн., у призначенні платежу вказано: судовий збір Сумський окружний адміністративний суд за розглядом позову ВЧ НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди ВЧ НОМЕР_1 . Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про не надання позивачем доказів сплати судового збору за подання позовної заяви по справі №480/6294/25/, оскільки надана квитанція використана в іншій справі. Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, оскільки доказів використання цієї квитанції в іншій справі судом не встановлено. Так, в межах справи № 480/5573/25 позивачем подавалася квитанція про сплату судового збору від 23.06.2025, проте ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позов повернуто позивачу. У разі повернення позовної заяви, особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутися до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору. Судом першої інстанції не перевірено чи повертався судовий збір позивачу та чи знаходяться кошти на казначейському рахунку Державної судової адміністрації України. Верховний Суд в постанові від 27.06.2024 по справі №440/18837/23 зазначив, що правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати, повернення судового збору визначено Законом України " Про судовий збір", згідно ч.с.1,2 ст.9 якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Це означає, що суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної справи Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди , повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема , в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду. Проте, судом першої інстанції таких дій не вчинено, отже висновки суду про не надання позивачем доказів сплати судового збору є передчасними. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги та приходить до висновку про передчасність повернення позовної заяви. Згідно з п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв`язку з чим ухвала суду на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі № 480/6294/25 - скасувати. Адміністративну справу №480/6294/25 направити до Сумського окружного адміністративного суду по справі для продовження розгляду.. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова