Постанова 4813 № 495/916/23

Номер провадження: 22-ц/813/1851/25 Справа № 495/916/23 Головуючий у першій інстанції Савицький С.І. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.11.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Венжик Л.С., переглянувши справу №495/916/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання дитини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2024 року у складі судді Савицького С.І., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 30 січня 2023 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що судовим рішенням зобов`язаний до сплати аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , 2005 року народження. Станом на 31 березня 2021 року заборгованість зі сплати аліментів складає 161009,08 грн. Син ОСОБА_4 , 2005 року народження, проживає з батьком з 01 вересня 2014 року, відповідач ОСОБА_2 з серпня 2014 року проживає за межами України. Син ОСОБА_4 з 01 вересня 2014 року по 26 травня 2022 року навчався в закладі Шабівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів», проживав у сім`ї батька в СМ «Прибережне» будинок АДРЕСА_1 , батько займався вихованням та утриманням сина. Факт зміни місця проживання одного з батьків та, як наслідок, залишення дитини проживати з іншим з батьків, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку позивача на користь відповідача. Позивач ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати з 01 вересня 2014 року на користь відповідача ОСОБА_2 заборгованості по аліментам, які стягуються на підставі виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області від 20 жовтня 2006 року в справі №2-4298/06 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 11 серпня 2006 року до повноліття дитини (т.1 а.с.1-4). Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2023 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.27-28). Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2023 року витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01 вересня 2014 року по теперішній час (т.1 а.с.30). Відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_5 позов не визнала зазначивши у відзиві, що у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 не перебувала, деякий час проживали сім`єю та є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Судовим рішенням від 13 червня 2006 року у справі №2-4298/06 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , 2005 року народження, виконавчий лист перебуває на виконанні у державній виконавчій службі. За весь період аліменти сплачено один раз 08 жовтня 2013 року у розмірі 550,00 грн., згідно проведеного державним виконавцем розрахунку станом на 28 лютого 2023 року заборгованість зі сплати аліментів склала 203443,66 грн. Відповідач заперечує проти доводів позивача про проживання сина з батьком. Вказала, що до 01 вересня 2016 року син проживав з нею в с. Молога разом з іншими її дітьми, потому вона поїхала працювати до м. Подільська Російської Федерації, залишивши дітей під наглядом своєї сестри ОСОБА_7 , висилала кошти на утримання дітей, речі, одяг. З 14 вересня 2016 року по 08 серпня 2018 року забрала синів до м. Подільська, де влаштувала в школу, відповідно, син ОСОБА_8 мешкав з нею. Після досягнення сином ОСОБА_8 14 років він у 2019 році виявив бажання повернутися в Україну та став проживати зі старшим братом ОСОБА_9 і сестрою ОСОБА_10 , на утримання дітей передавала кошти, з сином ОСОБА_8 , серед іншого, ніколи не втрачала зв`язок, деколи у житті сина брав участь і батько. У березні 2022 року сини ОСОБА_8 та ОСОБА_11 приїхали до неї в Російську Федерацію, а потому всі разом переїхали до Європи, де наразі законно перебувають на підставі посвідок на проживання. ОСОБА_1 участі в утриманні дітей не приймає, заборгованість по аліментам не сплачував. Син ОСОБА_8 в Шабівському закладі загальної середньої освіти навчався не з 2014 року, як вказано у наданій позивачем довідці, а з 2019 по 2020 рік, так як з 14 вересня 2016 року по 08 серпня 2018 року навчався в школі №17 в м. Подільську. З квітня 2022 року ОСОБА_1 проходить військову службу та отримує заробітну плату. Дана обставина доводить те, що матеріальний стан боржника покращився і у нього є можливість сплачувати аліменти на утримання сина, який проживає з матір`ю. Належних та допустимих доказів того, що син ОСОБА_8 мешкав з батьком у спірний період та знаходився на його утриманні суду не надано. Заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв`язку із навмисним ухиленням від сплати аліментів, а обставини, які можуть слугувати підставою звільнення від сплати заборгованості за аліментами, відсутні (т.1 а.с.45-50). Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2023 року витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 01 вересня 2014 року по теперішній час (т.1 а.с.77). Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2023 року витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації про перетин державного кордону України громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01 вересня 2014 року по теперішній час (т.1 а.с.85). Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.208-216). Висновок суду мотивовано недоведеністю правових підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам. Надані позивачем докази спростовні відповідачем. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову. За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Предметом позовних вимог є звільнення від заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , тому до предмету доказування слід відносини ті обставини, що підтверджують позовні вимоги, пов`язані саме з вказаною особою. Відомості, що не стосуються предмета доказування, до розгляду не мають прийматися. В ході розгляду справи позивач просив частково задовольнити позовні вимоги, зазначаючи, що син ОСОБА_8 проживав з батьком у період з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2016 року (24 місяці) та з 19 червня 2018 року по 18 березня 2022 року (45 місяців), тобто у загальному підрахунку 69 місяців. З аналізу документів виконавчого провадження №37649715 вбачається, що за період з моменту його відкриття 18 квітня 2013 року до моменту виїзду ОСОБА_8 до Швейцарії 18 березня 2022 року пройшло 107 місяців, з них 69 місяців син проживав з батьком та, відповідно, знаходився на його утриманні. На підтвердження вказаних обставин суду було надано документи, що підтверджують навчання та проживання дитини разом з батьком. Згідно з отриманою інформацією про перетин державного кордону України (інформація обмежена збереженням даних протягом 5 років) ОСОБА_12 в`їхав на територію України 19 червня 2018 року та перебував постійно до 18 березня 2022 року, тобто 45 місяців. Натомість ОСОБА_2 за період з 04 липня 2018 року по 19 вересня 2021 року перебувала в Україні три рази тривалістю 8, 10, 15 діб. Отже, під час перебування ОСОБА_1 в Україні його мати перебувала за кордоном та здійснювала епізодичні приїзди (3 рази за 45 місяців), при цьому син до матері у цей період за кордон не навідувався. Відповідач не могла фізично спільно проживати з дитиною, здійснюючи його повне утримання, грошові перекази не мають підтвердження належними доказами, більш того за 13 місяців на ім`я ОСОБА_1 від матері надійшло переказами 5900 рублів, що рівно 2207,90 грн. Допитані судом свідки підтвердили проживання сина з батьком у період з 2014 по 2016 та з 2018 по 2022 роки. Надані відповідачем докази перебування сина ОСОБА_8 в Російській Федерації не підлягали прийняттю, так як не отримані з дотриманням встановленого законом порядку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_13 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує відсутністю належних та допустимих доказів проживання у спірний період сина ОСОБА_8 , 2005 року народження, з батьком, утримання батьком дитини, відсутністю правових підстав для звільнення від сплати заборгованості по аліментам, яка виникла не через настання у позивача складних життєвих обставин, а через тривале ухилення від сплати аліментів у визначеному судом розмірі. 22 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментам сплачена в повному обсязі. Рішення підстав для скасування не має (т.2 а.с.25-34). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.9, 10). Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 вересня 2006 року у справі №2-4298/06 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 11 серпня 2006 року до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.20-21). Виконавчий лист №2-4298, виданий 20 жовтня 2006 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини перебував на примусовому виконанні та, згідно наявної на виконавчому листі відмітки був повернути стягувачу на підставі її заяви від 28 серпня 2008 року. Потому виконавчий лист було знову подано на примусове виконання. Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Бурсовою Н.В. від 18 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження №37649715 з примусового виконання виконавчого листа №2-4298, виданого 20 жовтня 2006 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно (т.1 а.с.63). Згідно проведеного державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №37649715 розрахунку заборгованості по аліментам заборгованість станом на 31 березня 2021 року склала 161009,08 грн. (т.1 а.с.22-23). Згідно проведеного державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №37649715 розрахунку від 21 березня 2023 року заборгованості по аліментам заборгованість станом на 28 лютого 2023 року склала 203444,66 грн. (станом на 28 лютого 2019 року заборгованість 60599,33 грн., станом на 11 квітня 2022 року заборгованість 140996,77 грн., станом на лютий 2023 року з урахуванням проходження з 12 квітня 2022 року військової служби у військовій частині НОМЕР_1 заборгованість 203443,66 грн.) (т.1 а.с.22-23). Про відкриття виконавчого провадження №37649715 постановою державного виконавця від 18 квітня 2013 року ОСОБА_1 було відомо. Дане вбачається з акту державного виконавця від 13 вересня 2013 року про явку боржника до відділу державної виконавчої служби за викликом, якому було повідомлено про заборгованість станом на 31 серпня 2013 року в сумі 2208,33 грн., заборгованість боржник зобов`язався сплатити, повідомив, що не працевлаштований (т.1 а.с.64). Розрахунок заборгованості по аліментам станом на 28 лютого 2019 року, станом на 14 березня 2023 року, станом на 21 березня 2023 року не містить інформації про щомісячну сплату аліментів. Позов про звільнення від сплати заборгованості по аліментам подано 30 січня 2023 року. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народження досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до положень частини 2 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Спірна заборгованість за аліментами виникла за період з квітня 2013 року по лютий 2023 року. З 12 квітня 2022 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині та отримує дохід. До квітня 2022 року дані про працевлаштування та доходи ОСОБА_1 відсутні, рівно як і дані про те, що аліменти на утримання сина ОСОБА_8 сплачувались за виконавчим листом, чи про те, що грошові кошти на утримання сина ОСОБА_8 надавались ОСОБА_2 чи іншій особі поза виконавчим провадження. До призову на військову службу у квітні 2022 року ОСОБА_1 не ставив питання про припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_8 з підстав того, що син з ним проживає, також не ставив питання про звільнення від сплати заборгованості за аліментами в порядку частини 2 статті 197 СК України. Питання звільнення від сплати заборгованості за аліментами виникло у зв`язку з отримання ОСОБА_1 заробітку (доходу) у зв`язку з проходженням військової служби, на який звернуто стягнення за виконавчим листом. За положеннями частини 2 статті 197 СК України підставою звільнення від сплати заборгованості за аліментами є: виникнення заборгованості у зв`язку з тяжкою хворобою боржника; виникнення заборгованості у зв`язку з іншою обставиною, що має істотне значення. ОСОБА_1 звільнення від сплати заборгованості за аліментами не заявляє з підстав того, що заборгованість виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою. ОСОБА_1 звільнення від сплати заборгованості за аліментами заявляє з підстав того, що син ОСОБА_8 , 2005 року народження, з 2014 року проживав з ним. Чинна судова практика Верховного Суду виходить з наступного. Стягнення аліментів на утримання дитини за умови, що дитина проживає з платником аліментів, суперечить положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з одержувачем аліментів, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина. Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини ( постанови Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц, від 19 грудня 2022 року у справі №643/3223/21). Щодо проживання дитини ОСОБА_8 , 2005 року народження, з батьком у період з квітня 2013 року по лютий 2023 року (період заборгованості за аліментами). У позовній заяві, яку подано до суду 30 січня 2023 року, ОСОБА_1 вказував на те, що син ОСОБА_8 проживав з ним з 01 вересня 2014 року. У запереченні на позов ОСОБА_2 вказувала на те, що син ОСОБА_8 не проживав з батьком, що батько не утримував ні сина ОСОБА_8 , 2005 року народження, ні сина ОСОБА_11 , 2006 року народження, (про стягнення аліментів на сина ОСОБА_11 не зверталась до суду), що у період її як матері дітей перебування за межами України з метою заробітків сини ОСОБА_8 і ОСОБА_11 та її старші діти син ОСОБА_14 , дочка ОСОБА_15 залишалися в Україні разом з її сестрою ОСОБА_16 . Зібраними у справі доказами щодо перетину державного кордону було підтверджено, що, зокрема, син ОСОБА_8 перебував в Україні до 01 вересня 2016 року та з 19 червня 2018 року по 18 березня 2022 року. ОСОБА_12 навчався у Випаснянській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2016 року, проживав у селі Молога в будинку матері; з 14 вересня 2016 року по 08 серпня 2018 року навчався в Росії та проживав з матір`ю; з вересня 2018 року по 16 червня 2020 рік навчався в Шабівському закладі загальної середньої освіти; з березня 2022 року у зв`язку з військовою агресією перебуває разом з матір`ю ОСОБА_2 за межами України. ОСОБА_1 після 2013 року постійно проживав на території об`єднаного садового масиву «Прибережне» Шабівської сільської ради на ділянці № НОМЕР_2 у будинку, належному ОСОБА_17 . Наявні в справі довідки з місця проживання сторін та їх дітей, довідки з навчальних закладів та надані навчальними закладами характеристики на дітей тощо містять протиріччя та неточні дані, які проаналізовані представником відповідача з точки зору того, чи підтверджують такі постійне проживання ОСОБА_1 з батьком у спірний період. Суд апеляційної інстанції приймає даний аналіз та констатує, що зібрані у справі докази як письмові (довідки, характеристики), так я показання свідків, не підтверджують безспірно той факт, що, зокрема, дитина ОСОБА_8 , 2005 року народження, постійно проживав з батьком у період з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2016 року та з 19 червня 2018 року по 18 березня 2022 року (як вказано в апеляційній скарзі з урахуванням перетину державного кордону). ОСОБА_2 має п`ять дітей; син ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_10 є старшими по відношенню до сина ОСОБА_8 . З 2013 року ОСОБА_18 та ОСОБА_15 не проживали разом, за поясненнями відповідача (не спростовані позивачем) позивач пішов із сім`ї, сім`я залишилась проживати в будинку відповідача в с. Молога. У період відсутності ОСОБА_2 в Україні діти залишалися з її сестрою (тітка) та матір`ю (бабуся), сім`я жила бідно. ОСОБА_15 не заперечує, що діти, в тому числі син ОСОБА_8 , періодично був у батька, проте таке перебування дітей у батька не розглядалося як проживання дітей з батьком. Та обставина, що ОСОБА_2 знаходилася на «заробітках» за кордоном, сама по собі не є доказом того, що син ОСОБА_8 у період перебування матері за кордоном проживав саме з батьком, оскільки у ОСОБА_8 були старші брат ОСОБА_9 та сестра ОСОБА_10 , був менший брат ОСОБА_11 , була тітка ОСОБА_19 , була бабуся (мати ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ), був будинок у селі Молога тощо. Аналіз доказів у справі, які стосуються доведення постійного проживання сина ОСОБА_8 з батьком та перебування на його утриманні у спірний період, не приводить суд до висновку про те, що син ОСОБА_8 безспірно постійно проживав з батьком та був на утриманні батька у період з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2016 року та з 19 червня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 (період, що вказаний у скарзі), тобто у період коли ОСОБА_12 перебував у Україні, а його мати ОСОБА_2 перебувала за межами України. За таких обставин, зважаючи на те, що аліменти на утримання дитини не сплачувались на протязі більш як десять років, що спір про звільнення від сплати заборгованості за аліментами виник лише після зарахування платника аліментів на військову службу з відповідним отриманням заробітку, що відсутні належні та допустимі докази постійного проживання дитини з батьком тощо, то відсутні правові підстави вважати, що у спірний період були обставини, що мають істотне значення, які підлягають прийняттю судом як підстава для застосування частини 2 статті 197 СК України та, як наслідок, звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами на утримання дитини. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Справу призначено до розгляду на 02 жовтня 2025 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; учасників справи про розгляд справи повідомлено; представники сторін подали заяви про підтримання апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідно. Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 02 жовтня 2025 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання дитини залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 17 листопада 2025 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді О.С.Комлева Є.С.Сєвєрова