Постанова Львівський апеляційний суд № 443/1653/25

Справа № 443/1653/25 Головуючий у 1 інстанції: РАВЛІНКО Р. Г. Провадження № 33/811/1665/25 Доповідач: Березюк О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2025 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , захисника Гивеля В.П., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Гивеля В.П. на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.10.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривні. Згідно постанови суду ОСОБА_1 24.09.2025 року о 19 год. 39 хв. в с.Буянів, вул.Лесі Українки, 81, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Volkswagen polo», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями порушив п. 2.9 «а» ПДР. Захисник Гивель В.П. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтовано, при цьому зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, також судом не взято до уваги пояснень ОСОБА_2 , даними ним в суді першої інстанції в частині того, що автомобіль ОСОБА_1 був припаркований поряд з місцем його проживання і саме до припаркованого автомобіля під`їхали працівники поліції. Розглянувши матеріали справи №443/1653/25, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №464083 від 24.09.2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.3), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини, зокрема рух транспортного засобу та зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, оголошення виявлених ознак алкогольного сп`яніння, проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, після проходження огляду визнав, що вживав алкогольні напої, відмовився від повторного огляду на стан сп`яніння в медичному закладі (а.с.7), результатом спеціального приладу Драгер, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, результат 1.01 проміле (а.с.3), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 24.09.2025 року, де проставлений підпис ОСОБА_1 про згоду з результатом пройденого огляду (а.с.5), направленням ОСОБА_1 до медичного закладу від 24.09.2025 року, яким засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від повторного огляду в медичному закладі (а.с.6). Огляд водія ОСОБА_1 на виявлення стану алкогольного сп`яніння проведено з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року, а саме зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу. Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті. Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, винесена законним складом суду, підстав для її скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Гивеля В.П., апеляційний суд не знаходить. Керуючись ст.294 КУпАП,- постановив: Постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Гивеля В.П. без задоволення. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Березюк О.Г.