Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/4015/24

Справа № 132/4015/24 Провадження № 33/801/1154/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2025 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Присяжнюка Олександра Григоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, встановив: Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, ОСОБА_1 16 грудня 2024 року о 09 год. 40 хв. рухаючись по вулиці Маяковського в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-2103», номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 343, який показав 0,54 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адвокат Присяжнюк О. Г., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскаржує постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2025 року в апеляційному порядку, оскільки вважає її необґрунтованою, такою, що не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнятою із значним порушенням норм матеріального та процесуального права. Не погоджуючись з висновками суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить її скасувати, а провадження у справі закрити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, адвокат Присяжнюк О. Г. вказує на те, що ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи. Водночас, сторона захисту вважає, що навіть у разі наявності підпису водія у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом його вини, а вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки є законною лише за наявності двох свідків, у присутності яких така вимога пред`являється. При цьому вказані свідки можуть засвідчити факт відмови від проходження огляду. Зокрема зазначає, що з відеозаписів бодікамер працівників поліції вбачається порушення процедури огляду особи на виявлення ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння, так як чітко не відображена сама процедура огляду, а саме з відеозаписів не вбачається, що працівником поліції перед проведенням огляду ОСОБА_1 було перевірено алкотестер Драгер на відсутність залишків парів, а саме контрольного заміру, так як з відеозапису чітко не вбачається герметичність наданого останньому для проведення огляду мундштука та самих результатів огляду. Крім того працівник поліції проводить незрозумілі маніпуляції з приладом Драгер, що зафіксовано на відео (09 год. 55хв.). Вказує, що після вимоги ОСОБА_1 повторно пройти процедуру огляду з відеозаписів не вбачається результат алкотестеру Драгер, що в свою чергу ставить під сумнів законність проведення зазначеного огляду. Окрім того відеозапис розпочинається з моменту коли ОСОБА_1 стоїть біля авто, яке знаходиться у нерухомому стані, що також ставить під сумнів факт керування останнім транспортним засобом. Отже сторона захисту вважає, що постанова районного суду є незаконною, а адміністративний протокол є неналежними доказом, адже містить відомості, що суперечать іншим матеріалам, зазначаючи, що огляд водія на стан сп`яніння проведено з істотними порушеннями норм чинного законодавства, а саме: працівниками поліції не забезпечено ОСОБА_1 проведення огляду в закладі охорони здоров`я, враховуючи його незгоду з результатами тестування, одержаними на місці зупинки автомобіля за допомогою газоаналізатора Драгер, попри те, що направлення на огляд до Калинівської ЦРЛ (без зазначення дати та часу) міститься в матеріалах справи, а водій заперечував щодо результатів освідування на місці, однак, працівники поліції не забезпечили реалізації цього права та не роз`яснили права ОСОБА_1 , а лише обов`язок пройти освідування. Також, в порушення вимог ст. 268 КУпАП з даного відеозапису не вбачається, що патрульними поліцейськими роз`яснялися права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Звертає увагу, що оформлене працівником поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.12.2024, згідно з яким ОСОБА_1 направляється на огляд до Калинівської ЦРЛ, свідчить про те, що останній не погодився з результатами його огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, що є передумовою оформлення направлення, водночас, матеріали справи не містять відомостей про причини, з яких водій не був доставлений до медичного закладу. Вказує, що в порушення вимог ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП, а також положень Порядку №1103 та Інструкції, працівники поліції не забезпечили проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що є їх обов`язком, а відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Одночасно в апеляційній скарзі заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що заявник не мав жодної інформації щодо розгляду цієї справи судом першої інстанції 17.03.2025, копію оскаржуваної постанови не отримував. Про наявність адміністративного правопорушення ОСОБА_1 стало відомо із листа виконавчої служби поштою. Лише 28.09.2025 після ознайомлення з матеріалами справи, йому стало відомо про зміст цієї постанови, що підтверджується відповідною заявою поданою до суду першої інстанції (а. с. 26). Сторона захисту вважає, що обставини, які стали причиною пропуску на подання апеляційної скарги на постанову суду є об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк, оскільки з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ознайомився лише 28.09.2025, тобто вже після порушення десятиденного строку на оскарження постанови суду першої інстанції від 17.03.2025. Не погодившись з постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 17.03.2025 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Присяжнюк О. Г вперше 07 вересня 2025 року засобами поштового зв`язку подав від імені ОСОБА_1 апеляційну скаргу на вказану постанову суду (а. с. 29-45). Однак постановою Вінницького апеляційного суду від 08.10.2025 апеляційну скаргу адвоката Присяжнюка О. Г., подану в інтересах ОСОБА_1 , повернуто на адресу проживання останнього, оскільки представником не додано до апеляційної скарги витяг із договору про надання правової допомоги, із зазначенням повноважень адвоката чи обмеження його прав на вчинення окремих дій. Вказану постанову апеляційного суду ОСОБА_1 отримав поштою 18.10.2025. Наразі, адвокатом Присяжнюком О. Г. 21.10.2025 повторно подано апеляційну скаргу з відповідними документами на представництво інтересів ОСОБА_1 , в тому числі і договір про надання правової допомоги, тому сторона захисту вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 17.03.2025 пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке. Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Ураховуючи обґрунтування клопотання в частині пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення та досліджені матеріали справи, причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 17.03.2025. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Присяжнюка О. Г., які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити, дослідивши матеріали справи, вважаю, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Апеляційний суд, враховуючи положення статті 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. За змістом статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями статті 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 16 грудня 2024 року о 09 год. 40 хв. рухаючись по вулиці Маяковського в селі Іванів Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-2103», номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 343, який показав 0,54 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.9. «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За правилами частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною третьою цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Пунктами 1, 3 частини першої статті 23 Закону України «Про національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, відповідають встановленим фактичним обставинам справи, вина останнього доведена наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно. До таких висновків суд дійшов дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 197592 від 16.12.2024, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи; роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою Alcotest 7510 Drager (тест № 343 від 16.12.2024 року), згідно якого у водія ОСОБА_1 було виявлено 0,54 ‰ (проміле), який підписаний останнім без будь-яких зауважень (застережень); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 16.12.2024 року, згідно якого водій ОСОБА_1 був освідуваний за допомогою технічного приладу Alcotest 7510 Drager (тест № 343 від 16.12.2024 року), який показав позитивний результат - 0,54 ‰ (проміле); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.12.2024 року; рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшого сержанта поліції Демченко М. від 16.12.2024 року; відеозаписами з місця проведення огляду, які велися на нагрудні бодікамери працівників поліції, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду цієї справи, на яких зафіксовано, момент зупинення транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, та йому запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, зокрема з використанням спеціального технічного засобу Drager, на що водій ОСОБА_1 добровільно погодився. За результатами огляду, був встановлений позитивний результат 0,54 ‰ (проміле), у зв`язку із чим складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, в сукупності підтверджують вину скаржника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом, який знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 розділу І Інструкції). Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, а також погодився на вимогу співробітників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та у встановленому законом порядку проходив огляд на стан сп`яніння, будучи водієм транспортного засобу. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вищевказаний відеозапис було зроблено з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративне правопорушення. Спосіб, у який було встановлено алкогольне сп`яніння скаржника, не суперечить вимогам закону. ОСОБА_1 просив повторно пройти огляд, оскільки вважав, що вживав алкогольні напої напередодні і в 23 годині ліг спати, а тому вважав, що не може перебувати в стані алкогольного сп`яніння. Працівники поліції погодилися на прохання ОСОБА_1 . Після повторного проходження огляду на стан сп`яніння він не заперечував результат. Результати огляду пред`являлися особі, яка його проходила. Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаного проходження огляду, фальсифікації матеріали справи не містять та правопорушником надано не було. Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому правильно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Не приймаються до уваги доводи сторони захисту про те, що з відеозаписів не вбачається, що працівником поліції перед проведенням огляду ОСОБА_1 було перевірено алкотестер Драгер на відсутність залишків парів, а саме контрольного заміру. Такі доводи є безпідставними, оскільки суперечать вимогам інструкції приладу щодо здійснення вимог для готовності приладу здійснювати замір. Також з відеозапису встановлено, що працівники поліції надали ОСОБА_1 мундштуки для вибрати і перевірити цілісність упаковки. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у відповідності до вимог статті 266 КУпАП та Інструкції. Суд першої інстанції відповідно до статті 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9 (а), що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та призначене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам статті 33 КУпАП. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2025 року. Апеляційну скаргу адвоката Присяжнюка Олександра Григоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко