LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824752/10120/24

від 02.10.2025 ·

Єдиний унікальний номер справи № 752/10120/24 Провадження № 22-ц/824/11418/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 жовтня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Аркада-Будівництво», про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва та стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В: 13 травня 2024 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 травня 2018 року між управителем ПАТ АКБ «Аркада» та ним, як довірителем ФФБ, укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 85809. У подальшому, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року в справі № 910/14860/20 замінено управителя Фонду фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» з AT АКБ «Аркада» на нового управителя - відповідача ТОВ «ФК «Гарант Капітал». Згідно з договором про участь у ФФБ управитель замовляв і фінансував за рахунок коштів ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво», а забудовник зобов`язувався збудувати об`єкт будівництва, ввести його в експлуатацією та передати об`єкти інвестування установникам на умовах та у строки, встановлені в угоді. Згідно із квитанцією № 24 від 18 травня 2018 року, виданою ПАТ АКБ «Аркада», позивачем за договором по участь у Фонді фінансування будівництва № 85809 від 18 травня 2018 року внесено кошти у повному обсязі 100% у розмірі 631 436,41 грн, отримано свідоцтво № 276531 від 18 травня 2018 року про участь у ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво», що підтверджує участь довірителя у ФФБ. Після сплати позивачем (довірителем) за об`єкт інвестування, 18 травня 2018 року було укладено договір № 85809 про уступку майнових прав, згідно з яким управитель передає довірителю майнові права на об`єкт інвестування. Вказується, що позивачем (довірителем) повністю виконані та дотримані умови договору про участь у ФФБ № 85809 від 18 травня 2018 року. Однак, у запланований строк об`єкт будівництва в експлуатацію не введено та позивачу не передано, тобто забудовник порушив строки спорудження об`єкта будівництва. Станом на сьогодні будівництво об`єкта не завершено, строки його будівництва збільшились на 1559 днів. За таких обставин, наявні всі підстави для розірвання договору про участь у ФФБ № 85809 від 18 травня 2018 року. Посилаючись на положення ст.18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», позивач вказує, що має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому внесених коштів у зв`язку із порушенням забудовником строків спорудження об`єкта будівництва, що є істотним порушенням з боку відповідача умов договору. Також позивач зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» він має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 18 943,09 грн. Крім цього, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України позивач вказує про нараховані інфляційні збитки за період з 18 травня 2021 року по 01 травня 2024 року, які складають 249 761,54 грн. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити. Враховуючи викладене, позивач просив суд розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 85809 від 18 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал»); стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Гарант капітал» на користь позивача загальну вартість об`єкта інвестування за договором про участь у ФФБ № 85809 від 18 травня 2018 року у розмірі 631 436,41 грн; 18 943,90 грн пені; 249 761,54 грн інфляційних збитків; 20 000,00 грн витрат за надання правової допомоги та 9 201,41 грн судового збору. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року позов задоволено частково та розірвано Договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 85809 від 18 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством акціонерним комерційним банком «Аркада»; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 загальну вартість об`єкта інвестування за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 85809 від 18 травня 2018 року в розмірі 631 436 грн (шістсот тридцять одна тисяча чотириста тридцять шість) грн 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 7 304 грн (сім тисяч триста чотири) грн 45 коп. сплаченого судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на надання правової допомоги, а всього судових витрат - 19 304 (дев`ятнадцять тисяч триста чотири) грн 45 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 01 травня 2025 року відповідач направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 21 липня 2025 року до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін. У судове засідання, призначене на 02.10.2025 року, з`явилися представник позивач та представник відповідача. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, зазначив, що у зв`язку із перенесенням визначеного терміну прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, що за обставинами даної справи є порушенням забудовником строків спорудження будівництва, тому право особи на розірвання договору в судовому порядку на її вимогу у разі істотного порушення договору другою стороною у такому разі встановлено ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Як убачається з апеляційної скарги, переважна більшість її доводів фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Як убачається з апеляційної скарги, переважна більшість її доводів фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне: «Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.» З огляду на зазначене апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду. Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог частини четвертої статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною. В п.п. 7 п. 14 договору про участь у ФФБ № 85809 від 18.05.2018 р. зазначено, що управитель несе відповідальність за виконання своїх зобов`язань перед довірителем відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та цього Договору. Факт порушення зобов`язань визначених договором про учать у ФФБ виражається у вигляді порушення строків здачі об`єкта в експлуатацію та не повідомлення позивача про перенесення цих строків. Колегія суддів зазначає, що сторонами були передбачені строки здачі об`єкта в експлуатацію. Як правильно встановив суд першої інстанції, запланована дата введення будинку в експлуатацію об`єкта - грудень 2019 року, а фактична дата (після перенесення забудовником) - грудень 2029 року. З матеріалів справи встановлено, що позивач не надавав згоди на зміну строку. Затримка становить понад 5 років, що є істотним порушенням умов договору. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе зобов`язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ. Так, п.п. 12 п. 7 Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 85809 від 18.05.2018 р., передбачено, що Управитель зобов`язаний письмово повідомити Довірителя про: зміну технічних характеристик об`єкта будівництва н. підставі листа Забудовника; збільшення строків будівництва більше як на 90 днів. Твердження апелянта про те, що він повідомляв ОСОБА_1 про перенесення строків введення в експлуатацію житлових будинків і навіть посилався на лист від 01.11.2021 р., суд не може взяти до уваги, оскільки вказаний лист відсутній та не був наданий суду. Наявна у матеріалах справи копія витягу з реєстру поштових відправлень за січень 2022 р. виданого апелянтом, який жодним чином не схожий на квитанцію або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість ,тобто в даному витягу відсутня жодна інформація, яка була б доказом того, що позивачу направлявся лист кореспонденцією на його адресу і це було б достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним (позиція Верховного Суду в постанові від 27.11.2019р. справа №913/879/17). Таким чином ОСОБА_1 жодних листів про вказані зміни та збільшення строків будівництва не отримував, а отже передбачені в договорі строки порушені, що є підставою для розірвання договору, про що правильно зазначив суд першої інстанції. Що стосується доводів апелянта про те, що законом не визначено, що на нового управителя покладається дотримання строків будівництва об`єкту, які були визначені між попереднім управителем та забудовником, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 23 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 року № 978-IV за рішенням суду, що набрало законної сили, прийнятим за зверненням довірителів ФФБ або відповідного органу, що здійснює нагляд та регулювання діяльності управителя, у зв`язку з порушенням управителем законодавства про фінансові послуги ФФБ може передаватися в управління іншій фінансовій установі, що відповідає вимогам цього Закону, у порядку, визначеному Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. До нового управителя переходять усі права та обов`язки щодо довірителів цього ФФБ та відповідного забудовника. Так, згідно рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14861/20 від 25.11.2020 року замінено управителя Фонду фінансування будівництва виду А "Еврика" за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» з Акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Аркада» на нового управителя Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ КАПІТАЛ». Зважаючи на викладене вище, до відповідача, як нового управителя Фонду фінансування будівництва виду А «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА- БУДІВНИЦТВО», перейшли всі права та обов`язки щодо довірителів цього ФФБ, а тому ТОВ «ФК «ГАРАНТ КАПІТАЛ» як новий управитель Фонду фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», є правонаступником AT АКБ «АРКАДА» у взаємовідносинах з позивачем та третьою особо (забудовник), а відтак, на відповідача покладається обов`язок дотримуватися тих строків, які були визначені між попереднім управителем і забудовником. За таких умов, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»