Постанова 4803 № 932/4972/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2885/25 Справа № 932/4972/25 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Німака Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Німака Євгена Юрійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- на постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) щодо В С Т А Н О В И В : Постановою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. У постанові суду зазначено, що 11.01.2025 об 11.40 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота» д/н НОМЕР_1 , при з`їзді з Центрального мосту на перехресті з вул. Князя Володимира Великого у м. Дніпро, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надала переваги у русі та допустила зіткнення з автомобілем «Фольксваген» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася по головній дорозі. Внаслідок ДТП транспортні засоби пошкоджені. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила п. 16.11 Правил дорожнього руху України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість постанови. Посилається на те, що ОСОБА_1 не вчиняла правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, матеріали справи не містять жодного доказу, що свідчили б про її причетність до подій, описаних у постанові суду. Фактично все звинувачення ґрунтується на заяві потерпілої, з якою вона звернулась до поліції майже через 3 місяці після ДТП 26.03.2025. В цей же час, навіть виходячи із пояснень самої потерпілої, після ДТП ОСОБА_1 не залишала місця його скоєння, а дійшла згоди про врегулювання ситуації на договірних засадах. Тобто ОСОБА_1 на виконання п.2.10 ПДР, після ДТП негайно зупинила транспортний засіб і залишилась на місці пригоди. Окрім того, пояснення потерпілої містять зізнання в тому, що вона не виконала вимоги пункту 2.10. ПДР, покинула місце ДТП, не повідомила поліцію про факт його настання тощо, проте жодних протоколів щодо неї складено не було, що на думку захисника свідчить про однобічність та упередженість провадження у справі співробітниками поліції. Схема місця ДТП складена зі слів потерпілої, вона не містить згадки про ОСОБА_1 . Проте суд першої інстанції вважав, що схема доводить винуватість в ДТП саме ОСОБА_1 . У схемі прямо зазначено, що кількість водіїв-учасників ДТП один ОСОБА_2 . Окрім того схема виконана у довільній формі та не відповідає формі Додатку 8 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (пункт 1 розділу VIII Інструкції). Таким чином, використовуючи не затверджену форму документів поліцейський порушив, зокрема як саму Інструкцію пунктом 1 розділу IX якої встановлено, що у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський, так і ст. 19 Основного Закону, яка є нормою прямої дії та згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається із матеріалів справи, на місці ДТП схема складена не була. Зазначеному судом не надано жодної правової оцінки. У наявній в матеріалах справи схемі графа «Щодо ПІБ водія» - не заповнена, що також свідчить про неналежність та недопустимість такої схеми як доказу вини саме ОСОБА_1 ; не зазначено серію та номер полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (щодо Тойоти) та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов`язковою, не зазначено типи транспортних засобів та номера свідоцтв про їх реєстрацію), при тому, що як поліс, так і посвідчення ОСОБА_1 містяться в матеріалах справи. На схемі не зазначено види дорожньої розмітки, дорожніх знаків, світлофорів тощо, що виключає можливість надання оцінки діям обох водіїв. При складенні матеріалів справи ОСОБА_1 не залучалась, що позбавило її можливості реалізації всіх прав передбачених ст.268 КУпАП. В матеріалах справи міститься лист УПП в Дніпропетровській області від 01.04.2025, яким ОСОБА_1 нібито викликалась до вищезгаданого УПП. При цьому матеріали справи не містять доказів, що цей лист направлявся ОСОБА_1 за місцем її проживання, тобто має місце порушення порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення. що позбавило особу можливості захищати себе. надавати пояснення тощо. Також у якості доказу виклику ОСОБА_1 до поліції матеріали справи містять скрін-шот екрану невідомого пристрою, згідно якого на номер 0675618080 було направлено СМС-повідомлення щодо виклику ОСОБА_1 до поліції. В цей же час мобільний номер НОМЕР_3 не використовується ОСОБА_1 , на підставі чого працівники поліції достовірно вважали, що номер 0675618080 належить саме ОСОБА_1 - невідомо. Після передачі справи до суду адвокатом Попової К.В. тричі направлялись клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та надання доступу до матеріалів справи в системі «Електронний суд», при цьому у судовому засіданні 09.09.2025 адвокатом надавалась довідка про хворобу на «Ковід» як додатковий доказ поважності підстав для участі у судовому засідання в режимі відеоконференції. Проте всі клопотання адвоката були проігноровані, а останній у оскаржуваній постанові звинувачений у затягуванні розгляду справи. При цьому, що до тепер судом першої інстанції не завантажено матеріали про адміністративне правопорушення, тобто фактично відмовлено у ознайомленні з матеріалами справи. На підставі наведеного захисник про сить постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09.09.2025 скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 , а також потерпіла ОСОБА_2 та її представник адвокат Маслак І.П. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату тачас судового розгляжду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду. Під час апеляційного розгляду захисник Німак Є.Ю. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до положень ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. На думку апеляційного суду зазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано виходячи з наступного. В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції посилався протокол про адміністративне правопорушення серії від 07.04.2025, схему місця ДТП, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та інші матеріали справи. Апеляційний суд, перевіривши матеріали адміністративної справи, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав. Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Приписи ст.247 КУпАП є імперативними, а отже вказують на те, що суд у разі закінчення строків повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань. Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті. При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. Матеріали даної справи свідчать про те, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, вчинено 11 січня 2025 року та станом на день розгляду справи у суді першої інстанції 09 вересня 2025 року спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП. Натомість суд першої інстанції при розгляді справи 09 вересня 2025 року не врахував вищевказані положення закону, вдався до дослідження доказів, їх оцінки та встановлення наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що свідчить про порушення місцевим судом норм процесуального права та є безумовною підставою для скасування постанови суду. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисника Німака Є.Ю., скасування постанови судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 та закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись п.7 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Німака Євгенія Юрійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито адміністративну справу у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО