Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/2018/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2566/25 Справа № 191/2018/25 Суддя у 1-й інстанції - Прижигалінська Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Дніпрі, апеляційну скаргу адвоката Красюка І.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - за участю: захисника Красюка І.В. (в режимі відеоконференції), В С Т А Н О В И В : Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень. ОСОБА_1 визнано винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП. Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Судом першої інстанції встановлено, що 18.04.2025 року о 15 год. 35 хв. в с. Михайлівка, вул. Центральна,24, водій ОСОБА_1 керуючи мопедом «Рига» не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору, а також увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив п.2.4, п.8.9.б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП. Крім того, 18.04.2025 року о 15 год. 40 хв. в с. Михайлівка, вул. Шкільна,25, водій ОСОБА_1 керував мопедом «Рига», перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія ОСОБА_1 проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Алкофор 507 №IUM3B0086. Результат : 2,01% проміле, тест №00082. Від керування відсторонений, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Красюк І.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративних правопорушень. Вважає, що дана постанова незаконна та винесена у невідповідності висновків суду з матеріалами справи, підлягає скасуванню. Вказує, що надані поліцейськими суду першої інстанції фрагменти відеозапису не містять таких доказів, а рапорт поліцейського відсутній в переліку доказів, передбачених статтею 251 КУпАП, тобто не може слугувати належним та допустимим доказом. Відеозапис не містить факту керування транспортним засобом, Зазначає, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 304466 від 18.04.2025 року містить відомості, внесені поліцейським, про те, що «… 18.04.2025 року о 15.40 с. Михайлівка, вул. Шкільна, 25 водій ОСОБА_1 керував мопедом «Рига» перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння…». Вказані вище відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 304466 від 18.04.2025 року, не відповідають фактичним доказам, що маються в матеріалах справи, а тому внесені безпідставно, містять ознаки недостовірності та зазначені без наявності на те будь-яких доказів. Фрагменти відеозапису з назвою «IMG_7295, IMG_7296, IMG_7297» на переконання апелянта позбавляють можливості суд ідентифікувати ОСОБА_1 як водія, котрий керує транспортним засобом мопедом «Рига». Так, дійсно можливо сказати, що мопедом керує чоловік, не жінка, але не більше. Сказати, що мопедом керує саме ОСОБА_1 не можливо. Зазначає, що огляд ОСОБА_1 було проведено незаконно з використанням спеціального технічного приладу Алкофор. Акт огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 не вручався. Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. З урахуванням того, що ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з`явився, в суді апеляційної інстанції його інтереси представляє професійний адвокат, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без його участі. У судовому засіданні захисник Красюк І.В. підтримав апеляційну скаргу та наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку адвоката, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№304478 від 18.04.2025; ЕПР1 №304466 від 18.04.2025; рапортом ПОГ СВГ ВП Синельниківського РУП від 18.04.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; копією постанови серії ББА№410184 від 18.04.2025; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; квитанцією з приладу «Алкофор 507» від 18.04.2025 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозапис та інші докази в їх сукупності та взаємозв`язку. Надані докази були досліджені апеляційним судом. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 № 304478 від 18.04.2025, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.4, п.8.9.б Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122-2 КУпАП. Так, п.2.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Згідно п.8.9.б ПДР України, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 304466 від 18.04.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно Акту огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння : різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук. Результат огляду : позитивний, 2,01%. З результатом тесту ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його підпис. Згідно тесту № 00082 від 18.04.2025 року, результат тесту ОСОБА_1 встановлений 2,01%. В ході огляду судом відеозапису, на якому зафіксовано події адміністративного правопорушення, вбачається, що поліцейський службовий автомобіль намагався наздогнати мопед, який на великій швидкості намагався втекти. Працівник поліції виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, та було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестр «Алкофор» або в лікарні, на що ОСОБА_1 погодився, пояснивши що тільки що випив. Потім пройшов тест, який показав результат 2,01%, з яким ОСОБА_1 погодився. Також було винесено постанову Серії ББА №410184 про накладення штрафу в розмірі 850 грн. за порушення водієм ч.5 ст.121, ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 також пояснював на відео, що не має сенсу оскаржувати цю постанову, так як він їхав без мотошолому, без документів на мопед. Працівником поліції були роз`яснені ОСОБА_1 його процесуальні права. Також, з відео вбачається, що ОСОБА_1 намагався сховатися від працівників поліції на території чужого домоволодіння. Потім ОСОБА_1 вийшов з території домоволодіння та котив поруч мопед «Ріга». Також, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП, після чого було оголошено зміст протоколу. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ч.1 ст.130 КУпАП. Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка добровільно надає свою згоду пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу, а також погодився з результатами огляду на стан сп`яніння. Зафіксовано, що працівниками поліції складаються матеріали адміністративного провадження, зокрема протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Складені процесуальні документи оголошуються ОСОБА_1 , який їх підписав та отримав його копію. Отже зазначені на цих відеофайлах фактичні обставини, а також інші докази по справі в їх сукупності, зокрема зміст викладеної у протоколах про адміністративні правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів інформації спростовують твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП. Доводи викладені в апеляційній скарзі суд оцінює критично, як спосіб уникнути відповідальності, оскільки вони суперечать дослідженим матеріалам адміністративних справ у своїй сукупності. Відтак, доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є безпідставними, так як спростовуються відомостями, що містять у матеріалах справи. Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 при обставинах, встановлених постановою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП. У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених правопорушень. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, з точки зору їх належності, достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду і в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, а саме: невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу. Однак, з адміністративного матеріалу вбачається, що правопорушення було вчинено 18.04.2025 року, а розгляд справи у суді відбувся 04.09.2025 року. Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через три місяці з дня його виявлення. Відповідно до положень п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов : про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП. Згідно ч.1 п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин : закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону. Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення. Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення». З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності. Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою/нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення. Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні. Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи. Таким чином, суд першої інстанції визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП. Однак, оскільки передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП трьохмісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності з дня вчинення правопорушення на момент розгляду справи минув, тому у відповідності до ст. 247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Враховуючи викладене не переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_2 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає. Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Красюка Івана Васильовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко