Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3084/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3084/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 11.06.2025) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.12.2024 №53950011115 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.03.1995 по 27.01.2003, та період навчання з 01.09.1991 по 01.03.1995; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу по Списку № 1 ОСОБА_1 періоди роботи з 03.06.2015 по 31.08.2016, з 01.09.2016 по 19.05.2022, з 20.09.2022 по 31.03.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 17.04.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 17.04.2024. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має спеціальний стаж та відповідний вік, який дає право на пенсію на пільгових умовах, але оскаржуваним рішенням відповідач відмовив у призначенні такої пенсії. Вважає спірне рішення протиправним, оскільки винесено без урахування всіх обставин справи, що мають значення для його прийняття. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.12.2024 №53950011115. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.03.1995 по 27.01.2003, та період навчання з 01.09.1991 по 01.03.1995. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу по Списку № 1 ОСОБА_1 періоди роботи з 03.06.2015 по 31.08.2016, з 01.09.2016 по 19.05.2022, з 20.09.2022 по 31.03.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 17.04.2024. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначає, що відсутні правові підстави для включення спірних періодів до страхового стажу позивача. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними її паспорта. 17.04.2024 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії як працівнику охорони здоров`я за спеціальним стажем. На день звернення до відповідача їй виповнилось 47 років 7 місяців. 25.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 253950011115 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі №620/8744/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.04.2024 №253950011115 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2024, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні. Рішення суду набрало законної сили 31.10.2024. За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення від 13.12.2024 №53950011115 про відмову у призначенні пенсії за відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Зі змісту рішення встановлено, що в ході аналізу поданих позивачем документів встановлено, що її страховий стаж становить 18 років 06 місяців 03 дні. Пільговий стаж відсутній. Підставою для відмови зазначено, що необхідний стаж, встановлений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 20 років у жінок. Необхідний пільговий стаж за Списком № 1 становить 7 років 6 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці з 22.03.1995 по 27.01.2003 року, та період навчання з 01.09.1991 по 01.03.1995, оскільки свідоцтво про шлюб не підписано відповідальною особою; пільговий стаж не зараховано, оскільки пільгова довідка № 18 від 15.04.2024 не відповідає Додатку 5, так як в довідці не зазначено кількість відпрацьованих років в шкідливих умовах. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що позивачем надано належні документи на підтвердження наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача відповідні періоди роботи та наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Списком №

1. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення позивача до відповідача) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV). Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015. Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Отже, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений статтею 114, згідно із частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де указувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017. Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII) та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII). Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Наведений стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII». Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Згідно з пунктом 3 резолютивної частини названого рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: - чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; - жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». Тобто, відповідно до Рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 зменшення віку виходу на пенсію за наявності стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці здійснюється не від загального пенсійного віку, встановленого нормами Закону №1058-ІV, а від загального пенсійного віку, встановленого Законом №1788-XII. Статтею 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінкам після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років на зазначених роботах». Враховуючи наведене, на час розгляду цієї справи, з урахуванням вказаних змін у чинному законодавстві, позивач має право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку. Одночасно суд звертає увагу, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII) та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII). Відносно позивача правила вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII). Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією (трудова книжка та (або) уточнюючі довідки). При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 10.10.2019 у справі №234/4585/17, від 19.06.2020 у справі № 359/2076/17. З огляду на вищевикладене, у межах спірних правовідносин необхідно віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону та визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 зі зменшенням пенсійного віку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 12 вересня 2022 року у справі №620/2852/20, від 17 грудня 2021 року у справі №160/9272/20. Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною четвертою вказаної статті Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У свою чергу, відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою. З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 22.03.1995, яка видана на ім`я позивача, містить всі необхідні записи про навчання позивача з 01.09.1991 по 01.03.1995 та роботи у період з 22.03.1995 по 27.01.2003, а саме: печатку, відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача, тому підлягає зарахуванню. Так, як встановлено судовим рішення у справі № 620/8744/24, позивач досягла віку 47 років 07 місяців. Страховий стаж складає: 29 років 11 місяців 12 днів, за списком № 1-07 років 01 день, тому відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, ці обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню. У період з 03.06.2015 по 31 08.2016 позивач працювала в Комунальному некомерційному підприємстві Шевченківського району міста Києва «Консультативно-діагностичний центр», що підтверджується записами у трудовій книжці: запис №19 (03.06.2015 прийнята на посаду рентгенолаборанта відділення променевої діагностики філії № 1, робоче місце атестоване, наказ № 575к від 03.06.2015, наказ № 107 від 13.08.2014); запис № 20 (01.09.2016 звільнена з посади за власним бажанням, наказ № від 01.09.2016); запис № 21 (01.09.2016 звільнена з посади за угодою сторін, наказ № 1034-к від 01.09.2016). У період з 01.09.2016 по 19.05.2022, з 20.09.2022 по 31.03.2024 позивач працювала в Акціонерному товаристві «Укрзалізниця» (з урахуванням реорганізацій та перейменувань), що підтверджується відомостями її трудової книжки: запис № 22 ( 01.09.2016 зараховано на посаду рентгенолаборанта для надання цілодобової екстреної медичної допомоги відділу променевої діагностики (рентгенівський) консультативно-діагностичного центру, наказ № 119/ос 30.08.2016); запис № 23 ( 25.12.2012 - робоче місце рентгенолаборанта атестовано на шкідливі умови праці (Список № 1), наказ № 208 від 25.12.2012); запис № 24 ( 31.08.2017 - робоче місце рентгенолаборанта атестовано на шкідливі умови праці (Список № 1), наказ № 107/1 від 31.08.2017). У верхньому лівому кутку стор. 44 здійснено запис: «виправленому на « 8» вірити. Підпис». Запис № 25 (07.12.2018 - присвоєно другу кваліфікаційну категорію за фахом «рентгенологія», наказ № 208/ос від 14.12.2018); запис № 26 ( штамп «Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 Публічне Акціонерне товариство «Українська залізниця» перейменовано на Акціонерне Товариство «Українська залізниця»); запис № 27 ( 15.08.2022 - робоче місце атестовано на шкідливі умови праці згідно Списку № 1, наказ № 207, 15.08.2022). Працює до теперішнього часу. На час воєнного стану дію трудового договору було призупинено, що підтверджується наказами по підприємству, які позивач надала разом з заявою про призначення пенсії. Наказом генерального директора Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 20.05.2022 № 159/1 призупинено дію трудового договору з 20.05.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з рентгенолаборантом ОСОБА_1 . Наказом генерального директора Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 20.09.2022 № 128/ос відновлено дію трудового договору з ОСОБА_1 , рентгенолаборантом консультативно-діагностичного центру, з 20.09.2022. Отже, вказаний стаж роботи у зазначений період підтверджується записами трудової книжки та наказами про проведення атестації робочих місць на підприємстві, а також уточнено довідкою, виданою Комунальним некомерційним підприємством Шевченківського району міста Києва «Консультативно-діагностичний центр», що міститься в матеріалах пенсійної справи. Згідно абзацу 2 розділу XIX Охорона здоров`я Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016р. № 461 молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок). При цьому, професійна назва «рентгенолаборант» міститься у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 року №

327. Згідно у пунктом 4.14 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.11. 2007 № 742 робота на посаді рентгенолаборантів зараховується до стажу роботи за спеціальністю «рентгенологія», що включена до номенклатури спеціальностей й молодших спеціалістів з медичною освітою, відповідно позиція Списку №1 «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенлаборант інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» поширюється на рентгенлаборантів, у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку. В редакції Списку №1, введеному в дію постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, не зазначено конкретних посад згідно з Національним класифікатором професій України ДК 003:2010, натомість зазначена вся номенклатура спеціальностей «молодших спеціалістів з медичною освітою». Сукупність наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що посада рентгенолаборната, яку обіймала позивач у спірні періоди, відноситься до Списку № 1 розділу XIX «Охорона здоров`я» як «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів)», навіть після виключення посади рентгенолаборанта з Списку №1 та незалежно від того, чи працювала позивач у відділенні променевої діагностики чи в рентгенівському відділенні. Вказані відомості підтверджуються відомостями трудової книжки та уточнюючими довідками, які відповідачем жодними доказами не спростовані. Таким чином, враховуючи, що на час звернення із заявою до пенсійного органу позивач досягла 45-річного віку та мала достатню тривалість відповідного стажу, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для поновлення порушених прав позивача слід задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію з 17.04.2024 пенсію за віком відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року - без змін Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 13.11.2025. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Судді: В.О. Аліменко Н.В. Безименна