Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/27518/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/27518/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року (суддя Озерянська С.І.) у справі №160/27518/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- в с т а н о в и В : Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17 червня 2024 року № 0393240708 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 906 852,50 грн. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено за наслідками проведення фактичної перевірки, в результаті якої контролюючим органом зроблено висновки про порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пов`язував з тим, що контролюючим органом призначено та проведено фактичну перевірку за відсутності для цього правових підстав; позивачем не допускалося порушень вимог вказаного Закону. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов таких висновків. Суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість відповідачем правових підстав для проведення перевірки у спірному випадку. З цього приводу суд зазначив, що у спірному випадку контролюючим органом проводилася перевірка з підстав, передбачених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, у зв`язку з надходженням інформації про можливі порушення допущені платником податку. Суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.20 Закону про РРО за порушення вимог п.12 ст.3 Закону. З цього приводу суд вказав на те, що позивачем, під час перевірки, не було надано первинних документів, які б підтверджували облік товарних запасів за місцем їх реалізації. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для проведення перевірки. З цього приводу вказує на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що перевірку призначено у зв`язку з надходженням інформації від державного органу про можливі порушення допущені платником податку, оскільки лист ДПС України, на який послався суд першої інстанції, не можливо визнати надходження інформації від державного органу в розумінні положень пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Не погоджується позивач і з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач зазначає те, що під час проведення перевірки відповідачем не знімалися фактичні залишки товарних запасів у точці продажу позивача, під час перевірки не було запропоновано позивачу провести інвентаризацію, а отже висновок контролюючого органу про наявність на реалізації необлікованого товару на суму 1 906 852,5грн. є необгрунтованим. При цьому, позивач звертає увагу на те, що під час перевірки контролюючому органу надавалися документи, які підтверджують облік товарних запасів, а саме: Форма ведення обліку товарних запасів, Договір комісії, акт приймання-передачі товарів за договором комісії, але вказані документи не були прийнятті до уваги контролюючим органом. Також позивач звертає увагу на те, опис товарних залишків, який долучено до акту перевірки та виходячи з якого розраховані штрафні санкції, контролюючим органом зроблено виходячи саме із акту приймання-передачі товарів до договору комісії, але в цьому акті зазначені не лише технічно складні побутові товари, а і інші товари, відносно яких закон не передбачає обов`язкового ведення їх обліку за місцем реалізації. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 22.04.2024 року є фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. 02.05.2024 року Головним управлінням ДПС у Івано-Франківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб?єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно підпункту 80.2.2, підпункту 80.2.7, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України прийнято наказ № 1283-п Про проведення фактичної перевірки магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 02.05.2024 року. Для перевірки було оформлено направлення на перевірку №2329, №2330 від 02.05.2024 року. 02.05.2024 року 15 год. 08 хв. розпочато фактичну перевірку магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ОСОБА_1 . За результатами фактичної перевірки 02.05.2024 року перевіряючими складено акт №9050/09/15/РРО/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку запасів на складах та\або за місцем їх реалізації. На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми С від 17 червня 2024 року № 0393240708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 154 581,00 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995 (зі змінами та доповненнями) на суму 1 906 852,50 грн. Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, подав скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві, а скаргу позивача без задоволення. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Щодо підстав для проведення перевірки. Як вбачається з наказу про призначення фактичної перевірки, однією із підстав для призначення перевірки відповідачем визначено пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України. Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Питання дотримання контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки в аспекті перевірки достатності відображення в наказі підстав для її проведення (абзац третій пункту 81.1 статті 81 ПК України) відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, були предметом дослідження Верховним Судом у справах №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024). Так, у справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив таку правову позицію: «…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення. Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України». У спірному випадку, застосовуючи вказані правові висновки Верховного Суду, можливо стверджувати те, що в наказі від наказ №1283-п від 02.05.2024 наявний допустимий обсяг інформації для визначення підстав для призначення фактичної перевірки, а саме наявне посилання на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, який передбачає єдину підставу для призначення перевірки. У свою чергу, у справі №420/9909/23 (постанова від 26.03.2024) Верховний Суд зробив також висновок про те, що при перевірці правомірності призначення фактичної перевірки підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. За висновком Верховного Суду лише у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. У спірному випадку, досліджуючи фактичні підстави для проведення перевірки, судом першої інстанції встановлено, що підставою для його видання став лист Державної податкової служби України від 12.02.2024 №3638/7/99-00-07-04-03-07. Вказаним листом ДПС України довела до відома Головним управлінням ДПС в областях та м.Києві інформацію, зазначену в листі Beijing Roborock Tehnology Co., LTD, в особі Коваленко Аліни від 29.01.2024, про можливі факти порушення вимог законодавства щодо, зокрема, ведення обліку товарних запасів. Вказані інформація доведена для вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок (т.2 а.с.72). В листі Beijing Roborock Tehnology Co., LTD, викладено обставини, з якими заявник пов`язує можливі порушення при продажу товарів в магазинах ЯБКО, у тому числі за адресою: м.Івано Франківськ, Поща Ринок, 14, за якою у спірному випадку контролюючим органом проведено фактичну перевірку. Отже, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає можливим погодитися з висновком суду першої інстанції про те. що у спірному випадку вказаний лист ДПС України, в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є інформацією, яка давала підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача, а проведена перевірка позивача відповідала предмету, встановленому підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР. Приписами п. 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані зокрема вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). За статтею 20 Закону № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). У спірному випадку, перевіряючи підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, слід звернути увагу на те, що суть виявленого порушення в акті перевірки визначена як: порушення встановлено порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; до перевірки не надано первинних документів щодо отримання (походження) товару в зазначеному магазині, електронну або паперову форму обліку товарних запасів. Тобто, виходячи із акту фактичної перевірки зміст виявленого порушення зводиться до ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу. У свою чергу, згідно розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення (т.2 а.с.92), штрафні санкції застосовані за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продаж товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Оскільки в акті перевірки не було зазначено про встановлення такого порушення як: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, то ГУ ДПС України в Дніпропетровській області безпідставно застосувало до позивача штрафні санкції саме за таке порушення. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що під час розгляду справи представник відповідача не зміг повідомити те, який саме товар був реалізований позивачем у спірному випадку. Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що фактично єдиною підставою для застосування штрафних санкцій у спірному випадку стала позиція контролюючого органу про ненадання позивачем під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу. Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі також Порядок №496). У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Пунктом 11 Розділу ІІ Порядку №496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Отже, виходячи з наведених положень Порядку №496 документи, які підтверджують облік та походження товарів, є Форма ведення обліку товарних запасів (Форма обліку) та первинні документи, на підставі яких внесено дані до Форми обліку. При цьому, первинними документами Порядком №496 визнаються інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. У спірному випадку позивачем до перевірки надано Форму обліку товарних запасів, договір комісії від 29.04.2024 №ФА-29-04-24-АБ, акт приймання-передачі товарів від 29.04.2024 до договору комісії. Вказаний факт відповідачем не заперечується. У свою чергу, будь-яких зауважень щодо порядку ведення Форми обліку товарних запасів контролюючим органом висловлено не було, а договір комісії та акт приймання-передачі товарів до нього містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати походження товару, постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) ФОП ОСОБА_2 ), отримувач (Комісіонер) ФОП ОСОБА_1 ), дату проведення операції (передання товарів, зазначених в акті, на комісію), найменування, кількість та вартість товару (найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару зазначені в акті приймання-передачі). Тобто, надані документи, на переконання суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що реалізацію товару у спірному випадку позивач здійснював на підставі укладеного договору комісії від 29.04.2024 №ФА-29-04-24-АБ, в повній мірі підтверджували погодження товару у позивача та облік позивачем товару, який знаходися у нього на реалізації. Контролюючим органом в акті перевірки не зазначено жодних аргументів щодо не прийняття до уваги наданих позивачем документів на підтвердження обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. При цьому, контролюючим органом не було і повідомлено позивача (направлено запит) про необхідність надання первинних документів. Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на розмір штрафних (фінансових) санкцій, який визначений контролюючим органом. Згідно із статтею 20 Закону № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В акті перевірки вбачається, що під час перевірки була складена Відомість ТМЦ згідно якої станом на момент перевірки у торговій точці були наявні товари на загальну суму 1906852,50грн. (у кількості 1908 одиниць), які не були належно обліковані у встановленому порядку. Дослідивши Відомість ТМЦ, яка є додатком на акту перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що відображена в ній інформації щодо найменування, кількості та вартості товарів є повністю ідентичній інформації, яка зазначена в акті приймання-передачі товарів від 29.04.2024 до договору комісії. При цьому, в акті приймання-передачі товарів від 29.04.2024 відображені товари, що зазначені і у Відомості ТМЦ, складеної контролюючим органом, які не є складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту та відповідно до закону підлягають обліку за місцем реалізації. Так, в акті приймання-передачі товарів від 29.04.2024, що знайшло своє відображення і у Відомості ТМЦ, зазначені такі товари як: чохли, захисне скло, кабель, ремінець та інше. Вказане свідчить про необгрунтованість визначення контролюючим органом розміру штрафних санкцій, оскільки контролюючим органом фактично не було встановлено на момент перевірки наявності на реалізації товарів, стосовно яких закон передбачає обов`язковий облік за місцем їх реалізації (складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту). Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення не можливо визнати законним та обгрунтованим, у зв`язку з чим таке рішення відповідача підлягає скасуванню З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову. У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягнення судові витрати, у вигляді сплаченого судового збору, за подання позову 12112,0грн., за подання апеляційної скарги 18168,0грн., а всього 30280,0грн. На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №160/27518/24 скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 17 червня 2024 року № 0393240708 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 906 852,50 грн. визнати неправомірним та скасувати. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 30280,0грн. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частини проголошено 12.11.2025 Повне судове рішення складено 13.11.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров