Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14635/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/14635/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року (суддя Н.В. Кучугурна) у справі № 160/14635/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у обмеженні пенсії максимальним розміром, що виявилось в обмеженні нарахування індексації пенсії за 2023 та 2024 рік сумою в 1500 гривень та невиплаті індексації пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відповідно до вимог Постанов Кабінету міністрів України № 118 від 16.02.2022, № 168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести: з 01.03.2023 нарахування позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови максимальним (граничним) розміром 1500 грн, з 01.03.2024 нарахування позивачу пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,0796 відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, та виплачувати позивачу індексацію пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відповідно до вимог Постанов № 118, № 168 та №185 у розмірі фактичного нарахування без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому індексації пенсії за 2022, 2023, 2024 роки без обмеження максимальним розміром. Відповідач листом повідомив, що з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 пенсію позивача було проіндексовано, але оскільки розмір пенсії на виконання рішення суду перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону № 2262, тому перерахунок не призвів до збільшення розміру пенсії. Також відповідач вказав, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 у справі №160/4054/22 не було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відповідно до вимог Постанов №118, №168 та №185 понад максимальний розмір пенсії, визначений законодавством, тому відповідні зобов`язання у пенсійного органу відсутні. З такими діями відповідача позивач не погоджувався, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження перерахованої позивачу пенсії максимальним розміром, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог у їх задоволенні відмовлено. Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем була нарахована позивачу індексація базового ОСНП 2022 (34908,32*0,140), що дорівнює сумі 4887,16 грн, індексація базового ОСНП 2023 (39795,48*0,1970), що дорівнює сумі 1500,00 грн, та індексація базового ОСНП 2024 (41295,48*0,0796) в сумі 1500,00 грн. Суд встановив, що пенсію позивачу розраховано з урахуванням максимального розміру. Суд зауважив, що з 20.12.2016 стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закону, який є спеціальним для позивача) не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Тобто спеціальним законом, на підставі якого призначено пенсію позивачу, та який підлягає застосуванню у цьому випадку, такого максимального розміру пенсії не визначено. Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 має бути проведений у зв`язку зі збільшенням розміру пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Суд врахував, що положеннями постанов КМУ визначено граничний розмір індексації пенсії, а саме встановлено, що внаслідок здійснення перерахунку на виконання вказаних постанов з 1 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням підвищення її розміру на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 не може бути більшою ніж 1500 грн. З огляду на викладене, суд відмовив в задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог, які стосуються зобов`язання відповідача нарахувати вказану вище індексацію в розмірі коефіцієнтів збільшення 1,197 та 1,0796 в повному розмірі її фактичного нарахування. Таким чином, суд вважав, що позовні вимоги слід задовольнити частково. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що відповідно до ст. 43 Закону №2262 передбачено, що розмір пенсії позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір, визначений ст. 43 Закону №2262, проведення індексації з 01.03.2024 не призвело до збільшення розміру пенсії. Наполягає, що його дії є правомірними, підстав для задоволення позовних вимог немає. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На заяву позивача від 01.04.2024 щодо перерахунку його пенсії з урахування індексації за 2022, 2023, 2024 роки без обмеження максимальним розміром пенсії відповідач вказав, що на підставі постанов Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024 пенсію позивача було проіндексовано з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024. Але оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір пенсії, визначений ст. 43 Закону №2262, перерахунок пенсії не призвів до збільшення її розміру. Також відповідач вказав, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 у справі №160/4054/22 не було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії позивача з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 відповідно до вимог Постанов №118, №168 та №185 понад максимальний розмір, визначений законом. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Так, фактично спірні відносини, в частині яких судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позовних вимог, стосується права позивача на отримання пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, без обмеження її граничним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною)не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI. Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Разом з тим, питання розв`язання наявної колізії в частині застосування до спірних правовідносин (предметом яких є правомірність обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII), норм матеріального права, а саме Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI, було предметом дослідження Верховним Судом, висновки якого викладені в постанові №400/2085/19 від 16 грудня 2021 року. В даному судовому рішенні Суд зазначив таке. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі № 160/14635/24 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст складено 13.11.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров