Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3534/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Каленюк Ж.В. 12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3534/25 пров. № А/857/32550/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 140/3534/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : 04.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив суд: -визнати протиправним та скасувати рішення від 01 квітня 2025 року №032350028200 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; -зобов`язати здійснити з 10 липня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Волинської області від 21 березня 2025 року №1.62/1/2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням раніше проведених виплат). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2025р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 10 липня 2024 року, що підтверджується рішенням від 22 липня 2024 року №032350028200. Як видно зі змісту цього рішення, позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці встановлено у розмірі 52 відсотки суддівської винагороди - 105100,00 грн., вказаної у довідці Апеляційного суду Волинської області від 10 липня 2024 року №1.63/2/2024 станом на день відрахування зі штату суду (09 липня 2024 року). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №140/8749/24, яке набрало законної сили 18 березня 2025 року, зобов`язано Апеляційний суд Волинської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн, регіонального коефіцієнта - 1,1, надбавки за вислугу років 70 процентів та за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 21.03.2025р. Апеляційний суд Волинської області видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від №1.62/1/2025 (підстава - рішення суду у справі №140/8749/24). У довідці розмір суддівської винагороди станом на 18 березня 2025 року становить 299772,00 грн., у тому числі посадовий оклад (3028,00 грн. х 50 х 1,1) - 166540,00 грн. У примітці цієї довідки також вказано, що посадовий оклад судді апеляційного суду згідно п.2 ч.3 ст.135 Закону "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, абз.6 ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік становить 115610,00 грн. (а.с.22). 24.03.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 21 березня 2025 року №1.62/1/2025 (а.с.23-24). Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 01 квітня 2025 року №032350028200 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих мотивів, що базовий розмір окладу судді з 01 січня 2024 року обчислюється з розрахункової величини 2102,00 грн. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (в подальшому - Закон № 1402-VIII). ст.4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Із змісту ч.3-ч.5 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", видно, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. ч.1-ч.3 ст.135 України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Отже, Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій. Тобто, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. № 966-XIV (в подальшому - Закон № 966-XIV). Згідно ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. ч.3 ст.4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. В ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб з 1 січня становить 2270 гривень, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні. ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2684гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Таким чином, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2022, з 1 січня 2023 та з 01 січня 2024 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначені положення ст.7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, Конституційним Судом України не визнавалися такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому підстави для застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб з 01.01.2022р. у розмірі 2481 грн., 01.01.2023р. у розмірі 2684 грн. та 01.01.2024р. у розмірі 3028 грн. для визначення базового розміру посадового окладу судді відсутні. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 р. у справі № 240/9028/24. Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум". Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Разом з тим, починаючи з 2021 р. законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021р., Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 р. у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 р. у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 01 квітня 2025 року №032350028200 та як наслідок про відмову у задоволенні похідної позовної вимоги щодо зобов`язання здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки. Оскільки з 2021 розмір грошового утримання діючого судді (посадовий оклад) не змінювався. Тому, з огляду на положення п.9 розділу IV Порядку №3-1 у пенсійного органу не було правових підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру прожиткового мінімуму (3028,00 грн). У оскарженому рішенні від 01 квітня 2025 року №032350028200 пенсійний орган правильно застосував норми ч.4 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"№1402-VIII та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024р» №3460-IX. Довідка від 21 березня 2025 року №1.62/1/2025, в якій складові суддівської винагороди обчислені станом на 18 березня 2025 року з посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., не може братися до уваги в підтвердження виникнення у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 10 липня 2024 року. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяв у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 140/3534/25- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель