Постанова 4855 № 320/7752/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7752/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., При секретарі: Долинської Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фібістейд» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фібістейд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2022 № 0053630705; - зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем, у розмірі 5469344,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 15.06.2022 № 0053630705. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Фібістейд» є обгрунтованими, з огляду на не підтвердження належними та допустимими доказами факту отримання, перевезення та зберігання імпортованого товару, за відсутості факту здійснення господарської діяльності з його подальшої реалізації, відсутності ділової мети, яка передбачає отримання економічної вигоди в результаті діяльності товариства, що свідчить про відсутність руху матеріальних цінностей без змін майнового стану, внаслідок чого у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодуванння, що вказує про бзпідставність позовних вимог. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Київській області провело документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фібістейд» щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків. Результати вказаної перевірки оформлено актом від 23.02.2022 № 2731/10-36-07-05/43164719, в якому встановлено порушення пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, та вимог Порядку заповнення платіжних доручень на сплату податків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666, у зв`язку з чим відмовлено у бюджетному відшкодуванні на загальну суму 5469344,00 грн. З огляду на вказане відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.06.2022 №0053630705, яким відмовлено у праві на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за грудень 2021 року, у розмірі 5469344,00 грн. Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи недоведеність відповідачем факту нереальності господарських операцій, за відсутності констатації таких фактів в акті перевірки та з огляду на те, що вказане не було підставою для ухвалення оскаржуваного рішення. Однак, у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача з огляду на положення пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податків, судом першої інстанції було відмовлено з огляду на їх передчасність, так як станом на час вирішення цієї позовної вимоги у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані за заявою платника податків про повернення суми бюджетного відшкодування. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Так, згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Податкове зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. У свою чергу, пунктом 200.10 ПК України передбачено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Відповідно, у пункті 200.11 ст. 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки. Вказані норми свідчать про те, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення камеральної та документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у пунктах 200.10 та 200.11 ст. 200 ПК України операціями. Водночас реальність вчинених платником правочинів та повнота/правильність їх відображення у податковій звітності, що були основою відображених у звітності цифр, в тому числі заявленої до відшкодування суми ПДВ, може бути перевірена контролюючим органом саме в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України, але не камеральної перевірки. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фібістейд» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2021 року податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 5469344,00 грн. У рядку 20.2.1 цієї ж декларації частину від`ємного значення з ПДВ у розмірі 5469344,00 грн заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. У силу вимог пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За правилами пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Наслідком встановлення контролюючим органом невідповідності суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку у податковій декларації, є прийняття податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, податковий орган вважає, що позивачем неправомірно включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування податкового кредиту на підставі вказаної податкової декларації по взаємовідносинам з його контрагентами з підстав нереальності господарських операцій. Окрім того, контролюючий орган вказує, що ТОВ «Фібістейд» порушило вимоги Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, а також Порядку заповнення платіжних доручень на сплату податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів № 666 від 24.07.2015, у зв`язку чим відмовлено в бюджетному відшкодуванні на загальну суму 5469344,00 грн. Зазначений висновок слідує з того, що надані до перевірки платіжні доручення заповнені всупереч вимогам зазначених нормативно-правових актів, а тому не можуть бути враховані при перевірці та при визначенні права бюджетному відшкодуванні. Разом з тим, в акті перевірки відповідач не конкретизував, що саме порушено чи не заповнено у наданих до перевірки платіжних дорученнях. У той же час, відповідно до принципів визначеності та передбачуваності правових наслідків, які мають дотримуватися контролюючі органи під час перевірок, останні повинні чітко та конкретно відображати в акті перевірки всі обставини, які вважають порушеннями з боку платника податків. У разі, якщо такі обставини (зокрема, нереальність господарських операцій) не наведені у відповідному акті, контролюючий орган не може в подальшому, під час судового розгляду, посилатися на нові або додаткові факти чи аргументи, які не були предметом дослідження під час перевірки та не відображені в акті перевірки. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, за придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. У силу вимог пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Відтак, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару. Разом з тим, Акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не міститься будь-яких висновків щодо фіктивності чи нереальності господарських операцій позивача або сумнівності походження товарів/послуг чи діяльності контрагентів. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, вперше про нереальність операцій відповідачем було наголошено лише під час судового розгляду, без обґрунтування цього факту належними доказами в акті перевірки. Також слід звернути увагу на те, що в силу положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для вирішення спору є саме обставини, викладені в акті перевірки та підтверджені під час її проведення. Уся доказова база, що обґрунтовує спірні податкові зобов`язання чи відмову у відшкодуванні, має бути зібрана контролюючим органом саме в межах перевірки. Податковий орган не може після закінчення перевірки розширювати коло встановлених порушень або доповнювати висновки новими доказами чи посилатися на інші правові підстави, які не були відображені в акті перевірки. Така позиція узгоджується із засадами добросовісності й прозорості діяльності контролюючих органів, що передбачає чітке та повне викладення результатів перевірки в офіційному документі. З огляду на викладене, аргументи відповідача про нібито «нереальність господарських операцій», наведені під час розгляду справи у суді, не можуть братися до уваги, оскільки не були зафіксовані в акті перевірки та не підтверджені відповідними доказами, належним чином дослідженими в процесі контролю. Порушення, на які посилається контролюючий орган, мають бути визначені виключно в межах перевірки. Відтак, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розглядається судом виключно у контексті встановлених в акті перевірки порушень дефектів платіжних доручень. Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано надані платіжні доручення, що підтверджують оплату за поставлений товар сум зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, а саме: № 29 від 01.12.2021 на суму 1357140,27 грн, № 30 від 02.12.2021 на суму 685000 грн, №31 від 03.12.2021 на суму 258265,31 грн, № 32 від 03.12.2021 на суму 600000 грн, № 33 від 08.12.2021 на суму 1268776,00 грн, № 35 від 09.12.2021 на суму 388621,69 грн, № 34 від 09.12.2021 на суму 1285714,30 грн, № 37 від 10.09.2021 на суму 60000 грн, № 38 від 14.12.2021 на суму 200000 грн. У свою чергу податковим органом наголошено про наявність платіжних доручень, що заповнені всупереч вимогам Порядку заповнення платіжних доручень на сплату податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів № 666 від 24.07.2015, та не можуть бути враховані при перевірці та при бюджетному відшкодуванні. У той же час, контролюючим органом не конкретизовано, що саме порушено чи не заповнено. Так, статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Вищевказані платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Із змісту Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (надалі - Інструкція) вбачається, що електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами. Статтею 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. При виконанні платіжних доручень банк проводить перевірку електронного підпису позивача та встановлює, що документ підписаний ЕЦП директора, тобто, банк ідентифікує особу підписанта, перевіряє та встановлює наявність всіх необхідних для платіжного доручення реквізитів та його відповідність вимогам чинного законодавства (наявні дата і номер, назва, код платника та номер його рахунку, код банку платника, назва, код одержувача платежу та номер його рахунку, код банку одержувача, сума цифрами, призначення платежу). З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки позивачем були надані платіжні доручення з електронним цифровим підписом. Таким чином, у даному випадку саме банк перевірив електронний підпис, перевірив цілісність, достовірність, авторство електронного документа на переказ та відповідність вимогам чинного законодавства України. Пунктом 2.1. Інструкції передбачено, що розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів та їх реєстрів заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції. Кожний документ, сформований в системі «Клієнт-Банк», повинен бути посвідчений шляхом накладення електронно-цифрового підпису. Після створення документу на нього накладається ЕЦП осіб, що мають право підпису фінансових документів згідно наявних в банку зразків підписів з відтиском печатки. Обмін інформацією між клієнтом та банком встановлюється у зашифрованому вигляді. Платіжні доручення, подані до банку місять окрім того електронний цифровий підпис директора підприємства. Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувана. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа, яким є параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб`єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувану. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувана. Розрахункові документи подані з порушенням - банк повертає їх без виконання. Тобто, банк перевірив дешифрування та справжність електронних цифрових підписів, які на час підписання платіжних доручень були дійсними і сторонніх втручань в систему «Клієнт-Банк» не встановлено. Здійснена банком перевірка достовірності ЕЦП підтвердила, що платежі підписані легітимним цифровим підписом, що належить уповноваженому представнику позивача. Крім того, фактична оплата підтверджується випискою з банківського рахунку з якого здійснювались відповідні платежі за період з 01.11.2021 до 31.12.2021. Відповідно, висновки акту перевірки щодо наведених обставин є неприйнятними. Колегія суддів враховує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Отже, зважаючи на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2022 №0053630705. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем, у розмірі 5469344,00 грн, слід зазначити наступне. У силу вимог пункту 200.7.1 статті 200.7 Податкового кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначена в заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «б» і «в» цього пункта, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункта, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстра заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України). Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій із внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили. Зазначене правозастосування відповідає правовим висновкам викладеним Верховним Судом у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 320/6625/18, від 12 липня 2023 року у справі № 380/26122/21, від 25 жовтня 2024 року у справі № 380/14285/22. Отже, станом на час вирішення цієї позовної вимоги у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані за заявою позивача про повернення суми бюджетного відшкодування як такої, що є узгодженою, тому такі позовні вимоги є передчасними. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко