Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 280/4274/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 280/4274/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., При секретарі: Долинській Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 15.06.2022 № 80дп-22 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 29.06.2022 №19дк про застосування до прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на думку позивача, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної правової оцінки його дій, з ігноруванням принципу процесуальної незалежності прокурора та поза межами компетенції органу, який його ухвалив. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2022 адміністративну справу №280/4274/22 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказана апеляційна скарга обгрунтована тим, що в оскаржуваному рішенні суду вбачаються порушення вимог законодавства щодо надання належної оцінки доказам, наданим сторонами справи. На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що саме позивач здійснює процесуальне керівництво у складних кримінальних провадженнях, пов`язаних з корупційними злочинами та злочинами у сфері службової діяльності є помилковим, оскільки у матеріалах провадження наявні 4 розподіли обов`язків між прокурорами відділу, де позивач працював на момент оскаржуваних правовідносин, відповідно до яких всі прокурори відділу здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях загальнокримінального характеру, до яких не відносяться провадження під номерами ЄРДР № 12020080000000152, № 42019080000000158, № 72017000000000005, що не було враховано судом першої інстанції при вирішенні даної справи. У відзиві на апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарна комісією прокурорів вказано про те, що рішення першої інстанції від 14.05.2025 відповідає цим критеріям, оскільки суд надав повну оцінку доказам у їх взаємозв`язку, зробив логічні висновки щодо правомірності рішень КДКП від 15.06.2022 №80дп-22 та наказу Генерального прокурора від 29.06.2022 №19дк, не виходячи за межі предмета спору. Оскільки суд першої інстанції належно розмежував сферу процесуальної діяльності прокурора від його службових обов`язків, дійшов правильного висновку про правомірність дій КДКП і наявність у поведінці ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 43 Закон №1697-VII, тому рішення КДКП та рішення суду першої інстанції відповідають вимогам закону, ухвалені в межах компетенції та з належним обґрунтуванням. У відзиві на апеляційну скаргу Офісом Генерального прокурора зазначено про те, що з огляду на докази, що містяться в матеріалах дисциплінарного провадження, та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 80дп-22 від 15.06.2022 та наказ Генерального прокурора № 19дк від 29.06.2022 прийняті відповідно до вимог законодавства, в межах наданих повноважень, у спосіб, передбачений законом, та з дотриманням установленої процедури. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора Запорізької обласної прокуратури, який здійснює процесуальне керівництво у складних кримінальних провадженнях, пов`язаних з корупційними злочинами та злочинами у сфері службової діяльності. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 15.06.2022 №80дп-22 ОСОБА_1 , прокурора Запорізької обласної прокуратури, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов`язків, відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». На підставі цього рішення Генеральним прокурором України було видано наказ від 29.06.2022 № 19дк про застосування до позивача відповідного дисциплінарного стягнення. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала дисциплінарна скарга заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Коваля А.В. від 10.01.2022 щодо неналежного виконання позивачем обов`язків під час здійснення процесуального керівництва у трьох кримінальних провадженнях (№ 12020080000000152, № 42019080000000158, № 72017000000000005), за якими він був визначений старшим групи прокурорів. У свою чергу, позивач під час дисциплінарного провадження подав письмові пояснення, відповідно до яких останній вказував на складність проваджень, значний обсяг матеріалів, потребу в погодженні дій з керівництвом та очікування позиції щодо підслідності. Втім, Комісія визнала ці доводи такими, що не спростовують факту системної бездіяльності. Не погоджуючись з такими рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлені Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів обставини свідчать про бездіяльність позивача як старшого групи прокурорів, що мала системний характер, не була обумовлена об`єктивними перешкодами, і прямо вплинула на затримку у розслідуванні кримінальних проваджень, тому її правомірно було розцінено як неналежне виконання службових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIII (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин, надалі - Закон №1697-VIII). У відповідності до положень статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право брати участь у прокурорському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності прокуратури у порядку, встановленому законом. Прокурори мають право бути членами професійних спілок, утворювати громадські організації та брати в них участь з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня. Прокурор зобов`язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію. Прокурор періодично проходить підготовку у Національній академії прокуратури України, що має включати вивчення правил прокурорської етики. Прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування тощо визначено положеннями статей 44-50 Закону України «Про прокуратуру», які відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» набрали чинності 15.04.2017. Так, у відповідності до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Дисциплінарне провадження включає такі етапи: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення. Згідно частин четвертої та десятої статті 46 Закону № 1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Частиною п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII визначено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб. Рішення в дисциплінарному провадженні Комісія приймає більшістю голосів від свого загального складу (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII). При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті). Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів. Критерії, вимоги щодо ефективності виконання повноважень прокурором у сфері процесуального керівництва у кримінальних провадженнях встановлено відповідними нормами КПК України, Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України 28 березня 2019 року № 51 (далі - Порядок № 51), який був чинний до 30 вересня 2021 року та наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року №309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (далі - наказ №309). При цьому, основні процедурні питання організації та порядку роботи визначені в Регламенті Запорізької обласної прокуратури Запорізької обласної прокуратури, затвердженого наказом керівника обласної прокуратури від 28.05.2021 №68 (далі - Регламент). З аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинним законодавством передбачено чіткий порядок розгляду скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, відповідно здійснення такого дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження. Як свідчать матеріали справи, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 15.06.2022 №80дп-22 ОСОБА_1 , прокурора Запорізької обласної прокуратури, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання службових обов`язків, відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності слугувало зокрема, неналежне виконання позивачем службових обов`язків, так як останній допустив тривалу бездіяльність у трьох кримінальних провадженнях (№12020080000000152, №42019080000000158, №72017000000000005), у яких він був визначений старшим групи прокурорів. Так, 27 травня 2020 року прокурора ОСОБА_1 визначено старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12020080000000152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, за фактом порушення вимог чинного законодавства службовими особами Запорізької міської ради, медичних установ міста Запоріжжя та суб`єктів господарювання під час здійснення закупівель за бюджетні кошти медичних засобів. Відповідно, позивач, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020080000000152, у формі процесуального керівництва, реалізуючи свої повноваження, мав виконувати завдання кримінального провадження, визначені статтею 2 КПК України, дотримуватись загальних засад судочинства, таких як законність та розумність строків (статті 7, 9, 28 КПК України). Всупереч зазначеним вимог прокурор ОСОБА_1., як старший групи процесуальних керівників, неналежно здійснював процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, а тому не дотримав строки досудового розслідування відповідно до вимог статті 219 КПК України. Щодо стану процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42019080000000158 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, за фактом незаконної передачі службовими особами в оренду земельних ділянок комунальної власності слід зазначити наступне. Так, 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 визначено старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримав дане провадження з клопотанням слідчого про продовження строку досудового розслідування, яке ним погоджено та направлено на розгляд слідчому судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя. 20 жовтня 2021 року слідчим суддею клопотання задоволено та строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено. Згідно з вимогами пункту 6.46 Регламенту кримінальні провадження, у яких проводиться досудове розслідування та особі повідомлено про підозру, можуть перебувати на вивченні не більше 10 календарних днів з дня надходження у підрозділ, до компетенції якого належить безпосереднє вивчення кримінальних проваджень, за винятком випадків, коли кримінальним процесуальним законодавством установлено більш стислі строки прийняття відповідних процесуальних рішень, а кримінальні провадження, у яких особам не повідомлено про підозру, - не більше 15 календарних днів. За умови значного обсягу матеріалів у цих провадженнях строк їх вивчення може бути продовжено першим заступником або заступником керівника обласної прокуратури, до компетенції якого належить організація нагляду за додержанням законів при їх провадженні, на підставі рапорту керівника самостійного структурного підрозділу, у якому кримінальне провадження перебуває на вивченні, але не більше ніж 25 календарних днів. Не зважаючи на викладені норми, кримінальне провадження до 23 листопада 2021 року (загалом 50 днів) перебувало без руху у ОСОБА_1 . Упродовж указаного періоду слідчі дії, зокрема ті, необхідністю проведення яких обґрунтовано продовження строку досудового розслідування, не проводилися. Відповідно до довідки про рух кримінального провадження № 42019080000000158 згідно з відомостями ІС «СЕД» вказане кримінальне провадження надійшло до Запорізької обласної прокуратури 05 жовтня 2021 року (вхідний № 33345), резолюцією керівника відділу передано прокурору ОСОБА_1 та лише 23 листопада 2021 року направлено до СУ ГУ НП в Запорізькій області. Про відправлення кримінального провадження наявна відмітка у книзі № 09/3-36 обліку кримінальних проваджень та матеріалів, які надійшли у зв`язку із реалізацією прокурором повноважень, передбачених КПК України. У свою чергу, прокурор ОСОБА_1. визнав, що ним порушено встановлений Регламентом строк для вивчення матеріалів кримінальних проваджень, водночас вказав, що це зумовлено складністю кримінального провадження, специфікою матеріалів провадження, які майже повністю складаються з технічних документів проєктів землеустрою та обґрунтування проєктів рішень Запорізької міської ради, тому йому знадобилося більше часу для їх опрацювання. За результатами вивчення матеріалів провадження ним надано вказівки у порядку статті 36 КПК України. Стосовно стану процесуального керівництва у кримінальному провадженні №72017000000000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України, колегія суддів звертає увагу на таке. 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 призначено старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. 05 жовтня 2021 року до Запорізької обласної прокуратури з СУ ГУ НП в області надійшли матеріали даного кримінального провадження для вирішення питання про визначення у ньому підслідності за детективами Національного антикорупційного бюро України. Всупереч вимогам Регламенту вказане кримінальне провадження до 27 січня 2022 року (загалом 115 днів) перебувало без руху у прокурора ОСОБА_1 . Впродовж указаного періоду жодних слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні не проведено, будь-яких процесуальних рішень не прийнято, осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, не встановлено, повідомлень про підозру не здійснено, рішення про закінчення досудового розслідування у будь - якій формі не прийнято. Відповідно до постанови від 31 січня 2022 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 72017000000000005, указане кримінальне провадження з 05 жовтня 2021 року перебувало особисто у ОСОБА_1 . З цього моменту процесуальних повноважень для забезпечення проведення необхідних слідчих дій та прийняття процесуальних рішень у розумні строки ним не використано. Як наслідок слідчих дій не проведено, процесуальних рішень не прийнято, передбачений статтями 2, 92 КПК України обов`язок із забезпечення всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, доказування передбачених законом обставин не виконано. У зв`язку з цим групу прокурорів змінено, виконання повноважень старшого групи покладено на іншого прокурора. Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що прокурор ОСОБА_1. під час службової діяльності допустив порушення пункту 6.46 Регламенту у частині перебування кримінальних проваджень №№ 42019080000000158, 72017000000000005 на вивченні понад 15 календарних днів. При цьому, строк їх вивчення не продовжено у встановленому Регламентом порядку. Матеріали вказаних кримінальних проваджень перебували у прокурора протягом строку, який значно перевищує визначений Регламентом, протягом цього часу у кримінальних провадженнях жодних слідчих дій не проведено, процесуальних рішень не прийнято, тому вказане не сприяло виконанню завдань кримінального провадження та забезпечення прийняття процесуальних дій чи процесуальних рішень у розумні строки. Приймаючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачі виходили з того, що підставою дисциплінарного провадження стали не процесуальні рішення позивача, а його тривала бездіяльність та фактична самоусунутість від здійснення нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування, що суперечить вимогам статті 2, частини першої статті 28 та частини другої статті 36 КПК України. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 25 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно - розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно- розшукову діяльність» та КГЖ України. Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені частиною другою статті 36 КПК України. Згідно з частиною першою статті 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював жодних дій для організації належного процесуального керівництва, не ініціював прийняття рішень про завершення досудового розслідування, не забезпечив належного реагування на бездіяльність слідчих, не здійснював моніторинг ЄРДР щодо руху відповідних кримінальних проваджень. Такі дії (бездіяльність) суперечать вимогам пунктів 11.1, 11.3, 11.12 та 11.13 наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні». Верховний Суд у своїй постанові від 13.01.2021 у справі № 9901/95/20 вказав, що неналежне виконання обов`язків може полягати як у дії, так і в бездіяльності, зокрема у неорганізації процесуальних дій, неініціюванні ухвалення рішень, що має негативні наслідки для забезпечення правосуддя. При цьому, з огляду на те, що ОСОБА_1 був включений до складу групи прокурорів та безпосередньо був старшим групи прокурорів, що не заперечує і сам позивач, тому останній у відповідності до вимог частини третьої статті 37 КПК України був зобов`язаний організовувати та координувати діяльність інших прокурорів, забезпечувати ефективність реалізації функцій прокуратури в межах провадження. Ігнорування цих функцій, навіть за відсутності явних негативних наслідків, є порушенням службової дисципліни. Відтак, всупереч вимогам статей 2, 7, 9, 28 КПК України, прокурор ОСОБА_1., як старший групи процесуальних керівників, неналежно здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12020080000000152, що призвело до недотримання загальних засад судочинства, таких як законність та розумність строків. Крім того, позивач під час службової діяльності допустив порушення пункту 6.46 Регламенту у частині перебування кримінальних проваджень №№ 42019080000000158, 72017000000000005 понад визначені Регламентом строки. Так, матеріали вказаних кримінальних проваджень перебували у прокурора протягом строку, який значно перевищує визначений Регламентом (понад 15 календарних днів), протягом цього часу у кримінальних провадженнях жодних слідчих дій не проведено, процесуальних рішень не прийнято, тому вказане не сприяло виконанню завдань кримінального провадження та забезпечення прийняття процесуальних дій чи процесуальних рішень у розумні строки. Як наслідок, на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України було видано наказ від 29.06.2022 №19дк про застосування до позивача відповідного дисциплінарного стягнення. У свою чергу, види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені у частині першій статті 49 Закону № 1697-VII. До таких стягнень належать: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури. При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу професійної етики). Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була в кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме в кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Таким чином, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №800/513/17 визначила, що службовими обов`язками працівника прокуратури слід вважати нормативно визначені вид та міру необхідної поведінки, котра забезпечує реалізацію завдань, поставлених перед прокуратурою суспільством і державою, та повноважень, наданих для ефективного здійснення професійних обов`язків. Тобто, поняттям «службові обов`язки» охоплюються обов`язки прокурора при виконанні покладених на прокуратуру функцій, що пов`язані зі статусом прокурора. Неналежним виконанням службових обов`язків є здійснення прокурором покладених на нього обов`язків із порушенням законів та підзаконних актів (не такою мірою, як того вимагають інтереси служби), що призвело чи може призвести до суспільно негативних наслідків. Відповідно, статус прокурора та повноваження прокурора з виконання покладення на нього функцій, визначені розділами ІІІ, IV Закону № 1697-VIІ та статтею 36 КПК України. У свою чергу, Наказом Генерального прокурора України №51 від 28.03.2019 затверджено Порядок організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні (далі - Порядок №51, чинний до 30 вересня 2021 року) згідно пункту 3 розділу IV якого прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства: - забезпечує виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад; - перед погодженням клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій перевіряє наявність правових підстав для прийняття таких процесуальних рішень, відповідність наведених у них даних вимогам законів, матеріалам і фактичним обставинам кримінального провадження; - вирішує питання про погодження таких клопотань або відмову в їх погодженні; - вживає заходів до об`єднання матеріалів досудового розслідування щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, якщо це впливає на правильність кваліфікації дій та можливе призначення покарання; - перевіряє законність і обґрунтованість рішення про закриття кримінального провадження, у тому числі повноту проведення досудового розслідування, захист інтересів учасників кримінального провадження, вирішення питань про спеціальну конфіскацію, долю майна та документів, вилучених або наданих під час досудового розслідування, скасування обмежувальних заходів; - після виявлення фактів винесення слідчим незаконних або необґрунтованих рішень скасовує їх; - у разі згоди з прийнятим рішенням про закриття кримінального провадження за фактами вчинених правопорушень робить відмітку про законність і обґрунтованість такого рішення на копії відповідної постанови, яку долучає до наглядового провадження; - у разі здійснення повноважень у складі групи прокурорів перед вчиненням процесуальних дій та прийняттям процесуальних рішень узгоджує їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточним; - забезпечує накопичення документів (копій документів) у наглядовому провадженні у порядку, визначеному чинним законодавством; - контролює виконання доручень і вказівок, наданих слідчому, органу досудового розслідування, відповідному оперативному підрозділу, щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій; - перевіряє за потреби своєчасність і повноту розгляду слідчими клопотань сторони захисту, потерпілого та його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій і законність прийнятих рішень за результатами розгляду, забезпечує виконання вказаних вимог у разі особистого розгляду таких клопотань; - ініціює перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК України, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; - вживає заходів, передбачених статтями 96-1, 96-2 КК України, статтями 100, 170-174 КПК України, щодо забезпечення спеціальної конфіскації, а також вирішення долі вилучених та арештованих речей і документів у разі закриття кримінального провадження; - відповідно до закону реагує на факти невиконання слідчим письмових вказівок прокурора та за наявності підстав ініціює притягнення слідчого до відповідальності; - у разі закриття кримінального провадження щодо підозрюваного впродовж 3 діб із часу прийняття рішення для перевірки його законності та обґрунтованості надає матеріали закритого кримінального провадження керівнику прокуратури відповідного рівня або його першому заступнику чи заступнику, які в межах компетенції здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; - у передбачених законом випадках бере участь у розгляді слідчим суддею питань, пов`язаних із проведенням досудового розслідування, висловлює щодо них мотивовану правову позицію, у встановленому законом порядку оскаржує ухвали слідчого судді, бере участь в апеляційному розгляді цих питань; - під час розгляду слідчим суддею скарг на рішення дії чи бездіяльність прокурора, висловлює мотивовану правову позицію щодо законності та обґрунтованості таких дій та рішень; - надає для вивчення керівнику прокуратури або його першому заступнику чи заступнику згідно з розподілом обов`язків проект угоди про визнання винуватості, опрацьовує пропозиції відповідного керівника, після чого за наявності законних підстав укладає угоду; - здійснює інші повноваження, передбачені КПК України. При цьому, вказані норми у подальшому були відображені і в Наказі Офісу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» 30.09.2021 №

309. У Рекомендаціях Rec (2000) 19 Комітету міністрів Ради Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, серед іншого, визначено, що при виконанні своїх обов`язків прокуратури повинні: а) справедливо, неупереджено й об`єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції; в) намагатися гарантувати якнайшвидшу дієвість системи кримінального судочинства. Таким чином, оскільки встановлені Комісією обставини свідчать про бездіяльність позивача як старшого групи прокурорів, що мала системний характер, не була обумовлена об`єктивними перешкодами, і прямо вплинула на затримку у розслідуванні кримінальних проваджень, її правомірно було розцінено як неналежне виконання службових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Посилання скаржника на відсутність наведення судом першої інстанції мотивів неприйняття наданих позивачем доказів колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на недоведеність позивачем обгрунтованості своїх позовних вимог. Крім того, відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко