Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/23808/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/23808/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 10 листопада 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про нарахування страхового стажу відповідно до повідомлення від 23.10.2024; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про нарахування страхового стажу відповідно до повідомлення від 18.11.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 12.09.1978 по 12.05.1979 на Іванопільському цукрозаводі, а також період підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2004; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2004 та періоди згідно з даними Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування за жовтень 2000 року (страховий стаж 1 день), листопад 2010 року (страховий стаж 30 днів), липень 2019 року (страховий стаж 22 дні). Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позов задоволено частково, ухвалено: Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №063350030250 від 16.10.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №063350030250 від 11.11.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Визнати протиправними та скасувати відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлені листом за №0600-0209-8/135092 від 23.10.2024 та листом №0600-0209-8/144905 від 18.11.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період роботи з 12.09.1978 по 12.05.1979 на Іванопільському цукрозаводі; період підприємницької діяльності з 01.10.2002 по 31.12.2004 і період за жовтень 2000 року, листопад 2010 року, липень 2019 року згідно з даними Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, та повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 09.10.2024 та 05.11.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не має права на призначення пенсії за віком. Так, вік позивача становить 63 роки 10 місяців, страховий стаж - 18 років 4 місяці 11 днів. За результатами розгляду поданих позивачем документів не зараховано періоди з 15.08.1991 по 14.08.1992 та періоди ведення підприємницької діяльності за 2004-2017 роки. Також позивачем не надано квитанцію про сплату пенсійних внесків. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не подало відзиву чи письмових пояснень. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач 09.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у своєму повідомленні про відмову у призначені пенсії, оформлену листом від 23.10.2024 №0600-0209-8/135092, зазначило, що за результатами розгляду поданих документів до стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.09.1978: - з 12.09.1978 по 12.05.1979, оскільки відсутні дати та накази про звільнення; - з 15.08.1991 по 14.08.1992, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою роботодавця. Також до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 29.11.2002 по 28.02.2003, з 01.04.2004 по 31.10.2010, з 01.12.2010 по 13.01.2017, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Інші документи передбачені п.3 Порядку №637 відсутні. Крім цього повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 16.10.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 20 років. Отримавши зазначене повідомлення позивач 05.11.2024 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідними документами та отримав повідомлення про відмову у призначені пенсії, оформлене листом від 18.11.2024 №0600-0209-8/144905, адже за результатами розгляду поданих документів до стажу не зараховано періоди: трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.09.1978 з 15.08.1991 по 14.08.1992, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою роботодавця; періоди ведення підприємницької діяльності за 2002-2003 роки та за 2004-2014 роки, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Крім цього повідомлено, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та 11.11.2024 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 20 років. Вважаючи такі відмови протиправними, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли недобросовісно та необґрунтовано, не врахували усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустили неналежний розгляд поданих ним заяв і документів та, відповідно, прийняли незаконні й необґрунтовані рішення. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Стаття 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII) визначає, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Відповідно до ст.48 Кодексу Законів про працю України та статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110. Відповідно до п. 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 2.4 Інструкції №58 встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Таким чином, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Встановлено, що позивач до заяви надав копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.09.1978, згідно із записами у якій 12.09.1978 ОСОБА_1 прийнятий на роботу на Іванопільський цукровий завод підсобним робітником, з 02.10.1978 переведений на посаду слюсаря 1 розряду та 12.05.1979 звільнений з займаної посади у зв`язку з призовом на військову службу. Також позивачем до матеріалів справи долучено довідку від 01.11.2024 №41, видану Приватним акціонерним товариством «Іванопільський цукровий завод» про те, що ОСОБА_1 дійсно працював на Іванопільському цукровому заводі, на даний час ПрАТ «Іванопільський цукровий завод», що є його правонаступником, у період: з 12.09.1978 (Наказ №415 від 12.09.1978) по 11.05.1979 (Наказ №248 від 14.05.1979). Крім того, позивачем долучено довідку Відділу освіти та гуманітарних питань Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 22.01.2024 №01-27/27 про те, що ОСОБА_1 працював вчителем математики Теньківської восьмирічної школи з 15.08.1988 (наказ №414 від 29.08.1988), переведений з посади вчителя математики посаду директора Теньківської неповної середньої школи 23.01.1990 (наказ №39 від 24.01.1990). Звільнений з посади вчителя математики і фізики та директора Теньківської неповної середньої школи за згодою сторін 01.09.1990 (наказ №45 від 29.08.1990), що також підтверджуються записами у трудовій книжці. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що не зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 12.09.1978 по 12.05.1979 та з 15.08.1991 по 14.08.1992 відповідач допустив протиправну бездіяльність. Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску); Пунктом 4 Порядку №637 встановлено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. На підтвердження сплати страхових внесків у період з жовтня 2002 року по грудень 2004 року, позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 10.12.2002 серії А №021659, свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.12.2002 серії А №212135, а також свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.04.2004 серії Б №40535. В індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5, інформація про сплату страхових внесків ОСОБА_1 , а саме: за період з січня 2000 року по вересень 2000 року, з листопада 2000 року по жовтень 2010 року, з грудня 2010 року по червень 2019 року - інформація відсутня. Відповідна інформація міститься лише за жовтень 2000 року та листопад 2010 року. Пунктом 7.2 Розділу 7 Постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 №11-1 передбачено, що страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період. У пункті 2.7 вказаної Інструкції платниками зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування визначені фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси. Отже, обов`язок сплати фізичними особами-підприємцями відповідних внесків виконується поквартально, а не щомісяця. У зв`язку з цим, у довідці Форми ОК-5 у спірний період зайняття підприємницькою діяльністю позивачем сплата страхових внесків відображена лише в одному місяці із звітного кварталу, відповідно до визначеного законодавством на той час порядку сплати. Таким чином, відображення у персоніфікованому обліку відомостей про сплату внесків лише у 1 місяці із звітного кварталу, як здійснювалась сплата відповідних внесків та подання звітів, не повинно обмежувати будь-яким чином право особи, яка претендує на пенсію, у зарахуванні до її страхового стажу цілого кварталу (трьох місяців) впродовж якого ним здійснювалась підприємницька діяльність з дотриманням положень чинного законодавства. Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Встановлено, що 13.01.2017 зареєстровано припинення позивачем підприємницької діяльності, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за його заявою. Разом з тим, відповідачами не надано доказів того, що при закритті підприємницької діяльності позивачем органи Пенсійного фонду та органи податкової служби не володіли інформацією щодо наявності у ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця будь-якої заборгованості, чи притягнення його до відповідальності за не сплату відповідних страхових внесків. З урахуванням наведеного, оскаржувані рішення відповідачів є протиправними та підлягають скасуванню. Для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати вказані періоди роботи до страхового стражу та повторно розглянути заяви позивача з урахуванням висновків суду. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.