Постанова КЦС ВС № 757/29283/22-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2025 року м. Київ справа № 757/29283/22-ц провадження № 61-16395св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Петрова Є. В., суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Пророка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року у складі судді Соколова О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у складі колегії суддів Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», ОСОБА_2 про визнання недійсними протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку та договору «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - ТОВ «Перший український експертний центр»), ОСОБА_2 , в якому просила: - визнати недійсними протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 25 жовтня 2019 року та його додатки - окремі протоколи, а саме: 1) протокол з питання № 1 порядку денного з назвою «Обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, визначення ціни та розірвання Договору з управителем, здійснення контролю за його використанням»; 2) протокол з питання № 2 порядку денного з назвою «Визначення управителем багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 (секції 3*, 5) - ТОВ «Перший український експертний центр»; 3) протокол з питання № 3 порядку денного з назвою «Затвердити тарифи з надання послуг з управління будинком (м. Київ, вул. Миколи Хвильового, буд. № 3 (секції 3*, 5)) у розмірі 11,13 грн / 8,52 грн для 1 пов., 12,17 грн - нежит. прим. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку»; 4) протокол з питання № 4 порядку денного з назвою «Визначити, що у разі зміни цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від ТОВ «Перший український експертний центр», зокрема, але не виключно: збільшення податків та зборів, підвищення мінімальної заробітної плати, амортизаційних відрахувань, підвищення цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, підвищення цін/тарифів контрагентами Товариства, Товариство проводить корегування встановлених цін/тарифів. Визначити, що у разі зміни цін/тарифів, Товариство не менш ніж за 15 днів до введення їх в дію повідомляє про це мешканців шляхом розміщення оголошення на своєму офіційному сайті www.puec.com.ua та об`яв на дошках оголошень»; - визнати недійсним договір «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», укладений 25 жовтня 2019 року між ТОВ «Перший український експертний центр» та ОСОБА_2 . Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 02 вересня 2019 року вона є власником нежитлового приміщення № 89-К, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906657480000, розташованого у багатоквартирному будинку на АДРЕСА_1 . Позивач ставить під сумнів зафіксоване у спірному протоколі волевиявлення співвласників на момент проведення зборів 25 жовтня 2019 року, яке полягає у допущених порушеннях порядку скликання зборів через відсутність запрошення співвласників (зокрема, у формі неповідомлення позивача про дату, час, місце скликання зборів співвласників), неповідомленні порядку денного, порушеннях під час проведення самого голосування та підрахунку голосів тощо. Вважала, що відповідач ОСОБА_2 не мала повноважень на представництво інтересів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , в тому числі права складати та підписувати оспорювані протокол і його додатки, а також від імені співвласників укладати із ТОВ «Перший український експертний центр» договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, адже у 2017 року за вказаною адресою вже було створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ), яке пройшло державну реєстрацію та має статус юридичної особи, а саме ОСББ «Полісся-2017». Нормами Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 10 лютого 2023 рокувідкрив провадження у цій справі. Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 20 червня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Перший український експертний центр», ОСОБА_2 про визнання недійсними протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку та договору «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» у частині вимог про визнання недійсними зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 25 жовтня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , та його додатків - окремих протоколів закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Перший український експертний центр», ОСОБА_2 в частині вимог про визнання недійсним договору «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 25 жовтня 2019 року, укладеного між ТОВ «Перший український експертний центр» та ОСОБА_2 , передав за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва. Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи характер правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції). Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Такі правові висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21), у якій також зазначено, що прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України. Предметом позову ОСОБА_1 є, зокрема, вимоги про визнання недійсними зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведених 25 жовтня 2019 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , разом із додатками (окремими протоколами). Таким чином, спір щодо управління ОСББ як юридичною особою виник з корпоративних відносин та, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, має розглядатися за правилами ГПК України. Передаючи справу в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» від 25 жовтня 2019 року, укладеного між ТОВ «Перший український експертний центр» та ОСОБА_2 , за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва, суд першої інстанції керувався тим, що правила виключної підсудності (частина перша статті 30 ЦПК України) застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Київський апеляційний суд постановою від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року - без змін. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновок суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі з підстав того, що спір за характером правовідносин підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, є правильним, підтверджується наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. ОСОБА_1 , будучи власником нежитлового приміщення № 89-К у будинку АДРЕСА_1 , є носієм корпоративних прав та має право звертатися до господарського суду з відповідними позовами з метою захисту своїх прав від порушень, завданих діяльністю ОСББ «Полісся-2017». У віднесенні цієї справи до юрисдикції господарських судів визначальним є саме встановлення між сторонами характеру корпоративних правовідносин, що виключає вирішення такого спору у порядку цивільного судочинства, незалежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У грудні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року в частині закриття провадження у справі та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційну скаргу ОСОБА_1 подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувала тим, що за її участі не створювалося ОСББ як юридична особа, тому у неї немає корпоративного спору. В одному будинку фактично існує дві окремі будівлі - перша була введена в експлуатацію у жовтні 2016 році, інша - у вересні 2018 році. ОСББ «Полісся-2017» було створено ще тоді, коли будинку, в якому позивач має об`єкт нерухомості, ще не існувало. Забудовник продав право обслуговувати додаткові секції, які ще будувалися, обслуговуючій організації - ТОВ «Перший український експертний центр» та через своїх працівників організував заново, на підставі Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», проведення установчих зборів, але не щодо створення ОСББ, а лише щодо передання права управляти цим будинком професіональному управителю - ТОВ «Перший український експертний центр». У цій справі суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що правовідносини, за якими співвласники управляють своїм спільним майном без створення юридичної особи - ОСББ, регулюються саме Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». У цих правовідносинах немає і не може бути корпоративного спору як такого. Отже, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, позивач вважає, що спір у цій справі виник стосовно її прав і обов`язків щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися у порядку цивільного судочинства. Аргументи інших учасників справи У січні 2025 року ТОВ «Перший український експертний центр» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2025 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Печерського районного суду міста Києва. 24 вересня 2025 року матеріали справи № 757/29283/22 надійшли до Верховного Суду. Верховний Суд ухвалою від 02 жовтня 2025 року призначив справу до судового розгляду. Фактичні обставини, з`ясовані судами У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - ТОВ «Перший український експертний центр»), ОСОБА_2 , в якому просила: - визнати недійсними протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 25 жовтня 2019 року та його додатки - окремі протоколи, а саме: 1) протокол з питання № 1 порядку денного з назвою «Обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, визначення ціни та розірвання Договору з управителем, здійснення контролю за його використанням»; 2) протокол з питання № 2 порядку денного з назвою «Визначення управителем багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 (секції 3*, 5) - ТОВ «Перший український експертний центр»; 3) протокол з питання № 3 порядку денного з назвою «Затвердити тарифи з надання послуг з управління будинком ( АДРЕСА_1 ) у розмірі 11,13 грн / 8,52 грн для 1 пов., 12,17 грн - нежит. прим. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку»; 4) протокол з питання № 4 порядку денного з назвою «Визначити, що у разі зміни цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від ТОВ «Перший український експертний центр», зокрема, але не виключно: збільшення податків та зборів, підвищення мінімальної заробітної плати, амортизаційних відрахувань, підвищення цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, підвищення цін/тарифів контрагентами Товариства, Товариство проводить корегування встановлених цін/тарифів. Визначити, що у разі зміни цін/тарифів, Товариство не менш ніж за 15 днів до введення їх в дію повідомляє про це мешканців шляхом розміщення оголошення на своєму офіційному сайті www.puec.com.ua та об`яв на дошках оголошень»; - визнати недійсним договір «Про надання послуги з управління багатоквартирним будинком», укладений 25 жовтня 2019 року між ТОВ «Перший український експертний центр» та ОСОБА_2 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № 89-К, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906657480000, розташованого у багатоквартирному будинку на АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У пункті 15 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). За змістом касаційної скарги ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються тільки щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, а тому на підставі положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд переглядає ці судові рішення лише в означеній частині. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем, визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування («за», «проти», «утримався»), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики. У протоколі обов`язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника) (частина сьома статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Предметна і суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19 (провадження № 12-76гс20) зробила такі висновки: «7.29. Отже, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та, відповідно, обов`язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними через ОСББ, створене в цьому будинку, або шляхом передачі відповідних функцій (чи їх частини) управителю або асоціації. 7.30. Визначення порядку управління багатоквартирним будинком (тобто вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням. 7.31. Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. 7.38. Як установили суди попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСББ «Лесі Українки 38» та до ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору на надання послуг, укладеного ОСББ, членом якого є позивач, та ФОП ОСОБА_6 - виконавцем цих послуг, указавши на порушення укладенням спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування будинку прав позивача - фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку. 7.39. Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. 7.40. З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. 7.42. Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц, № 826/10249/18, та висновок про можливість розгляду спору у цій справі господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір виникає при здійсненні права управління юридичною особою, а такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 статті 20 ГПК України), незалежно від суб`єктного складу такого спору (частина шоста статті 30 ГПК) є помилковими, тому що спірні правовідносини у вказаних справах стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об`єднань, організацій. 7.43. Натомість спір у справі, що розглядається, стосується реалізації прав та виконання обов`язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг. 7.44. З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів». У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що необхідно розмежовувати спори співвласника багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ і спірні відносини стосуються порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації юридичної особи (ОСББ), та спори співвласника багатоквартирного будинку з іншими співвласниками, якщо рішення щодо майна багатоквартирного будинку прийнято зборами співвласників багатоквартирного будинку на підставі Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Аналіз матеріалів справи свідчить, що учасниками зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (секції 3*, 5) були лише фізичні особи (том 2, а. с. 19-115) та спірні відносини не стосуються порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації юридичної особи (ОСББ), а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що спір у частині позовних вимог про визнання недійсним протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку належить до юрисдикції господарського суду. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 461/10178/21 (провадження № 61-11371св23). Посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 , будучи власником нежитлового приміщення № 89-К у будинку АДРЕСА_1 , є носієм корпоративних прав та має право звертатися до господарського суду з відповідними позовами з метою захисту своїх прав від порушень, завданих діяльністю ОСББ «Полісся-2017», є безпідставним, оскільки оспорювані збори та прийняті на них рішення не стосувалися діяльності зазначеного об`єднання та не були предметом його компетенції. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про закриття провадження у справі, оскільки за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги У частині четвертій статті 406 та частині шостій статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. У зв`язку з допущеними судами обох інстанцій порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, та з метою недопущення порушення права заявника на доступ до правосуддя Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», ОСОБА_2 про визнання недійсним протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Є. В. Петров СуддіА. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко В. В. Пророк