Постанова Київський апеляційний суд № 752/7909/25

Справа № 752/7909/25 Суддя в І-й інстанції Токман Ю.Ф. Провадження № 33/824/3333/2025 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 03 жовтня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Конюшка Д.Б., іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , його представника Олексієнка М.М., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Конюшка Д.Б. на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року, - в с т а н о в и в : Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, 28.03.2025 року о 18 год. 24 хв., керуючи автомобілем «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Антоновича в м. Київ, під час перестроювання, в порушення п. 2.3 б, 10.3 ПДР України, не надав перевагу в русі транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку, по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. В апеляційній скарзі захисник указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає обставинам справи. Зокрема, подія мала місце не в смузі руху для водія ОСОБА_2 , а в смузі для руху громадського транспорту, в якій перебував саме ОСОБА_2 , а навпаки ОСОБА_2 змінив напрямок руху та здійснив зіткнення із задньою частиною автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 . Просив постанову скасувати та постановити нову, якою справу щодо ОСОБА_1 закрити. Вислухавши пояснення: захисника Конюшка Д.Б. та ОСОБА_1, які апеляційну скаргу підтримали, підтвердили доводи цієї скарги і просили її задовольнити; іншого учасника ДТП ОСОБА_3 та його представника Олексієнка М.М., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги у зв`язку із її необґрунтованістю, просили відмовити у задоволенні даної скарги, а постанову місцевого суду залишити без змін; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 поставлено у вину та він визнаний місцевим судом винуватим у порушенні вимог п.2.3 б та п.10.3 ПДР України, що призвело пошкодження транспортних засобів. Між тим, наявність у діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 10.3 ПДР України не узгоджується з положеннями ПДР України та не відповідає фактичним обставинам справи, а тому із висновками місцевого суду у цій частині погодитись не можливо. ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, здійснюючи перестроювання на іншу смугу руху, в порушення вимог п.10.3 ПДР України не надав перевагу у русі автомобілю «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку він здійснював перестроювання. Суд звертає увагу на те, що у відповідних положеннях ПДР України вживається термін «дати дорогу», у той час як місцевим судом при формулюванні сутності вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення застосовано термін «не надав перевагу в русі». Проте, апеляційним судом ці поняття ототожнюються, оскільки при формулювання сутності вчиненого адміністративного правопорушення місцевим судом зроблене посилання на п.10.3 ПДР України у якому застосовується термін «дати дорогу». У зв`язку із викладеним, апеляційним судом в подальшому буде застосовуватись термін «дати дорогу» відповідно до вимог п.1.10 та п.10.3 ПДР України. За змістом п.1.10 ПДР України «дати дорогу» є вимогою до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати про те, що вимога «дати дорогу» застосовується виключно до транспортних засобів, які мають перевагу у русі. Відповідно до матеріалів справи, автомобіль «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 рухався по смузі руху громадського транспорту, що не заперечується самим водієм ОСОБА_3 . Як визначено п. 17.1 ПДР України по дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 (смуга руху громадського транспорту)забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів). Зазначені обставини дають підстави стверджувати про те, що транспортний засіб водія ОСОБА_3 , як такий, що рухався із порушенням вимог ПДР України, не мав перевагу у русі перед транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 . У зв`язку із цим до дій, які вчинялись водієм ОСОБА_1 у зазначеній вище дорожній обстановці не могла застосовуватись вимога «дати дорогу», що указує на відсутність у його діях порушень вимог п. 10.3 ПДР України. Як зазначено вище ОСОБА_1 у вину було поставлено те, що він в порушення вимог п.10.3 ПДР України здійснюючи перестроювання на смугу руху, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , не дав йому дорогу. Відповідно до матеріалів справи водій ОСОБА_3 рухався у крайній правій смузі руху, яка призначена для руху громадського транспорту. Ця обставина не заперечується учасниками судового розгляду і, у сукупності із іншими матеріалами справи, указує на те, що ОСОБА_1 рухався у другій смузі руху. Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави стверджувати те, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 тобто у другій смузі руху. Так із схеми місця ДТП вбачається те, що зіткнення транспортних засобів відбулося не в крайній правій смузі руху, по якій рухався водій ОСОБА_1 . Відповідно до наданих фотоматеріалів автомобіль «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_3 , після зіткнення перебуває під кутом до повздовжнього напрямку руху крайньої правої смуги руху, передня частина автомобіля перебуває на другій смузі руху. Таке розташування автомобіля «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_3 , у поєднанні із локалізацією пошкоджень як цього автомобіля, так і «Hyundai Sonata», номерний знак НОМЕР_2 , та у поєднанні із видимими слідами осипу і розкиданими частинами пошкоджених елементів кузова дає підстави стверджувати про те, що зіткнення транспортних засобів відбулося саме у другій смузі руху, тобто у смузі руху по якій рухався водій ОСОБА_1 . Наведена обставина виключає наявність у діях водія ОСОБА_1 порушень вимог п.10.3 ПДР України. Щодо поставленого у вину ОСОБА_1 порушення вимог п.2.3 б ПДР України, то цим пунктом визначені загальні обов`язки водія для забезпечення безпеки дорожнього руху які визначають те, що водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Матеріали справи не містять жодного доказу, які би указували на те, що водій ОСОБА_1 у зазначеній вище дорожній обстановці не дотримався будь-якої із вимог, передбачених п.2.2. б ПДР України. Наведене дає підстави стверджувати про відсутність у діях ОСОБА_1 порушень вимог п.2.3. б ПДР України. Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що у ході провадження у справі не здобуто доказів, якими би підтверджувалося порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.2.3.б та 10.3 ПДР України, що у свою чергу указує на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв`язку із цим, постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП із накладенням на нього стягнення у виді штрафу не можливо визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню. Провадження у цій справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Конюшка Д.Б. задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАПзакрити у зв`язку із відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Ігнатюк О.В.