Постанова 4809 № 386/1696/25

Кропивницький апеляційний суд Справа № 33/4809/660/25 Головуючий у суді І інстанції: Червоненко Д.В. Категорія: ст. 173-2 КУпАП Доповідач в суді ІІ - інстанції: Бондарчук Р.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.11.2025 року. Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Бондарчук Р.А., з участю: представника особи, яка притягається до відповідальності адвоката Іващенка І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький апеляційну скаргу адвоката Іващенка І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОККП НОМЕР_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень 00 коп., В С Т А Н О В И В: Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору на користь держави. Згідно постанови суду ОСОБА_1 27.08.2025 року близько 10.20 год., вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, а саме під час конфлікту ображав нецензурною лайкою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Іващенко І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що працівник поліції не роз`яснив права ОСОБА_1 . Доказів того, що слово «Дура» призвела до порушення психічного здоров`я в матеріалах справи немає. Психічне здоров`я - це стан добробуту, в якому людина здатна реалізовувати свій потенціал. Таким є визначення ВООЗ. Тобто, психічне просто відсутність симптомів психічних захворювань. Воно передбачає можливість керувати своїм життям та активно долати поточні виклики. А також, здатність отримувати задоволення у повсякденному житті. Психічне здоров`я охоплює широке коло почуттів і думок, які виникають у нашому житті у відповідь на те, що з нами відбувається. Наприклад, нормально часом відчувати смуток, самотність, розчарування чи розгубленість. Ці почуття знайомі усім нам і є частиною звичайного життя людини. Якщо ж такі думки й почуття починають домінувати, особливо без очевидної причини, i заважають нам отримувати задоволення від життя - це може означати певну проблему із психічним здоров`ям. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції залишити без змін, з таких підстав. В суді апеляційної інстанції адвокат Іващенко І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. В результаті сварки подружжя ображали один одного. Його підзахисний не звертався до працівників поліції з приводу складання протоколу на свою дружину. Слово «дура» не може мати негативних наслідків. У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП). Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення. Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року № 2229 -VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства ( далі Закон). Зокрема, згідно положень п. 3 ст. 1 Закону, згідно яких домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Частиною 2 статті 3 цього ж Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. У свою чергу, особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі ( п. 8 ст. 1 Закону). Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні в правопорушення підтверджується доказами, які суд дослідив під час розгляду адміністративної справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №483969 від 27.08.2025 року, яким підтверджується, що саме 27.08.2025 року близько 10.20 год. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру; - протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу пудію заявника ОСОБА_2 відповідно до якого 27.08.2025 року близько 10.00 год. у неї стався конфлікт з іі чоловіком ОСОБА_1 , під час якого її чоловік ображав її брутальною лайкою; - письмовими поясненнями ОСОБА_1 наявними в матеріалах справи, відповідно до яких 27.08.2025 він разом із своєю дружиною знаходились дома та заямалися домашніми справами. Близько 10 год. 30 хв. між ними виник конфлікт через те що йому не подобається слухає поради своєї матері та через що вони постійно сваряться. Під час конфлікту фізична сила не застосовувалась, а виразився в адрес дружини нецензурною лайкою; - письмовими поясненнями ОСОБА_2 відповідно до яких 27.08.2025 року близько 10.20 год. у неї стався конфлікт з іі чоловіком ОСОБА_1 , під час якого її чоловік ображав її брутальною лайкою. Зазначені докази є належними та до пустими, є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам та беззаперечно вказуються на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2КУпАП. Так, факт вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діяння психологічного насильства, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого - є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт того, що ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство відносно своєї дружини, а саме: ображав її нецензурною лайкою. А тому, вказані дії ОСОБА_1 утворюють самостійний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. При цьому, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 мав можливість не порушувати конституційні права і свободи члена сім`ї ОСОБА_2 , як людини та громадянина і не наносити їй моральну шкоду психічному здоров`ю. За встановлених фактичних обставин справи, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки вищезазначені факти її вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час розгляду адміністративного матеріалу. При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено. Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 обізвав ОСОБА_3 «дурою» є такими , що не знайшли своє підтвердження та спростовуються безпосередньо письмовими поясненнями саамого ОСОБА_1 відповідно до яких він виражався в адресу свої дружини нецензурною лайкою. Вказані пояснення повністю узгоджуються з поясненнями ОСОБА_3 . При цьому, необхідно зазначити про те, що сама по собі така позиція захисту побудована на поясненнях безпосередньо ОСОБА_1 наданого у суді першої інстанції, а тому суд розцінює їх як намагання ухилитися від адміністративної відповідальності. Разом з тим, необхідно зазначити про те, що як вбачається з пояснень ОСОБА_1 ініціатором конфлікту, безпосередньо був сам ОСОБА_1 оскільки йому не подобається, що дружина слухає поради своєї матері. Необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 мав можливість не доводячи до конфлікту, образ та нецензурної лайки пояснити свою думку Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складені у відповідності до вимог КУпАП. При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим. Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено. За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об`єктивно з`ясував всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані правильно, а його винуватість у вчиненні даного правопорушення, підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають. На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Іващенка І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 14 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Р.А. Бондарчук