Постанова Київський апеляційний суд № 756/8623/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 жовтня 2025 року м. Київ апеляційне провадження № 33/824/4737/2025 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П., при секретарі Мудрак Р. Р., за участі ОСОБА_1 та його захисника Рвачова О. О. розглянув апеляційну скаргу захисника Рвачова Олексія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Пономаренка А. А. від 20 серпня 2025 року у справі № 756/8623/25 Оболонського районного суду м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: за адресою: АДРЕСА_1 В С Т А Н О В И В : Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18 серпня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. На дану постанову 01.09.2025 захисник - адвокат Рвачов О. О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення. Вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням та не відповідає обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було проаналізовано наявні у справі докази, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні є необґрунтований. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази які б вказували на те, що ОСОБА_1 був водієм у розумінні п. 10 ПДР України. Зазначає, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, зокрема, в стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що ОСОБА_1 жодного разу не відмовлявся від проходження медичного огляду в лікарні. Разом з тим, з метою проведення огляду ОСОБА_1 лікарем наркологом було надано на підпис «Інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та проведення операції та знеболення» за формою №003-6/0, затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110. Звертав увагу на те, що ОСОБА_1 вимушений був відмовитись від підпису даного документа, оскільки останній передбачав не проведення огляду на стан сп`яніння, а проведення діагностики, лікування та проведення операції та знеболення, яких ОСОБА_1 не потребував. Вказуває, що з протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 від проходження огляду у визначеному законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте такі відомості не відповідають дійсності, оскільки з пояснення ОСОБА_1 та відеозапису з нагрудних камер працівників поліції слідує, що останній не відмовлявся від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння у встановленому законом порядку, а тому викладені обставини свідчать про те, що інспектор поліції вніс до протоколу про адміністративне правопорушення недостовірні відомості, а тому такий протокол не є належним та допустимим доказом. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №345128 від 29.05.2025 в п. 7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення» вказано, що 29.05.2025 о 00:00, в м. Києві, вул. Лугова, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Однак, долучений до матеріалів даної справи відеозапис, картка обліку адміністративного правопорушення та направлення до закладу охорони здоров`я не підтверджують вищевикладених обставин, оскільки подія спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції мала місце 29.05.2025 о 13 год. 35 хв. Також стверджує, що ОСОБА_1 ніхто не вручав копії направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та не ознайомлював його зі змістом, таке направлення не було вручено під підпис, а тому вважає, що працівниками поліції сфальсифікували матеріали справи та наразі намагають створити хибне враження того, що ними нібито було дотримано встановленого порядку направлення особи на огляд до закладу охорони здоров`я. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Рвачов О. О. підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Рвачова О. О. апеляційний суд приходить до наступних висновків. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №345128 від 29.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 29.05.2025 о 14:47 год. керував транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Лугова, у районі будинку №

2. Після зупинки у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, на місці за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager» та в лікаря нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», яка розташована за адресою: Київ, вул. Чорних Запорожців, буд. 20, на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України, що підтверджується матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 345128 від 29.05.2025, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.05.2025, відеозаписом із нагрудної камери співробітників поліції. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в діях апелянта складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовуються сукупністю доказів, зібраних у даній у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписами з нагрудної камер співробітників поліції, з яких слідує, що ОСОБА_1 не заперечував проти того, що він вживав в цей день спірні напої, керував легковим автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Посилання сторони апелянта на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, а лише відмовлявся від підписання інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення, оскільки це не передбачено чинним законодавством не заслуговують на увагу та спростовуються наступним. Положення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України імперативно встановлює обов`язок водія пройти медичний огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського. Невиконання цього обов`язку утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду. Для складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотиви відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння не мають юридичного значення. Достатньо самого факту зафіксованої у встановленому порядку відмови від виконання законної вимоги уповноваженої особи. Це обумовлено формальним складом правопорушення, метою забезпечення безпеки дорожнього руху та відсутністю відповідних винятків у законодавстві. Стала судова практика та системний аналіз статті 266 КУпАП підтверджують, що така відмова не обмежується виключно прямою (вербальною) заявою про незгоду. Вона охоплює також випадки фактичного ухилення або кваліфікованої бездіяльності водія. Будь-яка пасивна поведінка - мовчазне ігнорування законних вимог поліцейського, навмисне затягування часу, висунення необґрунтованих вимог чи відмова виконувати процесуальні дії (наприклад, вийти з транспортного засобу, надати необхідні біологічні зразки, слідувати до медичного закладу) - якщо вона призводить до неможливості завершити процедуру огляду у встановлений законодавством термін (зокрема, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав, як того вимагає частина 4 статті 266 КУпАП), юридично кваліфікується як відмова. Таке ухилення визнається закінченим адміністративним правопорушенням, оскільки воно фактично і свідомо перешкоджає реалізації державної функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, за що настає адміністративна відповідальність, тотожна відповідальності за керування у стані сп`яніння. Аргумент сторони захисту про те, що ОСОБА_1 відмовився лише від підписання форми №003-6/0 через наявність у ній положень щодо діагностики, лікування, операції та знеболення, не спростовує факту відмови від огляду. Апеляційний суд констатує, що навіть за умови, що форма №003-6/0 (яка використовується для фіксації інформованої добровільної згоди пацієнта) містила нерелевантні для процедури огляду на стан сп`яніння положення, ця обставина не звільняла ОСОБА_1 від виконання імперативного обов`язку, встановленого пунктом 2.5 ПДР України та статтею 266 КУпАП, - пройти медичний огляд на вимогу поліцейського. Водій зобов`язаний був висловити чітку згоду на проходження безпосередньо самого огляду та виконати вимоги лікаря-нарколога, необхідні для завершення встановленої процедури. Зафіксована на відеозаписі спроба водія підписати цю форму, що не була доведена до кінця, у сукупності із діями (ігноруванням) ОСОБА_1 призвели до неможливості проведення медичного огляду, що юридично розцінюється як фактичне ухилення (відмова) від проходження огляду у встановленому порядку. Лікар-нарколог, діючи як посадова особа згідно з Інструкцією № 1452/735, однозначно зафіксував факт повної відмови ОСОБА_1 від медичного огляду у журналі реєстрації медичних оглядів, наданих захистом. Цей зафіксований факт (а.с. 55-55 зв.), що підтверджується відеозаписом та змістом протоколу про адміністративне правопорушення, є достатньою правовою підставою для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки мотиви відмови не мають юридичного значення для формального складу цього правопорушення Посилання в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом «Volkswagen», моделі «Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто не водієм у розумінні п. 10 ПДР України не заслуговують на увагу. На виконання вимог статті 251 КУпАП, яка дозволяє використовувати будь-які фактичні дані для встановлення наявності правопорушення, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 . Його статус водія та факт керування, попри відсутність безпосередньої відеофіксації моменту зупинки, доводяться сукупністю непрямих, але узгоджених фактичних даних. Зокрема, відеозапис фіксує під час розмови з працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 перебував в середині салону транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на місці водія за кермом. При цьому, наведений транспортний засіб був припаркованим на узбіччі дороги. Також, ОСОБА_1 підтвердив, що перед зупинкою його транспортного засобу, а саме 29.05.2025, вживав алкогольні напої та не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не висуває жодних пояснень про те, що він є пішоходом чи випадково опинився в автомобіл; навпаки, його вступ у діалог як сторони, відповідальної за ТЗ, є фактичними даними, які розцінюються як непряме визнання факту керування. Ця свідома поведінка та відсутність заперечень у той момент, коли поліцейські фіксують його як водія, що керував ТЗ та має ознаки сп`яніння, у сукупності з постановою серії ЕНА № 4843811 від 29.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування ТЗ без посвідчення), повністю узгоджується з висновком про вчинення ним правопорушення (відмова від огляду особи, яка керує). Таким чином, довід апеляційної скарги, що ґрунтується на запереченні статусу водія при доведеності факту керування іншими доказами, не спростовує встановлену статтею 251 КУпАП сукупність фактичних даних і не створює розумного сумніву щодо статусу ОСОБА_1 як водія. Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність часу вчинення правопорушення, оскільки у протоколі серії ЕПР1 №345128 від 29.05.2025 вказано «00:00», тоді як фактичні події спілкування з поліцією відбулися о 13 год. 35 хв., не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 251 КУпАП, доказуванню підлягає сукупність фактичних даних, на основі яких встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення. Невідповідність часу у протоколі є технічною помилкою, яка не стосується суті встановленого правопорушення та не ставить під сумнів факт події. Протокол вірно фіксує дату (29.05.2025), місце (м. Київ, вул. Лугова, 2), особу правопорушника та ознаки сп`яніння. Фактичний час виявлення правопорушення - 13:35/14:47 - підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема відеозаписом із нагрудної камери поліцейських, який є беззаперечним. Таким чином, ця помилка в часі не спростовує встановлених обставин справи та не нівелює доведеності вини ОСОБА_1 . Твердження захисту про те, що ОСОБА_1 не було вручено копії направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не має вирішального юридичного значення і не може бути підставою для визнання процедури недійсною. Надання копії такого направлення особі, що оглядається, не передбачено жодним чинним нормативно-правовим актом, що регулює цю процедуру, включаючи Інструкцію № 1452/735. З матеріалів справи достовірно встановлено, що процедура направлення була ініційована ( ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу) і факт відмови був зафіксований медичним працівником у журналі та на згоді. ОСОБА_1 свідомо ухилився від проходження огляду, що є закінченим адміністративним правопорушенням, незалежно від формату оформлення супровідного документа. Апеляційний суд звертає увагу, що від підпису в протоколі та надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що зазначено у протоколі серії ЕПР1 № 345128 від 29.05.2025. Таким чином, він свідомо ухилився від реалізації свого права на фіксацію власної позиції як водія безпосередньо під час складання протоколу. Законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи. У даній ситуації, ОСОБА_1 міг би використати це право для заперечення факту керування, вказівки на порушення процедури з боку поліцейських або для чіткого пояснення причин своєї відмови від підпису форми №003-6/0 у медичному закладі. Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану можливість, призвело до того, що його позиція як водія не була належним чином зафіксована у первинному процесуальному документі. Натомість, у матеріалах справи зафіксовано лише факт його відмови від таких дій. Це створює враження непослідовності у його доводах, викладених у апеляційній скарзі, оскільки первинна можливість спростувати обставини або вказати на порушення була ним проігнорована. З точки зору принципу «поза розумним сумнівом» (in dubio pro reo), відмова ОСОБА_1 від надання пояснень та підпису протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП на момент його складання має суттєве значення. Цей принцип вимагає, щоб усі обґрунтовані сумніви щодо винуватості особи тлумачилися на його користь. Проте, відсутність пояснень або заперечень безпосередньо у момент фіксації правопорушення не створює автоматично розумного сумніву щодо достовірності складеного протоколу чи інших доказів. Фактично, коли особі надається можливість висловити свою позицію, і вона цією можливістю не користується, це позбавляє її доводи, висловлені пізніше (наприклад, в апеляційній скарзі), належного первинного підкріплення. Вся сукупність зазначених дій ОСОБА_1 , які є непослідовними у розрізі доводів апеляційної скарги, підтверджує правильність висновків суду першої інстанції. Зокрема, його відмова від підпису протоколу та надання пояснень, разом із зафіксованим лікарем та відеозаписом фактом повної відмови від медичного огляду, свідчить про свідоме і добровільне ухилення від проходження огляду у встановленому порядку. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, адже сукупність беззаперечних доказів, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 345128 від 29.05.2025 та відеозапис з нагрудної камери поліцейського, що фіксує свідому ігноруючу поведінку ОСОБА_1 , утворює достатню, чітку та узгоджену картину події, що виключає будь-який розумний сумнів щодо вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника - адвоката Рвачова Олексія Олександровича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Є. П. Євграфова