Постанова Київський апеляційний суд № 756/5523/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 жовтня 2025 року справа № 756/5523/24 провадження № 22-ц/824/6734/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П. при секретарі: Яхно П.А. учасники справи: позивач- ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року, постановлене під головуванням судді Белоконної І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2024 року позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 30.04.2021 у розмірі 2 500,00 доларів США. Також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за період з 01.07.2021 по 24.04.2024, що складає 8 695,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 30.04.2021 ОСОБА_2 взяла у позику у ОСОБА_4 2 500,00 доларів США, що підтверджується виданою відповідачем розпискою від 30.04.2021, та зобов`язувалася повернути кошти в повному обсязі до 01.07.2021, проте свої зобов`язання не виконала. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) борг у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) доларів США 00 центів, 3% річних у сумі 8 695 (вісім тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову задоволені позову. Надана позивачем розписка від 30 квітня 2021 року не містить посилання на момент передання грошових коштів, а умови надання та повернення коштів є суперечливими. Більш того, стороною відповідача до відзиву було надано докази спростовуючи доводи позивача, щодо факту боргових зобов`язань між сторонами спору та передачі в борг позивачем відповідачці коштів, зокрема було надано документ підтверджуючий факт про перерахування позивачем коштів відповідачці після дати зазначеної в розписці. Даний факт не було спростовано стороною позивача, а суд належним чином не дослідив доводів відповідача та надані на їх підтвердження докази, не надав їм будь-якої оцінки, не визначився з характером спірних відносин і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. В судовому засіданні позивач та представник позивача проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення. Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між відповідачем та позивачем у належній формі укладено договір позики, проте відповідач порушила свої зобов`язання щодо своєчасного повернення грошових коштів, вчинена сторонами письмова форма договору позики не лише є доказом факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Належних, допустимих та достатніх доказів того, що розписка укладена у порядку виконання договору-купівлі продажу автомобіля, суду не надано. Своїм підписом відповідач засвідчила, що її волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає її внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне. Судом встановлено, що згідно з розпискою від 30.04.2021, написаною відповідачем ОСОБА_2 , остання отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 2 500,00 доларів США у борг та зобов`язалася їх повернути у повному обсязі у строк до 01.07.2021. Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі N 464/3790/16-ц (провадження N 14-465цс18). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі N 642/4200/17 (провадження N 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі N 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Такий висновок судів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2022 року у справі N 344/17277/20 (провадження N 61-12109св21), від 7 грудня 2022 року у справі N 565/12/19 (провадження N 61-4470св22) та від 19 грудня 2022 року у справі N 754/10390/16 (провадження N 61-9032св22). Під час розгляду апеляційної скарги до матеріалів справи було долучено оригінал розписки від 30.04.2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 взяла у борг кошти у ОСОБА_1 та зобов`язався їх повернути у строк, зазначений у розписці, а саме до 01.07.2021 року. Зміст наданої суду розписки містить відомості про передачу позивачем грошових коштів та отримання відповідачем цих грошових коштів, таким чином позивачем надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження факту передачі коштів відповідачу. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові ВС від 08.07.2019 року по справі № 524/4946/16-ц. В надані позивачем оригіналі розписці від 30.04.2021 року міститься підтвердження отримання коштів відповідачем зі строком повернення та датою отримання. Таким чином, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, вірно встановив характер правовідносин сторін та справжню правову природу розписки, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 04 листопада 2025 року. Суддя-доповідач Судді