Постанова 4856 № 600/4703/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4703/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 06 листопада 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області від 19.08.2024 року № 241670069075. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 20.02.1989 року по 01.01.1998 року в кооперативі "Лотос", згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.07.1982 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2024 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області судовий збір в сумі 968,96 грн. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.08.2024 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області № 241670069075 від 19.08.2024 року у призначенні відмовлено та зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в кооперативі «Лотос» згідно трудової книжки з 20.02.1989 року по 01.10.1998 року, оскільки відсутні дата та номер наказу про звільнення, а довідку № 17 від 01.10.1998 року, видану кооперативом «Лотос» неможливо прийняти до уваги, оскільки довідка завірена печаткою УРСР. Судом досліджена трудова книжка серії НОМЕР_1 від 20.07.1982 р., у якій наявні записи, що стосуються спірного періоду: на сторінці № 6 запис № 8: 20.02.1989 року - прийнятий газозварювальником ІІІ- розряду в кооператив «Лотос», підстава внесення запису: протокол загальних зборів № 2 від 20.02.1998 року; на сторінці № 6 запис № 9: 01.10.1998 року - звільнити за власним бажанням. Згідно довідки № 17 від 01.01.1998 року виданої кооперативом "Лотос", вбачається про те, що позивач працював у вищезазначеному кооперативі з 20.02.1989 року по 01.01.1998 року. Довідка підписана головою кооперативу та скріплена печаткою. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно з приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Згідно п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно- комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58). Згідно п.1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно п.1.2 Інструкції № 58, трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. Правила заповнення трудової книжки закріплені у п.2 цієї Інструкції, та відповідно до п.2.1 Інструкції № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. Згідно п.2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Згідно п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно п.2.12 Інструкції № 58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. До прийняття наведеної вище Інструкції, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року № 162, правилами якої було також передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. З огляду на наведене слід дійти висновку, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, від 30.09.2021 року у справі № 300/860/17. Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/ призначення пенсії. Судом встановлено, що позивачем до пенсійного органу для призначення пенсії подано основний документ, який підтверджує стаж роботи, а саме трудову книжку серії НОМЕР_1 від 20.07.1982 р., у якій наявні записи, що стосуються спірного періоду: на сторінці № 6 запис № 8: 20.02.1989 року - прийнятий газозварювальником ІІІ- розряду в кооператив «Лотос», підстава внесення запису: протокол загальних зборів № 2 від 20.02.1998 року; на сторінці № 6 запис № 9: 01.10.1998 року - звільнити за власним бажанням; Вищезазначені записи в трудовій книжці скріплені печаткою установи - кооператива «Лотос». Крім того, до пенсійного органу подано довідку № 17 від 01.01.1998 року видану кооперативом "Лотос", про те, що позивач дійсно працював у вищезазначеному кооперативі з 20.02.1989 року по 01.01.1998 року. Довідка підписана головою кооперативу та скріплена печаткою. Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість прийняти до уваги вищезазначену довідки, оскільки вона завірена печаткою УРСР, як необґрунтованим, виходячи із наступного. 18 жовтня 1993 року наказом МВС № 643 затверджено Інструкцію про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів. Відповідно до п.3-5 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, опис печаток і штампів складається з зображення Державного герба, напису «Україна», назви міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, підприємства, установи і організації. Разом з тим, довідка завірена печаткою УРСР, тобто Державою, яка припинила своє існування 24 серпня 1991 року. Ззначене, не може впливати на права та законні інтереси позивача, оскільки положення Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС від 18 жовтня 1993 № 643, не містять вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни. Та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не може підтверджувати те, що документи та дані, які засвідчені нею є недостовірними. У відповідності до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 року - не менше 31 рік. Таким чином, не зарахування відповідачем періоду роботи позивача в кооперативі "Лотос" з 20.02.1989 року по 01.10.1998 року фактично позбавляє останнього права на призначення передбаченої законом пенсії. У правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.