Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2575/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2575/25 Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025р. по справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «КОЛОС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2025р. ПСП «КОЛОС» звернулося до суду із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області за №195-рл від 1.11.2024р. в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального №14270414202100175. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у податкового органу не було законних підстав для прийняття спірного розпорядження про анулювання позивачу ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), оскільки позивачем своєчасно сплачені всі платежі за зазначену ліцензію. Як на докази сплати позивач посилається на платіжні документи, які додає до позову. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області №195-рл від 1.11.2024р. в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального №14270414202100175, виданої Приватному сільськогосподарському підприємству «Колос». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «КОЛОС» судові витрати в розмірі 3 028грн. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване розпорядження діяв з порушенням чинних норм податкового законодавства, оскільки позивачем сплачено відповідні платежі за ліцензію, що підтверджується матеріалами справи. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 5.05.2021р. ГУ ДПС у Миколаївській області видано ліцензію Приватному сільськогосподарському підприємству «Колос» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №14270414202100175. Строк дії ліцензії з 5.05.2021р. по 5.05.2026р.. В матеріалах справи наявні банківські виписки, з яких вбачається, що в період 2021-2024р. позивачем здійснено на рахунок ГУ ДПС у Миколаївській області платежі за ліцензію в розмірі 780грн, а саме: 30.04.2021р. за платіжним дорученням №898, 8.04.2022р. за платіжним дорученням №1405, 10.04.2023р. за платіжною інструкцією №665, 9.04.2024р. за платіжною інструкцією №1099. Розпорядженням ГУ ДПС у Миколаївській області №195-рл від 1.11.2024р. було анульовано ліцензію №14270414202100175 з 5.05.2022р., у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензією. Витяг з розпорядження міститься в матеріалах справи. Позивач, вважаючи протиправним вказане розпорядження, звернуся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних дій та оскаржуваного розпорядження податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, колегія суддів виходить з наступного. У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995р. за №481/95-ВР (надалі - Закон №481/95-ВР). Приписами ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР визначено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Положеннями ч.7 ст.15 Закону №481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень. За правилами ч.8,10 ст.15 Закону №481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим КМУ. Приписами ч.33 ст.15 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Відповідно до ч.44 ст.15 Закону №481/95-ВР , повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку. За правилами ч.46 ст.15 Закону №481/95-ВР, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку. Відповідно до положень ст.16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим КМУ видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату. Як встановлено судом першої інстанцій та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, шо підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області від 1.11.2024р. №195-рл про анулювання ліцензії Приватному сільськогосподарському підприємству «Колос» на право зберігання пального №14270414202100175, є несплата позивачем чергового платежу за ліцензію з посиланням на п.6 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ. Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що під несплатою чергового платежу за ліцензію варто розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу. Що стосується контролю надходження до бюджетів податків і зборів та інших платежів, то судова колегія зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2016р. №621 затверджено порядок взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями. Так, відповідно до п.10 зазначеного Порядку, щомісяця не пізніше 12 числа місяця, що настає за звітним, Казначейство надає до ДПС уточнений Звіт про виконання місцевих бюджетів за доходами в розрізі бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Отже, нормами чинного законодавства встановлено алгоритм перевірки виконання місцевих бюджетів ДПС. Як вбачається із матеріалів справи, що в обґрунтування позову позивач послався на своєчасну сплату ним платежів за ліцензію і надав відповідні докази такої сплати, яка здійснена саме - 30.04.2021р., 8.04.2022р., 10.04.2023р., 9.04.2024р.. В апеляційній скарзі податковий орган вказаного не спростував, факт сплати позивачем чергових платежів не заперечив. Отже, вказані обставини свідчать про те, що позивачем здійснено сплату за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати. Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію. Що стосується посилань податкового органу у розпорядженні як на підставу для анулюванні ліцензії - п.6 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ, то судова колегія зазначає наступне. Так, з 27.07.2024р. набув чинності ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових, дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються, в електронних сигаретах та пального» від 18.06.2024р. за №3817-ІХ (надалі - Закон №3817-ІХ). Приписами абз.1 п.3 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ визначено, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом. Відповідно до п.6 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ, суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності: - подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"; - сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії. Суб`єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Отже, зазначена норма встановлює строки внесення плати за ліцензію для суб`єктів господарювання, які не сплатили чергові платежі. Враховуючи те, що за обставин цієї справи не встановлено заборгованості позивача з плати за ліцензію, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. При цьому, визначені ст.15 Закону №481/95-ВР заходи щодо анулювання дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) можуть бути застосовані контролюючим органом до суб`єкта господарювання лише у випадку несплати чергового платежу за ліцензію. Натомість, ненадання суб`єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а, відтак, і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати. Отже, судова колегія зазначає, що наведені вище правові норми Закону №481/95-ВР пов`язують настання наслідків у вигляді анулювання ліцензії саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не за ненадання квитанції до контролюючого органу. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області від 1.11.2024р. №195-рл, яким анульовано ліцензію на зберігання пального, видану Приватному сільськогосподарському підприємству «Колос» за реєстраційним №14270414202100175. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов О.В. Єщенко