Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5087/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/5087/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року (суддя Кисіль Р.В. ) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» звернулося до суду із адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000044/2 від 06.02.2024. визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000056/2 від 13.02.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що під час здійснення митного контролю за МД № 24UA403070000853U0 від 30.01.2024 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено: комерційна пропозиція від 22.05.2023 № б/н, прайс-лист від 22.05.2023 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, XINGANG, що обмежує конкурентність; відповідно до залізничних накладних від 13.01.2024 №00310 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа- PKP LHS Sp.z.o.o. та ТОВ «ЛАУДЕ.УА». Проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу; термін сплати згідно рахунку про надання транспортно- експедиційних послуг від 02.01.2024 №L70163 до 22.01.2024 проте жодних квитанцій, які б підтверджували факт сплати до митного оформлення не надано; згідно п.2 Специфікації від 29.05.2023 №2023-3 термін поставки: вересень-листопад 2023р., по факту та відповідно до відміток на товаросупровідних документах поставка товару відбувається у січні-лютому 2024р., згідно п.8.3 Контракту від 01.03.2023 №TD/7 «У разі порушення термінів поставки партії товару Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі: - 0,5% від вартості недопоставленого в строк Товару за перший тиждень затримки поставки та 5% від вартості недопоставленого в строк Товару за кожний наступний тиждень, але не більше 50% від вартості недопоставленого Товару». Таким чином, перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000056/2 від 13.02.2024, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP LHS Sp.z.o.o.» та ТОВ «ЛАУДЕ.УА»; документи підтверджуючі оплату за транспортно-експедиційні послуги; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрім цього, варто відзначити, що об`єктивність використання інформації, визначеної за результатами спрацювання АСАУР підтверджується і позицією Верховного Суду, який в постанові від 22.10.2019 у справі № 1.380.2019.000630 (адміністративне провадження № К/9901/20037/19) вказав наступне: «Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару митний орган використав інформацію для визначення митної вартості, використавши середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР, що свідчить про дотримання процедури обрання методу визначення митної вартості товару та відповідно правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товару.». Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.03.2023 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією XINGTAI CITY TUOHAI TRADING CO., LTD., (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №TD/7 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікації (Додатку), яка є невід`ємною частиною даного контракту. В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, за Специфікацією від 29.05.23 №2023-3, рахунком-фактурою №TD2023-3С від 05.10.2023р., коносаментом №BW23100006 від 11.10.2023 було здійснено поставку ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» товарів (трактори) в кількості 74 шт. на загальну суму 157 460 дол.США. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до митного поста Тернопільської митниці за електронними митними деклараціями (ЕМД), а саме:

1. За ЕМД № 24UA403070000853U0 від 30.01.2024- 24 трактори на суму 55 200 дол.США,

2. За ЕМД № 24UA403070001306U2 від 09.02.2024- 30 тракторів на суму 102 260 дол.США. Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010». Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України. Для підтвердження вартості товару, яка фактично була сплачена продавцю, в обох випадках декларування підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №TD/7 від 01.03.2023; додаток (специфікація) від 29.05.2023 №2023-3 ; рахунок - фактура №TD2023-3С від 14.09.2023; пакувальний лист; платіжні інструкції №б/н від 30.05.2023, №124 від 30.05.2023, №205 від 01.08.2023 та №269 від 18.08.2023; виписки з банківського рахунку. Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу №2712/917/2022 від 27.12.2022; заявку на перевезення №55 від 04.10.2023; коносамент №BW23100006 від 11.10.2023; залізничні накладні №00310 від 13.01.2024, №00514 від 23.01.2024, інвойс від 02.01.2024 №L70163; акт виконаних робіт від 19.01.2023; довідку про транспортні витрати від 19.01.2024. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, Тернопільською митницею позивачу було направлено електронні повідомлення наступного змісту: 1.За ЕМД №24UA403070000853U0 від 30.01.2024: «Відповідно до п. 2 ст. 264 МКУ прошу Вас представити до митного контролю та митного оформлення оригінали документів. Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

2. За ЕМД №24UA403070001306U2 від 09.02.2024: «У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості та наявними розбіжностями, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість. Прошу відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ надати документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації,прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.». Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. При цьому Тернопільською митницею у означених електронних повідомленнях не зазначено обґрунтування витребування додаткових документів. Листами №4 від 06.02.2024, та від 12.02.2024 №120202 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надало комерційну пропозицію і прайс-лист виробника товару від 22.05.2023, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами. 06.02.2024 за результатами розгляду ЕМД №24UA403070000853U0 та наданих документів відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000044/2, відповідно до якого, загальна вартість задекларованих Товарів №1 скоригована Тернопільською митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. 13.02.2024 за результатами розгляду ЕМД №24UA403070001306U2 та наданих документів відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000056/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» задекларувало зазначену партію товару, а Тернопільська митниця випустила товар у вільний обіг 09.02.2024 за ЕМД №24UA403070001322U5 товар, задекларований за ЕМД №24UA403070000853U0. Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 124877,49 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та 47 «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД. 14.02.2024 за ЕМД №24UA403070001475U2 товар, задекларований за ЕМД №24UA403070001306U2. Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 488 005,41 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та 47 «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД. Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012. Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України). Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу. Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307. Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товарів на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, у зв`язку з чим прийняв спірне рішення про коригування їх митної вартості, яким визначив митну вартість ввезених позивачем товарів із застосуванням резервного методу. Так, щодо посилань відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів про ненадання копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає про наступне. Колегія суддів зауважує, що митна декларація країни відправлення не входить до переліку обов`язкових документів, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості, який є вичерпним і наведений у ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Цей документ може бути витребуваний як додатковий на підставі ч.3 ст.53 МКУ лише за наявності обґрунтованих сумнівів, які виникають через конкретні розбіжності в основних документах (контракті, інвойсі тощо). Митний орган у своєму запиті не вказав жодних розбіжностей у комерційних документах, що стосуються вартості товару, а посилався лише на власне хибне тлумачення транспортних документів, що не є законною підставою для витребування додаткових документів, не пов`язаних із транспортуванням. Крім того, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №TD/7 (п.3.5,п.3.6), перелік документів, які Продавець зобов`язаний надати Покупцеві, є чітко визначеним, і митна декларація країни відправлення до нього не входить. Відповідно, у позивача відсутні як договірні підстави вимагати цей документ, так і фізична можливість його надати. Зауваження митного органу щодо того, що комерційна пропозиція та прайс-лист містять інформацію про ціни виключно на умовах поставки FOB SHANGHAI, що нібито «обмежує конкурентність», є необґрунтованим, оскільки комерційна пропозиція та прайс-лист є документами довільної форми. Чинним законодавством України, а також міжнародними нормами не встановлено жодних вимог щодо обов`язкового зазначення в них цін на товар на різних умовах поставки (наприклад, EXW, CIF тощо). Крім того, умови поставки FOB SHANGHAI, зазначені в цих документах, повністю відповідають умовам, узгодженим сторонами у зовнішньоекономічному контракті №TD/7 від 01.03.2023. Ця відповідність підтверджує, а не спростовує достовірність задекларованих відомостей. Аргумент митниці щодо «обмеження конкурентності» не стосується предмету перевірки - правильності визначення митної вартості конкретної товарної партії. Мета цих документів - підтвердити ціну товару на тих умовах, на яких фактично відбулася угода. Аналіз маркетингової чи цінової політики продавця не входить до компетенції митного органу при визначенні митної вартості. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про аниження митної вартості, особливо коли ключові умови (ціна та базис поставки) відповідають контракту. Таким чином, зазначення в комерційній пропозиції та прайс-листі лише одного базису поставки, який до того ж збігається з контрактним, не є розбіжністю чи недоліком та не може бути законною підставою для сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості. Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції. Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18. Щодо вимоги надати договори, рахунки та платіжні документи між перевізниками, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не є стороною господарських відносин між компаніями PKP LHS Sp.z.o.o. та ТОВ «ЛАУДЕ.УА. Будь-які договори, рахунки чи платіжні документи, що стосуються їхньої співпраці, є їхньою внутрішньою комерційною інформацією. Вимагати у декларанта надання документів, стороною яких він не є і які у нього фізично відсутні, є неправомірним. Декларант надав повний пакет документів, що стосуються його договірних відносин з основним експедитором «Global Container Lines Latvija SIA», що є достатнім для митних цілей. Таким чином, зауваження митного органу є необґрунтованими та ґрунтуються на невірному тлумаченні стандартної практики мультимодальних перевезень. Наданий позивачем пакет документів, що включає договір з експедитором, заявку, рахунок та акт виконаних робіт, повністю та належним чином підтверджує загальну суму транспортних витрат як складову митної вартості. Особливості оформлення перевізних документів пояснюються саме мультимодальним характером перевезення, що відповідає нормам українського та міжнародного права, а вимога надати договори між експедитором та залученими ним третіми особами є неправомірною. Відтак, підстав для сумнівів у повноті декларування транспортних витрат у митного органу не було. Водночас, до митного оформлення надано рахунок на перевезення від 02.01.2024 №L70163, Акт виконаних послуг від 19.01.2024, довідку про транспортні витрати від 19.01.2024, Заявка на перевезення №55 від 04.10.2023, Договір транспортного експедирування від 27.12.2022 №2712/917/2022 де експедитором/виконавцем зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», хоча у накладній УМВС від 23.01.2024 №00514 наявна інформація, щодо перевізників «PKP LHS Sp.z.o.o.» та ТОВ «ЛАУДЕ.УА». Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP LHS Sp.z.o.o.» та ТОВ «ЛАУДЕ.УА» до перевезення залізничним транспортом окрім накладної УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP LHS Sp.z.o.o.» та ТОВ «ЛАУДЕ.УА»». ( Рішення №UA403070/2024/000056/2). Договір №2712/917/2022 є договором перевезення і не містить положень щодо надання транспортно-експедиторських послуг. Пунктом 1.2. договору передбачено: На час воєнного стану в Україні відповідно до цього Договору, Виконавець зобов`язується здійснити перевезення (фрахт) та наземну доставку до території України зовнішньоторговельних вантажів за маршрутами та інструкціями зазначеним Замовником, за взаємно затвердженими умовами та тарифами. У разі потреби та на прохання Замовника Виконавець зобов`язується надати в користування останньому обладнання для перевезення вантажів морським та наземним транспортом». Договором передбачені обов`язки Перевізника ( п.1.2), зокрема здійснити морське (фрахт) та наземне перевезення вантажів в контейнерах згідно узгодженого сторонами маршруту на умовах, передбачених договорами та заявками до нього. По своїй суті укладений договір містить ознаки договору мультимодального перевезення. Відповідно до пункту 4.2 договору замовник сплачує виставлений перевізником рахунок(інвойс) на оплату морського перевезення(фрахту) вантажів на протязі 45 календарних днів з дати вивантаження контейнерів в порту. Оригінал рахунку (інвойсу) та/або акту виконаних робіт перевізник надає протягом 5 календарних днів з моменту вивантаження вантажу в порту призначення. На підтвердження обсягу фактично отриманих ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» від контрагента-нерезидента послуг підприємством перевізником було надано певний обсяг документів :коносамент №BW23100006 від 11.10.2023; залізнична накладна №00514 від 23.01.2024; рахунок №L70163 від 02.01.2024; акт виконаних робіт від 19.01.2024; довідка про транспортні витрати від 19.01.2024; заявка на перевезення №55 від 04.10.2023; розрахунок транспортних витрат від 23.01.2024; договір №2712/917/2022 від 27.12.2022. З рахунку на оплату транспортних послуг N L70163 від 02.01.2024, довідки про транспортні витрати від 19.01.2024 та акту виконаних робіт від 19.01.2024 вбачається, що в даному випадку здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу морським транспортом за маршрутом: порт Xingang, (Китай) Гданськ (Польща) та наземним залізничним транспортом за маршрутом: Гданськ, Польща Володимир-Волинський-Хрубешев та Володимир-Волинський-Хрубешев - Тернопіль, Україна. З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Колегія суддів зауважує, що в межах розгляду даної справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. За приписами ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Колегія суддів погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур. Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішенні зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості товарів. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу. Такий підхід для формування оскарженого рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17. Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17. З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000044/2 від 06.02.2024 та №UA403070/2024/000056/2 від 13.02.2024 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскаржених рішень відповідача та наявності підстав для задоволення позову. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко