Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3348/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/3348/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року (суддя Татаринов Дмитро Вікторович) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20 січня 2025 року № 262440027122 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2025 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 15 вересня 1990 року по 15 липня 1993 року, з 03 вересня 1994 року по 23 листопада 1994 року, з 26 березня 1996 року по 02 вересня 1996 року, період підприємницької діяльності з 03 вересня 1996 року по 31 грудня 2003 року, та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13 січня 2025 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20 січня 2025 року № 262440027122 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 15 вересня 1990 року по 15 липня 1993 року, з 03 вересня 1994 року по 23 листопада 1994 року, з 26 березня 1996 року по 02 вересня 1996 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13 січня 2025 року. В задоволенні решти позовних відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 13.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Названа заява в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення від 20.01.2025 № 262440027122 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з названим рішенням вік заявника 62 роки 7 місяців 9 днів, страховий стаж становить 19 років 3 місяці 23 дні. За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано: - період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14 травня 1985 року з 26 березня 1996 року по 02 вересня 1996 року, оскільки в наказі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи; - період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 14 травня 1985 року, з 15 вересня 1990 року по 15 липня 1993 року, та з 03 вересня 1994 року по 23 листопада 1994 року, оскільки відсутній формуляр, підтверджуючий роботу на території Польщі. Назване рішення є предметом оскарження в цій справі. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам сторін, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Досягнення позивачем віку для призначення пенсії не є спірним в даній справі. Спірним залишається питання щодо не зарахування до страхового стажу окремих періодів роботи позивача. Щодо не зарахування періоду роботи з 26 березня 1996 року по 02 вересня 1996 року, оскільки в наказі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документам, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи, є трудова книжка. Відмова пенсійного органу в зарахуванні спірного періоду з підстав «в наказі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи» є безпідставною, адже основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 14 травня 1985 року містить, зокрема, такі записи: 26 березня 1996 року прийнятий на посаду електрика в ТОВ «БіСенд Компані» (наказ № 13/0ок від 26.03.1996; з 02 вересня 1996 року звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ № 29/ок від 02.09.1996). Варто зауважити, що вказаний період роботи засвідчений відбитком печатки підприємства, натомість відсутні підпис директора Мухи О.Н. Разом з цим Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Пунктом 2.27 Інструкції № 58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Таким чином, Інструкції № 58 не визначає обов`язковою умовою наявність підпису відповідальної особи, а відтак відповідач протиправно не зарахував спірний період роботи позивача. Щодо не зарахування періоду роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 14 травня 1985 року: з 15 вересня 1990 року по 15 липня 1993 року, з 03 вересня 1994 року по 23 листопада 1994 року, оскільки відсутній формуляр, підтверджуючий роботу на території Польщі, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Законом України № 458-УІІ від 05.09.2013 ратифіковано Угоду між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення. Статтею 10 Угоди передбачено, що періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних сторін, враховуються, в разі необхідності, при визначені права на допомогу та періоду її виплати, за умови, що вони не співпадають. Згідно з статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1. Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як «формуляр, підтверджуючий роботу» відсутній. Відтак, зауваження відповідача щодо не подання «формуляру» не ґрунтується на нормах чинного законодавства. З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року в адміністративній справі № 280/3348/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 06 листопада 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 06 листопада 2025 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова