Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/432/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2025 року справа №200/432/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 р. у справі № 200/432/24 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд: -визнати протиправним та скасувати рішення № 0503016467 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.09.2023, яким відмовлено в перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки ДУ ТМО МВС України по Львівській області № 6265/Д від 26.04.2023, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 Про грошове забезпечення поліцейських НП; -зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019, на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з урахуванням довідки ДУ ТМО МВС України по Львівській області № 6265/Д від 26.04.2023, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 Про грошове забезпечення поліцейських НП, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 2500,00 грн.; оклад за спеціальним званням - 2200 грн.; надбавка за стаж служби (45%) 2115,00 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби 44,91% - 3060,62 гривень; премія (в середньому розмірі за прирівняною посадою розмірі) 62,58 % від грошового забезпечення) 6180,16 гривень, загальної суми 16055,78 гривень. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/432/24 позовні вимоги задоволено, а саме судом: Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.09.2023 року № 0503016467, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки ДУ ТМО МВС України по Львівській області № 6265/Д від 26.04.2023 року, про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, згідно Постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 року Про грошове забезпечення поліцейських НП; Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з урахуванням довідки Державної установи ТМО МВС України по Львівській області № 6265/Д від 26.04.2023, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року, згідно Постанови КМУ від 11.11.2015 Про грошове забезпечення поліцейських НП, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. Рішення суду набрало законної сили 08 травня 2024 року, виконавчі листи на виконання рішення суду видано 22.07.2024. 22 травня 2025 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка обґрунтована тим, що рішення суду не виконано в частині виплати нарахованих грошових коштів за період з 01.12.2019 по 30.06.2024 у розмірі 296891,29 грн. 30 травня 2025 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/432/24, з урахуванням вимог ст. 382-2 КАС України. Керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області попереджено про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду. 27 червня 2025 року від відповідача до Донецького окружного адміністративного суду надійшов звіт про виконання рішення суду, у якому відповідач зазначив, що здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 14858,97 грн з 01 грудня 2019 року з врахуванням довідки про розмір грошового забезпечення №6265/Д від 26 квітня 2023 року. Нарахована доплата згідно рішення суду за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2024 року у загальній сумі 296891 гривня 29 копійок. Відповідач зазначає, що ним вжито всі передбачені законодавством та функціональними повноваженнями державного органу територіального рівня дії з метою виконання зобов`язань, зазначених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року по справі №200/432/24. Відповідач просив суд прийняти звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року по справі №200/432/24, а у разі неприйняття звіту звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від сплати штрафу. 30 червня 2025 року від позивача до Донецького окружного адміністративного суду надійшли пояснення у справі, у яких позивач просив суд постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 штраф у розмірі, передбаченим частиною 3 статті 382-3 КАС України, та встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України, половину суми штрафу, накладеної на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій стягнути на користь позивача, які перерахувати на рахунок НОМЕР_1 Банк АТ "Ощадбанк" (Донецька філія) МФО 335106 ІПН 2435412373. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/432/24. Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області від сплати штрафу. Встановлено новий строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/432/24. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області протягом двох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/432/24 в повному обсязі. Попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду. Запропоновано позивачу надати до суду його письмову позицію відносно заміни способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача відповідних виплат за рішенням суду. Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення яким відмовити у прийнятті звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_2 штраф у розмірі, передбаченим частиною 3 статті 382-3 КАС України, та встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України, половину суми штрафу, стягнути на користь ОСОБА_1 . В обґрунтування скарги зазначив, що суд не встановив ухилення від виконання судового рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, який відніс виконання рішення суду у даній справі на умовах Порядку № 1165, але при цьому не надав доказів виконання рішення суду відповідно до Порядку № 1165. Суд не надав оцінки діям ГУ ПФУ в Донецькій області яке віднесло ОСОБА_1 до осіб які відмовились від довідки ВПО та не встановив яким чином виплата пенсії ОСОБА_1 з 2008 року, відрізняється від виплати заборгованості пенсії ОСОБА_1 , який має статус ВПО. Суд не встановив бюджетних призначень ГУ ПФУ в Донецькій області на виконання рішення суду відповідно до Порядку № 1165 та які бюджетні призначення направлені для виконання рішення судів у загальному порядку. Суд погодився зі звітом про виконання судового рішення № 200/432/24 до якого не було додано ні кошторису ні плану асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на 2024 та на 2025 роки. Так, пенсія ОСОБА_1 складалась з пенсії за вислугу років + 2000 грн., виплачених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №

713. Заборгованість пенсії ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Донецькій області повинна розраховуватись з 01.07.2021 по червень 2024 року на суму пенсійних виплат в які входили 2000 гривень, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №

713. Судом не встановлено що перерахунок пенсії позивача здійснено без урахуванням встановленої доплати до пенсії, передбаченої Постановою №

713. У звіті про виконання судового рішення 200/432/24 ГУ ПФУ в Донецькій області лише зазначило про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в правильності якої є сумнів та нараховану доплату згідно рішення суду з 01.12.2019 по 30.06.2024, з чим позивач, також, обґрунтовано не погоджується. Звіт про виконання рішення суду 200/432/24 носить формальний характер і не несе в собі ніякої інформації про намагання ГУ ПФУ в Донецькій області виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 200/432/24. Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, судове рішення залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/432/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.09.2023 року № 0503016467, яким ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки ДУ ТМО МВС України по Львівській області № 6265/Д від 26.04.2023 року, про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, згідно Постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 року Про грошове забезпечення поліцейських НП; Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з урахуванням довідки Державної установи ТМО МВС України по Львівській області № 6265/Д від 26.04.2023, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року, згідно Постанови КМУ від 11.11.2015 Про грошове забезпечення поліцейських НП, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. Рішення суду набрало законної сили 08 травня 2024 року. Виконавчі листи на виконання цього рішення суду видано 22.07.2024. Станом на 07 липня 2025 року відповідач здійснив перерахунок розміру пенсійної виплати позивача з 01.12.2019 року та нараховано заборгованість за рішенням суду, проте не виплачено через недостатність бюджетних асигнувань на цю мету, а тому рішення суду у повному обсязі не виконав. Заборгованість за рішенням суду за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2024 року у загальній сумі 296891 гривня 29 копійок облікована в Головному управлінні. Відповідач звертався до Пенсійного фонду України, розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, для отримання відповідного фінансування, проте отримав фактичну відмову з роз`ясненням щодо виконання рішення суду відповідно до Порядку № 1165. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно частини 1-3, 5-6 статті 382-1 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 цього Кодексу. За приписами частин 1 та 2 статті 382-2 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. За частиною 1-3 статті 382-3 Кодексу, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Отже, з указаних законодавчих положень вбачається, що суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19 та від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а. З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду встановлено обов`язки Головному управлінню Пенсійного фонду України здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з урахуванням довідки Державної установи ТМО МВС України по Львівській області № 6265/Д від 26.04.2023, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2019 року, згідно Постанови КМУ від 11.11.2015 Про грошове забезпечення поліцейських НП, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. У матеріалах справи відсутні докази виплати відповідачем пенсії позивачу на банківський рахунок на виконання рішення суду у справі. З відповіді та звіту відповідача вбачається, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи. Суми пенсії, нараховані внутрішньо переміщеним особам на виконання рішень суду, підлягають виплаті на умовах окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2021 року №1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території». Пенсійні виплати за минулий період згідно з Порядком 1165 проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 01 січня відповідного року. Таким чином, заборгованість за рішенням суду за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2024 року у загальній сумі 296891 гривня 29 копійок облікована в Головному управлінні згідно Порядку №1165 станом на 01 січня 2025 року. Також зазначав, що на сьогоднішній день бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до компетенції Головного управління. З метою дотримання вимог діючого законодавства при реалізації рішень суду Головним управлінням в межах закріплених повноважень 11 липня 2024 року № 0500-0508-5/70837 та 22 січня 2025 року № 0500-0408-5/5479 направлено запити до Пенсійного фонду України, як до розпорядника коштів вищого рівня, щодо надання додаткового фінансування для забезпечення виплати суми заборгованості за рішенням суду. Листами Пенсійного фонду України надіслано відповіді від 04 жовтня 2024 року №2800-030201-9/60076 на запит від 11 липня 2024 року № 0500-0508-5/70837 та від 29 січня 2025 року №2800-030101-9/6154 на запит від 22 січня 2025 року № 0500-0408-5/5479 отримав фактичну відмову з роз`ясненням щодо виконання рішення суду відповідно до Порядку № 1165. Відповідач вважає, що ним вжито всі передбачені законодавством та функціональними повноваженнями державного органу територіального рівня дії з метою виконання зобов`язань, зазначених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року по справі №200/432/24. Надаючи оцінку наявним обставинами, колегія суддів вважає, що не можна вважати, що рішення суду у справі виконано в повному обсязі, оскільки незважаючи на те, що пенсія позивачу відповідно до рішення суду відповідачем перерахована проте відсутні докази її виплати позивачу. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що невиконання рішення суду у цій справі має ознаки порушення прав позивача, яке гарантується ст. 6 Конвенції. Суд вважав за необхідне прийняти звіт про виконання рішення як такого, що виконано частково та встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання означених рішень суду в частині виплати позивачу коштів належних йому на підставі цього судового рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявні підстави для встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання означених рішень суду в частині виплати позивачу коштів належних йому на підставі цього судового рішення Щодо накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, колегія суддів з огляду на встановлені обставини у справі вважає, що вказані вимоги є передчасними. Так, за змістом норм частини п`ятої статті 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. У взаємозв`язку із наведеним колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу судового контролю як штраф у випадку відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є обов`язком суду й направлено на забезпечення повної реалізації відповідного судового рішення. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. Згідно зі ст.23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. За своїм змістом накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду, за результатами розгляду звіту про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту. Разом з тим, виділення коштів із Державного бюджету для фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав. За результатами розгляду звіту суб`єкта владних повноважень судове рішення у цій справі виконане частково. Також слід враховувати залежність здійснення виплати нарахованих сум на виконання рішення суду позивачу від виділення необхідних коштів із Державного бюджету. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу, є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать як вже зазначалось про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 16 липня 2025 року по справі №640/16655/21. Відповідач обґрунтовуючи неможливість повного виконання рішення суду надав суду запити до Пенсійного фонду України та відповіді на них, тобто в даному випадку відсутня вина в умисному невиконанні цього рішення суду. Щодо обґрунтування позивачем доводів відносно невключення до суми заборгованості щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року № 713, у розмірі 2000,00 грн за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 200/4947/24, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2024 року щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року № 713, у розмірі 2000,00 грн, як вірно зазначено судом першої інстанції, сума заборгованості за рішенням суду у справі № 200/432/24 обчислена за період з 01.12.2019 року по 30 червня 2024 року, а виплата доплати за постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року № 713 припинена позивачу з 01.07.2024. Відтак, у період з 01.12.2019 року по 30.06.2024 року позивачу виплачувалась пенсія, доплата за постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року № 713 була встановлена з 01.07.2021 року, отже вона позивачу вже була виплачена у період з 01.07.2021 року по 30.06.2024 року, тому не підлягає включенню до суми заборгованості. Також, порядок нарахування та виплати сум щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 року № 713 не був спірним у цій справі. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про продовження Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області процесуальний строк для подання звіту про повне виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 27 березня 2025 року по справі №640/24801/19. За приписами частини 1статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 р. у справі № 200/432/24- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: А.А. Блохін І.Д. Компанієць