Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/11115/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/11115/25 пров. № А/857/34151/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 460/11115/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Друзенко Н.В. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), дата складення повного тексту судового рішення 28 липня 2025 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах недієздатної ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача, скасувати рішення від 01.05.2025 № 1700-0203-8/31236 щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника померлого батька згідно з Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також - Закон №2262-ХІІ); - зобов`язати відповідача призначити пенсію по втраті годувальника померлого батька згідно Законом № 2262-ХІІ з дати звернення з заявою про призначення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позов задоволено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає, його необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що відповідно до наданих документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника для ОСОБА_2 відсутній висновок МСЕК про час настання інвалідності (особи, яка досягла 18-річного віку та якій право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок її інвалідності), відтак, відсутні підстави для призначення пенсії в разі втрати годувальника на умовах Закону № 2262-ХІІ. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є опікуном недієздатної ОСОБА_2 відповідно до рішення Рівненського міського суду у справі № 569/4968/23 від 06.10.2023. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АЗ № 210183 від 24.07.1997, довідкою МСЕК серії РВН № 041713 від 05.07.1997, довідкою МСЕК серії РВН № 016196 від 26.07.2002, довідкою МСЕК серії РВН № 120325 від 13.08.2007. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.06.1976, ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Вказані особи проживали разом (за однією адресою), що підтверджується довідкою про останнє місце реєстрації померлого від 11.03.2025 № 5698 та витягом з реєстру територіальної громади № 2025/003321170 від 11.03.2025. Гайдаєнко О.А. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ з заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ. ГУ ПФУ листом від 01.05.2025 № 1700-0203-8/31236 повідомило про відсутність підстав для призначення ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника. Вказано, що в наданих документах для призначення пенсії в разі втрати годувальника, наявна довідка МСЕК серії 2-18 АЗ № 210183 про час настання інвалідності (24.07.1997), тобто у віці 21 рік. ГУ ПФУ 19.03.2025 зроблено запит до комунального підприємства «Рівненського обласного центру психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, щодо надання висновку МСЕК про час настання інвалідності ОСОБА_2 (для призначення пенсії дитині годувальника, яка досягла 18-річного віку та якій право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок її інвалідності). Комунальним підприємством «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради надано відповідь, відповідно до якої формування «Висновку про час настання інвалідності» за формою 157-2/о було регламентоване Наказом МОЗ України від 30.07.2012 № 577 «Про затвердження форм первинної облікової документації що використовується в медико соціальних експертних комісіях», який втратив чинність 01.01.2025. Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) керуються у своїй роботі положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, якими не передбачено надання подібних висновків. Не погоджуючись з таким рішенням, Гайдаєнко О.А. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всі необхідні документи, які передбачені чинним законодавством України для призначення ОСОБА_2 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон № 2262-XII. Частиною третьою статті 1 Закону № 2262-XII встановлено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Відповідно до статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків. Згідно зі статтею 31 Закону № 2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі також - Порядок № 3-1). За малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заяви подаються законними представниками (батьками, усиновлювачами, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників) (пункт 5 розділу І Порядку № 3-1). Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника. Згідно з абзацом першим пункту 11 розділу І Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом). Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи: 1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась); 2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія; 3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу; 5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу; 6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу; 7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду МСЕК непрацездатних членів сім`ї, які досягли 18-річного віку та яким право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок їх інвалідності. Для призначення пенсії в разі втрати годувальника непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «а» статті 30 Закону № 2262-XII, додатково подаються такі документи: висновок МСЕК про час настання інвалідності (для призначення пенсії дитині годувальника, яка досягла 18-річного віку та якій право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок її інвалідності); свідоцтво про смерть батьків або інші документи, що підтверджують відсутність батьків (для призначення пенсії братам, сестрам, онукам); довідка про те, що пасинок або падчерка не одержують аліментів від батьків; довідки закладів освіти про навчання, в тому числі за кордоном, членів сім`ї за денною формою (для призначення пенсії особам, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону); довідка закладу освіти про перебування на повному державному утриманні (якщо в закладі освіти передбачено таке утримання). Відповідно до пунктів 12, 13 розділу ІІ Порядку № 3-1 за документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду. За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. За змістом частини третьої статті 1 Закону України від 16 листопада 2000 року № 2109-III «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз`ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу. Тобто право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років. Отже, є два випадки для призначення пенсії такого виду пенсії: як встановлення особі інвалідності до досягнення нею 18 річного віку, так і настання інвалідності у віці до 18 років. При цьому, формулювання «стали інвалідами до досягнення 18 років» не є тотожнім «отримали статус інваліда до досягнення 18 років» (в формалізованому розумінні), натомість їх слід тлумачити також таким чином, що стан здоров`я вказаних осіб фактично відповідав та/або мав передумови відповідати статусу інвалідності. Таким чином, правовий статус інвалід з дитинства встановлюється в день надходження до комісії документів виключно після 18 років особи. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що встановлення категорії «інвалідність з дитинства» МСЕК особам ще до їх повноліття чинним законодавством не передбачено. Наведене узгоджується з правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постанові від 27.10.2021 (справа № 759/6651/16-а). Як правильно встановлено судом першої інстанції, ГУ ПФУ листом від 01.05.2025 № 1700-0203-8/31236 повідомило про відсутність підстав у призначенні пенсії в разі втрати годувальника. Вказаний лист відповідача, фактично є рішенням про відмову у призначенні пенсії. Єдиною підставою для відмови зазначено те, що в наданих документах для призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 наявна довідка МСЕК серії 2-18 АЗ № 210183 про час настання інвалідності (24.07.1997), тобто у віці 21 рік. Дійсно, довідка МСЕК серії 2-18 АЗ № 210183 видана 24.07.1997 (у віці ОСОБА_2 21 рік). Разом з тим, вказаною довідкою підтверджується, що ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності з дитинства (тобто, те, що ОСОБА_2 стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років), що чітко зазначено в причинах інвалідності. Крім цього те, що вона є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства підтверджується також довідкою МСЕК серії РВН № 041713 від 05.07.1997, довідкою МСЕК серії РВН № 016196 від 26.07.2002, довідкою МСЕК серії РВН № 120325 від 13.08.2007. Відповідачем не заперечується, що наявний в матеріалах справи перелік підтверджуючих документів подавався до заяви про призначення пенсії. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова у призначенні ОСОБА_2 пенсії по втраті годувальника, викладена в листі від 01.05.2025 № 1700-0203-8/31236, є протиправною. Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Відтак, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не знаходить. Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 460/11115/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді І. В. Глушко Н. М. Судова-Хомюк