Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/26585/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/26585/23 Головуючий у І інстанції - Щавінський В.Р. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - В С Т А Н О В И Л А: Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в якому просило стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році в розмірі 69 613 061,58 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не виконано обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим Відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В апеляційній скарзі Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Позивачем подано Відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить врахувати заперечення, викладені у відповіді на відзив, при розгляді справи; задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Відповідачем подано Заперечення, в яких він просить врахувати заперечення при розгляді справи № 320/26585/23; залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивачем подано Додаткові пояснення по справі, в яких він просить врахувати вказані додаткові пояснення при розгляді даної адміністративної справи. Відповідачем подано Пояснення у справі, в яких він просить врахувати пояснення при розгляді цієї справи; залишити апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 320/26585/23 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників Відповідача в залі суду, представника Позивача в режимі відеоконференції, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, Відповідачем не виконано вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 137 осіб, яким встановлена інвалідність. Так, середньооблікова чисельність штатних працівників за рік склала 6598 осіб, а відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», середньооблікова чисельність працівників Відповідача, яким встановлена інвалідність повинна складати 264 особи. Вказане стало підставою для нарахування Відповідачу адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 69 613 061,58 грн, з яких 65 034 623,98 грн - сума адміністративно-господарських санкцій та пеня у розмірі 4 578 437,60 грн, що розрахована станом на 14.07.2023 (включно). Оскільки Відповідачем самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції та пеню, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» заходів для працевлаштування останніх. Таким чином, такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок. Проте, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлений факт невиконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. За вказаних обставин, суд вважав, що Позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання Відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Відтак, суд дійшов висновку, що Відповідачем не було допущено правопорушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та про відсутність правових підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 69 613 061,58 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та при розгляді апеляційної скарги вказує наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 875-XII). Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Нормами статей 18 та 19 Закону № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначено норматив таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу. 18 жовтня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» № 2682-IX, який набрав чинності 06 листопада 2022 року, яким частину 3 статті 18 та статтю 19 Закону № 875-ХІІ викладено в нових редакціях. Так, відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Згідно з частиною 6 статті 19 Закону № 875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: - про працевлаштованих осіб з інвалідністю; - про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; - необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Відповідно до частини 8 статті 19 Закону № 875-XII отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. Згідно з частиною 11 статті 19 Закону № 875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не виконано обов`язок, передбачений нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому Відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Як на підставу зазначеного Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно посилався на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, оскільки відносини, які аналізував Верховний Суд у зазначеній справі виникли у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX. Колегія суддів звертає увагу, що як вже було зазначено раніше 18 жовтня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» № 2682-IX, який набрав чинності 06 листопада 2022 року, яким частину 3 статті 18 та статтю 19 Закону № 875-ХІІ викладено в нових редакціях. Так, згідно з частиною 8 статті 19 Закону № 875-XII (в редакції Закону № 2682-IX) отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю. Відповідно до частини 10 статті 19 Закону № 875-XII у вказаній редакції Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування. Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено Порядком проведення перевірки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Предметом проведення перевірки відповідно до п. 2 Порядку № 70 є реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів; подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Згідно з п. 16 Порядку № 70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності. Пунктом 17 Порядку № 70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду. З огляду на вищенаведені положення законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Колегія суддів звертає увагу, що саме Держпраці та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 466 «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці. Колегія суддів зазначає, що сукупність допущених Позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання Відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено Позивачем належними доказами. Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання Відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій. Таким чином, такі обставини можуть бути встановлені не лише на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, а й за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок відповідно до вказаного Порядку. Крім того, Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що в матеріалах даної адміністративної справи містяться листи Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із зазначенням з посиланням на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та Постанову Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13 березня 2022 № 303 про мораторій на проведення перевірок роботодавців, які за інформацією Пенсійного фонду України не виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13 березня 2022 № 303 (далі - Постанова № 303) визначено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Разом з тим, пунктом 2 вказаної постанови № 303 передбачено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах. Крім того, відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі - Закон № 2136-IX) у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин, вчинення мобінгу (цькування) та законності припинення трудових договорів. Згідно з частиною 2 статті 16 Закону № 2136-IX позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до частини 3 статті 16 Закону № 2136-IX позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: - за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу (абзац п`ятий частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»); доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави (абзац восьмий частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»); настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання (абзац дев`ятий частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»); за рішенням суду (абзац десятий частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»); - за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; - у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 01 травня 2022 року. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що у передбачених Постановою № 303 та Законом № 2136-IX випадках, Держпраці не позбавлена можливості проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю). Колегія суддів зазначає, що в матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлений факт невиконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. При цьому, нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» заходів для працевлаштування останніх. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 13 липня 2020 року у справі № 804/4097/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 580/3311/19, від 03 серпня 2023 року у справі № 120/4975/22, від 22 серпня 2023 року у справі № 120/2403/20-а, від 06 березня 2024 року у справі № 120/7955/21-а. Колегія суддів також звертає увагу, що пунктом 2 Порядку надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2023 № 553 визначено, що роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням. АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергетична станція»» з метою забезпечення соціальної захищеності осіб з інвалідністю і виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та недопущення адміністративно-господарських санкцій, щомісячно до Южноукраїнського відділу Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості надавалася інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: за січень 2022 року (№ 0034.02/09-1610 від 20.12.2021); за лютий 2022 року (№ 0034.02/09-80 від 24.01.2022); за березень 2022 року (№ 0034.02/09-196 від 23.02.2022); за квітень 2022 року (№ 0034.02/09-224 від 24.03.2022); за травень 2022 року (№ 0034.02/09-289 від 26.04.2022); за червень 2022 року (№ 0034.02/09-386 від 24.05.2022); за липень 2022 року (№ 0034.02/09-510 від 27.06.2022); за серпень 2022 року (№ 0034.02/09-633 від 27.07.2022); за вересень 2022 року (№ 0034.02/09-771 від 26.08.2022); за жовтень 2022 року (№ 0034.02/09-874 від 21.09.2022); за листопад 2022 року (№ 0034.02/09-1010 від 27.10.2022); за грудень 2022 року (№ 0034.02/09-1130 від 24.11.2022) із штампом Южноукраїнської міської філії Миколаївського обласного центру зайнятості про отримання та візою відповідальної особи центру зайнятості, яка приймає звітність. Крім того, Відповідачем щомісячно надавалася інформація про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Департаменту соціальних питань та охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради та до громадських організацій «Южноукраїнська міська організація Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» з вказівкою характеристик вакантного місця. Також, один раз на квартал були розміщені оголошення про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями в газеті «Енергетик» трудового колективу Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергетична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». З особами з обмеженими фізичними можливостями, які зверталися до Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергетична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» проводилися співбесіди. Зокрема 5 осіб з інвалідністю в 2022 році було прийнято на роботу до Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергетична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Також, 17 працівників Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергетична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яким вперше в 2022 році встановлена інвалідність, працевлаштовані на роботу з урахуванням стану здоров`я, їх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК та трудовими і професійними реабілітаціями, вказаними у «Індивідуальній програмі реабілітації інваліда (вікова категорія від 18 років і старше)». При цьому, відповідно до листа Південноукраїнського відділу Вознесенської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 19.02.2025 № 60/3-25, зареєстрованих у відповідному центрі зайнятості було 69 осіб з інвалідністю. Припинили реєстрацію за період 01.01.2022 по 31.12.2022 - 53 особи з інвалідністю. Отже станом на 31.12.2022 на обліку перебувало 16 осіб з інвалідністю. Таким чином, кількість осіб які потребували працевлаштування або зареєстровані у відповідному центрі зайнятості як особи, які шукають роботу та за станом здоров`я можуть виконувати роботу у Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна енергетична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» значно менша, ніж норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Таким чином Відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та, відповідно, недопущення господарського правопорушення. За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання Відокремленим підрозділом «Південноукраїнська атомна енергетична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, з чим погоджується і колегія суддів. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Н.П. Бужак Є.І. Мєзєнцев Повний текст складено 03.11.2025 року.