Ухвала КЦС ВС № 524/1611/25

УХВАЛА 30 жовтня 2025 року м. Київ справа № 524/1611/25 провадження № 61-13033 ск25 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов`язати відповідача здійснити їй перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за опалювальний період 2022-2023 роки до рівня тарифів, що діяли на 24 лютого 2022 року. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 квітня 2025 року,залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до положень пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Верховний Суд врахував, що, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних, як таку, що є справою незначної складності відповідно до положень частини шостої статті 19 ЦПК України, а тому підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 лютого 2025 року). Заявник не мотивує наявність підстав для розгляду касаційної скарги тією обставиною, що суд помилково відніс зазначену справу до категорії малозначних. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики. Касаційна скарга мотивована тим, що вона стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, враховуючи відмінність у підходах до вирішення аналогічних спорів різними судами. Крім того, справа становить значний суспільний інтерес для мешканців територіальної громади міста Кременчука Полтавської області, оскільки з аналогічними позовними заявами до місцевих судів звернулося близько 5 000 споживачів. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Посилання у касаційній скарзі на обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Водночас, Верховний Суд зазначає, що практика вирішення справ подібної категорії, сформована Полтавським апеляційним судом, є сталою. Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не доведено змістовності та реальності суспільного інтересу до цієї справи широкого кола осіб, не надано доказів на підтвердження того, що в суд звернулося близько 5 000 споживачів з аналогічними позовами. Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про особливу суспільну значущість цієї справи, яка б спір у цій справі виокремлювала в якусь особливу категорію спорів. Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 24 жовтня 2025 року у справі № 524/14331/24, від 20 жовтня 2025 року у справі № 524/1986/25, від 17 жовтня 2025 року у справі № 524/11379/24, від 16 жовтня 2025 року у справі № 524/9909/24 та інших. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Правом на апеляційне оскарження ОСОБА_1 скористалася. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, про зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара