Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/9718/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9718/24 пров. № А/857/1985/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року (головуючий суддя: Дмитрук В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКАРТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент захисту національної державності Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, - встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКАРТРАНС» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань припинення доступу позивача до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки - протоколу № 9 від 29.08.2024, який затверджений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 723 від 12.09.2024. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірним рішенням припинено доступ позивача до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртансбезпеки на три місяці з наступного робочого дня за днем прийняття наказу про затвердження рішення Комісії. Згідно інформації, яка вказана в додатку № 06, підставою для прийняття цього рішення стали лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.05.2024 № 14/4/1-7821, лист від 31.05.2024 № 14/4/1-8320 та лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2024 № 05.341990-24-Вих, відповідно до яких встановлено факт порушення вимог пункту 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 водієм ТзОВ «МАКАРТРАНС» строків перебування за кордоном більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань припинення доступу позивача до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки протоколу № 9 від 29.08.2024, який затверджений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 723 від 12.09.2024. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що реалізуючи повноваження, визначені пунктом 2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженим постановою Уряду від 27.01.1995 № 57, Комісією з питань припинення доступу ліцензіатів до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки 29.08.2023 було розглянуто інформацію щодо необхідності припинення доступу до вказаної системи ТзОВ «МАКАРТРАНС». Також вказує, що доводи позовної заяви ґрунтуються виключно на положеннях Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та понятті «анулювання ліцензії». Проте, спірні правовідносини виникли внаслідок реалізації інших повноважень, зокрема визначених Правилами перетинання державного кордону громадянами України, та не стосуються анулювання ліцензії суб`єкта господарювання, а спрямовані виключно на тимчасове припинення доступу до інформаційних систем. Вказані поняття не є тотожними, оскільки мають різне правове регулювання, процедуру застосування та правові наслідки. Відтак, нормативні підстави заявлених вимог зводяться до цитування інших, ніж були застосовані відповідачем, положень чинного законодавства, а тому не можуть взяті судом до уваги. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що припинення доступу ТзОВ «МАКАРТРАНС» до ЄКІС, згідно оскаржуваного рішення, призводить до фактичного позбавлення позивача права на здійснення основного виду господарської діяльності, що у свою чергу призводить до неможливості виконання позивачем обов`язків щодо сплати податків і зборів, неможливості виконання своїх договірних зобов`язань перед третіми особами та необхідності скорочення штату працівників та їх вимушеного звільнення. Крім того, суд враховує і ту обставину, що оскаржуване рішення призводить до неможливості виконання договірних зобов`язань, впливає на права та обов`язки не тільки заявника, а і його контрагентів, які у свою чергу вже повідомили, що суми збитків за несвоєчасну доставку позивачем вантажів будуть виставлені на нього. Також, суд зауважує, що позивачем це правопорушення, згідно матеріалів справи, вчинено вперше, проте при вирішені питання щодо припинення доступу до ЄКІС, відповідачем не враховувано системність вчинення порушень, скільки часу водій був працевлаштований, характеристику і т.д. Разом з тим, не досліджено питання вини самого перевізника за фактами неповернення водіїв на територію України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.09.2024 наказом Голови Державної служби України з безпеки на транспорті № 723 (далі - Наказ № 723) затверджено рішення Комісії з питань припинення доступу ліцензіатів до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки (далі - Комісії). Згідно додатку 06 до Наказу № 723 затверджено рішення Комісії з питань припинення доступу ТзОВ «МАКАРТРАНС» до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки, протокол від 29.08.2024 №

9. Відповідно до вказаного рішення Комісія вирішила припинити доступ ТзОВ «МАКАРТРАНС» до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці з наступного робочого дня після прийняття наказу про затвердження рішення Комісії. Відповідно до інформації, яка вказана в додатку № 06, підставою для прийняття такого рішення стали: лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.05.2024 № 14/4/1-7821 (зареєстрований в Укртрансбезпеці від 24.05.2024 № 17882/0/7-24), лист від 31.05.2024 № 14/4/1-8320 (зареєстрований в Укртрансбезпеці від 07.06.2024 № 18746/0/7-24) та лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2024 № 05.3/41990-24-Вих, згідно яких встановлено факт порушення вимог пункту 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 водієм ТзОВ «МАКАРТРАНС» строків перебування за кордоном більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону. З цим рішенням, не погодився позивач, вважає його протиправним та незаконним, тому звернувся до суду із позовом про його скасування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно Положення про Державну службу України з безпеки транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. В контексті спірних правовідносин судом встановлено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII), інших законів України. На виконання статті 3 Закону № 3857-XII Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 року № 724) затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (чинні та в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Правила), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону. Відповідно до 2-8 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. Відповідно до п. 2-9 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці. Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата. Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше. Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки. На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата. Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону. У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном, установлених цим пунктом, Укртрансбезпека може припинити доступ відповідного ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки на три місяці. Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки приймається комісією, до складу якої можуть залучатися представники Мінінфраструктури та інших органів державної влади. Рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки затверджується наказом Голови Укртрансбезпеки. Наказ про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки оприлюднюється наступного дня після його видання на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки та надсилається ліцензіату на електронну адресу (у разі наявності), що міститься в ліцензійній справі. Як встановлено вище судом, підставами для прийняття оскаржуваного рішення стали листи Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22.05.2024 № 14/4/1-7821, від 31.05.2024 № 14/4/1-8320, якими інформував Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) про те, що окремі водії суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів, зокрема, ТОВ «МАКАРТРАНС» (код ЄДРПОУ 40799729), допустили порушення норми Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995. У листах також були наведені факти про розслідування за кордоном ознак протиправної діяльності працівників згаданого суб`єкта господарювання. Також, Укртрансбезпека отримала лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2024 № 05.3/41990-24-Вих, який підтверджував факт порушення вимог пункту 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 водієм ТзОВ «МАКАРТРАНС» щодо строків перебування за кордоном більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону. Таким чином, реалізуючи повноваження, визначені пунктом 2-9 Порядку, Комісією з питань припинення доступу ліцензіатів до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбепеки 29.08.2023 було розглянуто інформацію щодо припинення доступу до вказаної системи ТзОВ «МАКАРТРАНС». Наслідком оцінки інформації, викладеної у листах СБУ та ДПС України стало рішення згаданої Комісії від 29.08.2024, про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбепеки на три місяці з наступного робочого дня за днем прийняття наказу про затвердження рішення. Наказом Укртрансбезпезки від 12.09.2024 № 723 відповідне рішення Комісії було затверджено, а наказ оприлюднено на офіційному сайті Укртрансбезпеки. Отже, Укртрансбезпезка в ході ухвалення рішення про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем діяла відповідно до встановленої процедури, використавши наявні дискреційні повноваження. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Відповідно до статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в ході прийняття Комісією з питань припинення доступу ліцензіатів до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки рішення від 29.08.2023 про припинення доступу ліцензіата до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбепеки на три місяці, затвердження згаданого рішення наказом Укртрансбезпезки від 12.09.2024 № 723 та його оприлюднення на офіційному сайті Укртрансбезпеки, були дотримані усі наведені вище законодавчі принципи застосування державним органом дискреційних повноважень. Водночас, позивачем не надано суду обставин, які б свідчили про порушення Укртрансбезпекою порядку прийняття оскаржуваного рішення, а тому відповідач ухвалив законне та обґрунтоване рішення щодо реагування на встановлене порушення працівником ТОВ «МАКАРТРАНС» вимог Правил. Посилання суду першої інстанції, що позивача не повідомлено щодо розгляду питання припинення доступу ТзОВ «МАКАРТРАНС» до системи ЄКІС, не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення Укртрансбезпеки, адже таке повідомлення не передбачено визначеною Привалами процедурою прийняття рішення. Щодо посилань суду про те, що Укртрансбезпека в ході розгляду питання про порушення працівником ТОВ «МАКАРТРАНС» вимог Правил була зобов`язана вийти за межі встановленої процедури (шляхом направлення повідомлень, отримання пояснень всупереч вимогам Правил), то суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права. В ході прийняття рішення Укртрансбезпекою, яке оскаржується позивачем, норми права, які визначають підстави та процедуру його ухвалення, не були порушені, тому немає підстав визнавати таке рішення протиправним. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що збройний напад на суверенні території України з боку країни-агресора зумовили необхідність оперативного вжиття як органами державної влади, так і суспільними інституціями, заходів, спрямованих на захист незалежності країни. Одним із безпосередніх питань, які врегульовані під час введення на території України правового режиму воєнного стану є особливості перетину державного кордону певними категоріями осіб, зокрема чоловіками у віці 18 до 60 років. Тобто, держава визначає умови, за яких частина населення, яка першочергово може бути залучена до оборони країни під час війни, здійснює перетин державного кордону України з тією чи іншою метою. Таким чином, діючим законодавством під час режиму воєнного стану передбачені норми, які мають більш жорсткий обмежувальний характер. Водночас, тимчасове припинення доступу не позбавляє суб`єкта господарювання можливості здійснювати господарську діяльність і не позбавляє ліцензії. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість оскарженого рішення, що свідчить про відсутність підстав для його скасування. З врахуванням усіх вищенаведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд, постановив: апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 140/9718/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін