Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/16840/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/16840/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Штульмана І.В., Парінова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо зарахування до його вислуги років часу навчання в Чернігівському юридичному училищі Державного Департаменту України з питань виконання покарань з 15.08.2001 по 02.07.2004 та часу проходження служби в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області з 03.08.2004 по 18.10.2004 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки; - зобов`язати ГУ Нацполіції в Чернігівській області зарахувати до його вислуги років час навчання в Чернігівському юридичному училищі ДДВП з 15.08.2001 по 02.07.2004 та час проходження ним служби в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області з 03.08.2004 по 18.10.2004 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Станом на 29 жовтня 2025 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 15.08.2001 по 18.10.2004 проходив навчання в Чернігівському юридичному училищі ДДВП (курсант), у подальшому позивач проходив службу у підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області. 18.10.2004 позивача було відряджено у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом УДДУПВП від 11.10.2004 №66, з цієї дати позивач продовжив проходження служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС), а саме у підрозділах Управління МВС України в Чернігівській області. Відповідно до інформації зазначеної у копії послужного списку позивача до проходження служби в ОВС у період з 15.08.2001 по 02.07.2004 (2 роки, 10 місяців, 18 днів) він проходив навчання у Чернігівському юридичному училищі ДДВП. Згідно із наказу від 18.04.2003 року позивачу було присвоєне спеціальне звання "сержант внутрішньої служби". Після навчання позивач проходив службу у підрозділах УДДУПВП в м. Києві та Київській області з 03.08.2004 по 18.10.2004 (2 місяці, 16 днів). В ОВС позивач проходив службу з 18.10.2004 по 07.11.2015 та був звільнений на підставі пункту "з" статті 64 (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядового і начальницького складу ОВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 та відповідно до пункту 9 розділу XI Закону № 580-VIII у спеціальному званні "майор міліції". З 07.11.2015 позивач продовжив проходження служби в підрозділах ГУ Нацполіції в Чернігівській області, 07.11.2015 року у порядку атестації позивачу було присвоєне спеціальне звання "рядовий поліції". З 01.04.2024 року і до теперішнього часу позивач проходить службу на посаді заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності відділення поліції №1 (смт. Козелець) Чернігівського районного управління поліції ГУ Нацполіції. На запит позивача щодо зарахування (незарахування) до стажу служби період навчання у закладах вищої освіти та проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби, відповідачем листом від 11.12.2024 №К-620аз/124/05/20-2024 повідомлено, що станом на 01.01.2017 вислуга років позивача для надання додаткової оплачуваної відпустки обраховано в кількості 10 років 05 місяців 20 днів. При чому, до стажу служби в поліції було зараховано період проходження служби в ОВС (міліції) з 18.10.2004 по 07.11.2015, а також період служби в поліції з 07.11.2015 по 01.01.2017. Відповідачем зазначено, що Головне управління Національної поліції в Чернігівській області не має правових підстав включити до стажу служби в поліції позивача періоди його навчання та служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII. Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Отже, до стажу служби в поліції за загальним правилом зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду, а також служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду. При цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. Водночас, частина п`ята статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон №2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV. Згідно із преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про державну службу"), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України "Про міліцію" та відповідні норми Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Як наслідок, служба в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. До того ж, Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі №240/30024/21 зазначив, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. З наведеного вище слідує, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, на переконання суду, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції. Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Чернігівського окружного адміністративного суду, що стаж служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки. Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20. Враховуючи, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу служби в поліції період проходження позивачем служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань, належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання ГУ Нацполіції в Чернігівській області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 час проходження ним служби в підрозділах Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області з 03.08.2004 по 18.10.2004 до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки. До того ж, відповідно до абзацу 2 пункту "й" статті 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема, Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема, Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті "ж" статей 1, 2 Закону №2262-XII, під час призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 вказаного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на службу, зокрема, до органів Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби. У постанові від 22.01.2020 (справа №200/5111/19) Верховний Суд зазначив, що "визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв`язку з закінченням відповідного навчального закладу". Матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу по училищу позивачу після вступу на навчання до Чернігівського юридичного училищу Державного Департаменту України з питань виконання покарань присвоєно спеціальне звання "сержант внутрішньої служби". Таким чином враховуючи те, що позивачу перше офіцерське (спеціальне) звання "сержант внутрішньої служби" було присвоєно 18.04.2003, у зв`язку із вступом до Чернігівського юридичного училища Державного Департаменту України з питань виконання покарань, період з 15.08.2001 по 02.07.2004 підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, а також для нарахування додаткової оплачуваної відпустки. При цьому, посилання відповідача на внесені Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" зміни до частини першої статті 60 Закону № 580-VIII (набрали чинності з 01.05.2022) якими передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції законів та інших нормативно-правових актів лише з питань проходження служби в поліції, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі зміни прийняті у часі пізніше, ніж час вступу позивача на службу до ГУ Нацполіції в Чернігівській області. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено обґрунтованість і законність бездіяльності незарахування спірних періодів, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Штульман І.В. Суддя Парінов А.Б.