Постанова 4851 № 520/33740/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2025 р. Справа № 520/33740/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М.) у справі №520/33740/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, в якому просив: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати ОСОБА_1 індексацію на суму грошової заборгованості, нарахувати штрафну санкцію 3% річних від простроченої суми виплат грошової заборгованості ; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання цих коштів з його казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , суму індексацію (інфляційні збитки) у 195 572,99 грн та 3% річних від простроченої суми грошових виплат у 40 553,17 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 у задоволенні позову відмовленно. ОСОБА_1 , не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі №520/11913/21, від 01.12.2022 у справі №520/3151/22, від 04.09.2023 у справі № 520/15047/23, відповідачем протиправно не нараховано індекс інфляції за прострочення виконання основного зобов`язання. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Русанова В.Б. - головуючий суддя, судді: Калиновський В.А., Бегунц А.О. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 на підставі заяви про відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Русанова В.Б. - головуючий суддя, судді: П`янова Я.В., Бегунц А.О. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 № 520/11913/21 зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 25.05.21р про перерахунок основного розміру пенсії з врахуванням нової (оновленої) довідки МВС України про розмір грошового забезпечення начальника ізолятора ГУ НП України в Харківській області станом на 19.11.2019р. у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та провести з 01 грудня 2019 року виплату ОСОБА_1 різниці у розмірах між отримуваною пенсією та перерахованою, на підставі заяви від 25.05.2ір про перерахунок основного розміру пенсії з врахуванням нової (оновленої) довідки МВС України про розмір грошового забезпечення начальника ізолятора ГУ НП України в Харківській області станом на 19.11.2019р. Рішення набрало законної сили 11.11.2021 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 № 520/3151/22 зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, за основним розміром у 86% грошового забезпечення начальника ізолятора ГУ НП України в Харківській області, відповідно до нової (оновленої) довідки МВС України про розмір грошового забезпечення начальника ізолятора ГУ НП України в Харківській області станом на 19.11.2019, з урахуванням виплаченої пенсії. Рішення набрало законної сили 03.01.2023 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 № 520/15047/23 , зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , з 01.07.2021 р. щомісячну доплату у розмірі 2000,0 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р № 713«Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення набрало законної сили 05.10.2023 року. Позивач звернувся 27.08.2024 до пенсійного органу із заявою про виплату заборгованість пенсії на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі №520/11913/21, від 01.12.2022 у справі №520/3151/22, від 04.09.2023 у справі №520/15047/23, а також нарахувати та виплатити інфляційні збитки та 3% річних за період не виконання грошових зобов`язань. Відповідач відповіді на вказану заяву не надав. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції, відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 4 ст. Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Отже, приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді. При цьому, процедура зазначена у ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення пенсії є виплати (як винагорода за працю), одержані особисто особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто складові елементи структури власного грошового забезпечення). Натомість, у за ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ базовою розрахунковою величиною для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії є реально отримані (а не уявно можливі до нарахування) виплати (як винагорода за працю) третьої сторонньої особи - діючого публічного службовця за рівнозначною посадою (або тією ж самою, або прирівняною). Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно з п.22 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, запроваджені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України заходи є мірою саме майнової відповідальності. Разом із тим, згідно з ч.2 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Згідно з ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Запроваджені ч.2 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ та ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV заходи також є мірою майнової відповідальності, механізм реалізації якої передбачений нормами Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Так, за ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Таким чином, колегія суддів зазначає, що під час застосування міри майнової відповідальності пріоритет у застосуванні належить віддати положенням ч.2 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2662-ХІІ, ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ як спеціальним нормам права у сфері пенсійного забезпечення. Таким чином, у межах спірних правовідносин відповідач жодних платежів з виплати боргу (що є обов`язковою передумовою виникнення відповідного обов`язку за змістом Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ) не проводив, що свідчить про відсутність події, з якою закон пов`язує виникнення обов`язку вчинити дії щодо нарахування інфляційних збитків. Наведені приписи цивільного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З аналізу приписів статей 524, 533-535 і 625 ЦК України можна дійти висновку про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. Крім того, колегія суддів враховує, що Верховним Судом України у постановах від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-38цс11 викладена правова позиція про те, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України). Така позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 2а-11853/10/1570. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою перерахованої пенсії позивача на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі №520/11913/21, від 01.12.2022 у справі №520/3151/22, від 04.09.2023 у справі № 520/15047/23. Колегія суддів зазначає, що між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати пенсії. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані спеціальним Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №

159. Поряд із цим, у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року у цивільній справі № 6-2759цс15. Вищевказаними рішеннями визначено обов`язок пенсійного органу перерахувати та виплатити пенсію позивачу, однак без визначення конкретної суми грошового зобов`язання. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними, відтак вказані доводи апелянта є помилковими. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 у справі №520/33740/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц