Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/4872/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9229/25 Справа № 185/4872/25 Головуючий у першій інстанції: Головін В. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Марченко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Головіна В.О. від 10 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він з 12 грудня 1979 року по 31 липня 1995 року; з 07 серпня 1995 року по 31 серпня 2008 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». 31 серпня 2008 року позивача звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до п.7 акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 06 травня 2006 року, затвердженого головним державним санітарним лікарем міста Першотравенська, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - двосторонній плечолопатковий періартроз з регіонарними м`язовими гіпотрофіями ПФС другого ступеня, деф. артроз і періартроз ліктьових і колінних суглобів зі згінально- розгинальними контрактурами, стабільним больовим синдромом ПФС відповідно першого-другого ст. - радикулопатія попереково-крижова та шийна на фоні спондилоартрозу, полісегментарної дископатії з вираженими порушеннями, стійким м`язово-тонічним, нейроваскулярним та больовим синдромом, часто рецидивуючий перебіг. - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст. -нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 14 червня 2006 року серії ДНА-02 №014513 позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати працездатності на рівні 65%, з яким: 30%- радикулопатія, 20%- дефартрози, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 14 червня 2006 року серії МСЕ-ДНА-01 № 520241 позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана робота в підземних умовах, тяжка фізична праця, несприятливого мікроклімату. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується епікризом від 12.09.2008р., епікризом від 22.02.2009р., епікризом від 10.09.2010р. Відповідно до епікризу від 10.09.2010р. позивач має скарги на виражений стійкий біль в шийно-грудному і попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в нижні кінцівки по задній поверхні, обмеження рухів в попереку, порушення ходи, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, кашель з мокротинням, задишку при фізичному навантаженні, зниження слуху. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245000,00 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000.00 грн. без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення, шляхом зменшення розміру стягнутої моральної шкоди до 65000,00 грн з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 12 грудня 1979 року по 31 липня 1995 року; з 07 серпня 1995 року по 31 серпня 2008 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». 31 серпня 2008 року позивача звільнено з роботи, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 06 травня 2006 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: двосторонній плечолопатковий періартроз з регіонарними м`язовими гіпотрофіями ПФС другого ступеня, деф. артроз і періартроз ліктьових і колінних суглобів зі згінально- розгинальними контрактурами, стабільним больовим синдромом ПФС відповідно першого-другого ст. Радикулопатія попереково-крижова та шийна на фоні спондилоартрозу, полісегментарної дископатії з вираженими порушеннями, стійким м`язово-тонічним, нейроваскулярним та больовим синдромом, часто рецидивуючий перебіг. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст. Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). П. 16 вказаного акту встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: важка фізична праця, робота в умовах несприятливого мікроклімату, пилу, підземних умовах. Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: підіймання вантажу вагою 40 кг, сумарна вага до 700 кг 50% робочого часу (кл. 3.2., 3.1), знаходження в позі «стоячи» 80 % робочого часу, запиленість повітря 46,2 мг/ м3- 40% робочого часу, двуокис азоту -7,5, окис вуглеводу 21,0 30% робочого часу (кл. 3.1), шум -84 дБА 80% робочого часу. Відповідно до копії довідки МСЕК серії ДНА-02 №014513 від 14 червня 2006 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково. Відповідно до копії довідки МСЕК серії МСЕ-ДНА-011 №520241 від 14 червня 2006 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з професійним захворюванням, у зв`язку з чим довідкою МСЕК серії ДНА-02 №014513 від 14 червня 2006 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково та довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-011 №520241 від 14 червня 2006 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 130000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням під час перебування у трудових стосунках з відповідачем. Доводи апеляційної скарги про завищений розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд першої інстанції керувався принципами розумності та справедливості, прийняв до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності у розмірі 65% та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, врахував вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків та істотність вимушених змін в життєвих стосунках позивача. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Разом з тим, колегія звертає увагу, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. З урахуванням викладеного необґрунтованим є вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів». Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24). На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом виключення у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів». Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року змінити, виключити у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів». В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова