Постанова 4856 № 560/420/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/420/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 30 жовтня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Національної академії Державної прикордонної служби України щодо не виплати при переїзді військовослужбовців підйомної допомоги на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїхав з позивачем на нове місце військової служби; - зобов`язати Національну академію Державної прикордонної служби України виплатити підйомну допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2025 позов задовольнив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України від 27.10.2021 №1095-ОС, позивача було переведено для подальшого проходження служби начальником сектору внутрішньої та власної безпеки (з місцем дислокації Національна академія) з м. Чернівці до АДРЕСА_1 . 09.09.2022 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) (далі Національна академія), щодо виплати йому підйомної допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїхав з ним на нове місце військової служби. На поданий рапорт Національна академія у відповіді від 23.09.2022 за №11.1/4425-22-Вих. надано відмову. Причина відмови полягала у відсутності серед наданих документів довідки про зняття членів сім`ї з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби, та довідки про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб за новим місцем служби. При цьому, Національна академія посилалась на пункт 13 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2016 №848 "Про затвердження Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України". Позивач 05.01.2024 направив додаткову службову записку (№ 04.4.1/561/24-Вн) до якої додав підтверджуючий документ про переїзд сім`ї в м. Хмельницький, а саме виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено, що його дружина від 16.07.2023 зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_2 . 11.01.2024 позивачем було додатково направлено службову записку (від 11.01.2024 №04.4.1/1166/24-Ви) у якій додатково аргументував необхідність виплати підйомної допомоги на підставі Закону № 2011-XII. 27.02.2024 позивач отримав відповідь від Національної академії № 09/1776-24-Вих, у якій зазначалося, що підстав для виплати підйомної допомоги немає через відсутність документів про зняття членів сім`ї з реєстрації за попереднім місцем проживання. Національна академія зазначила, що це питання було передано на розгляд заступника Голови Державної прикордонної служби України. 16.12.2024, позивачем було додатково направлено звернення (№С-298), в якому висловив прохання забезпечити виконання вимог чинного законодавства України щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей та вжити заходів, щодо підйомної допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї. Додатково до попередніх службових записок додав витяг з реєстру Хмельницької територіальної громади про реєстрацію місця проживання моєї дружини в м. Хмельницький. Однак зареєструвати місце проживання сина в м. Хмельницький не вдалося. 31.12.2024 позивач отримав відповідь від Національної академії № 09-01/С-298/352, в якій вказали, що зважаючи на надання витяг з реєстру Хмельницької територіальної громади про реєстрацію місця проживання дружини, підйомну допомогу виплатять. Однак, у зв`язку з відсутністю довідки про зняття сина за попереднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби - підстави для виплати підйомної допомоги відсутні. Відповідач повідомив, що отримав відповідь від заступника Голови ДПСУ на лист НАДПСУ від 27.02.2024 № 09/12889-24-Вих щодо неврегульованості реєстрації місця проживання військовослужбовців та їх сімей за адресами військових частин. Це зумовлено виключенням відповідної норми Законом України № 1871 від 05.11.2021, що створює незручності для військовослужбовців, зокрема щодо виплати підйомної допомоги. Адміністрація ДПСУ працює над вирішенням цього питання. Розроблено законопроект (головний розробник Міноборони), який наразі доопрацьовується з урахуванням позиції ДМС України, висловленої на міжвідомчій нараді. Не зважаючи на вищевикладене, підйомної допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї я в період з 09.09.2022 по теперішній час так і не отримав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII). Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ). Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон 2011-XII), при переїзді військовослужбовців виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце служби. При цьому, Закон 2011-ХІІ не передбачає додаткових умов для отримання цієї підйомної допомоги, крім умови переїзду з військовослужбовцем на нове місце служби. Відповідно до статті 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", забезпечення виконання законодавства щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей покладається на органи державної влади. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до розділу 2 контракту підписаного між позивачем та Державною прикордонною службою України про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу Державна прикордонна служба України взяла на себе зобов`язання забезпечити відповідно до законодавства належні умови для проходження військової служби. Пунктом 9 цього ж розділу прописане зобов`язання щодо виплати підйомної допомоги на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїжджає разом із ним на нове місце проходження військової служби. Тобто, відповідач відмовив у виплаті підйомної допомоги з підстав відсутності документів, що свідчать про зняття членів сім`ї з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання та реєстрацію за новим місцем служби військовослужбовця посилаючись на пункт 13 наказу МВС України від 19.08.2016 №848 «Про затвердження Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі Наказ МВС № 848). При цьому, відповідачем вказано, що залишаються не врегульованими питання щодо реєстрації місця проживання військовослужбовців та членів їх сімей за адресами військових частин, а також, що Адміністрація Державної прикордонної служби України в межах компетенції вживає заходів щодо вирішення цього питання. Водночас, відсутність таких документів про зняття з реєстрації та реєстрації за новим місцем служби є прямим наслідком неналежного забезпечення соціальних гарантій з боку органу державної влади, що полягає в не надані житла для проживання, а також відсутності механізму реєстрації військовослужбовців та членів їх сімей при військових частинах. Як вірно зазначено судом першої інстанції, відмова у виплаті підйомної допомоги з посиланням на пункт 13 наказу МВС № 848 є необґрунтованою та протиправною, оскільки зазначений наказ МВС був виданий до набрання чинності Законом України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні". Вказаний наказ МВС від 19.08.2016 не міг врахувати норми Закону України від 05.11.2021 № 1871-IX внаслідок чого виникла колізія, яка перешкоджає забезпеченню соціального захисту військовослужбовця передбаченого Законом України № 2011-XII. Поряд з цим, конституційний обов`язок держави забезпечувати соціальний захист громадян України, які перебувають на службі та зважаючи на ієрархію нормативно-правових актів, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2011-XII, який має вищу юридичну силу. Водночас підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Відтак закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й МВС України (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/12323/18 та від 02 березня 2021 року у справі № 640/1171/19). Як встановлено судом першої інстанції, позивач протягом проходження служби в м. Хмельницький вжив усіх можливих заходів для реєстрації членів своєї сім`ї у цьому місті. Однак, через відсутність власного житла та ненадання житла з боку військової частини, вдалося зареєструвати місце проживання лише його дружині. Разом з тим, Національна академія, де позивач проходив службу за місцем дислокації, нараховувала йому всі складові грошового забезпечення, у тому числі підйомну допомогу, що підтверджує її зобов`язання здійснити відповідні виплати. Натомість, відповідач посилається на пункт 12 «Інструкції про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 серпня 2016 року № 848, яким передбачено обов`язкову реєстрацію за новим місцем служби військовослужбовця. Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений підзаконний нормативно правовий акт суперечить нормам Законів України та не враховує реальних обставин забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців. Відповідно до пункту 6 статті 5 Закону України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності. Згідно абзацу п`ятого ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (редакція Закону N 1871-IХ від 05.11.2021 р.), також було внесено зміни, згідно з якими місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги. Військові частини були виключені з переліку житла цією редакцією Закону. Після скасування можливості реєстрації за адресою військових частин військовослужбовці та їхні сім`ї втратили законодавчі механізми для реєстрації за місцем проходження служби, що призвело до необхідності врегулювати це питання шляхом зміни або актуалізації даних про місце проживання в інший спосіб. Органи виконавчої влади, зокрема в системі Державної прикордонної служби України, не забезпечують надання житла для військовослужбовців, що унеможливлює виконання вимог наказу МВС щодо реєстрації місця проживання. Таким чином, пункт 12 наказу МВС від 19.08.2016 № 848 суперечить вимогам Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Закону України № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Тобто, в даному випадку застосуванню підлягають положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу і не передбачає умов реєстрації як обов`язок для виплати підйомної допомоги. Відповідно до п.13 Інструкції №848, підйомна допомога на членів сім`ї виплачується органом Держприкордонслужби, в який призначено або де проходить службу військовослужбовець, за умови їх зняття з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання та реєстрації за новим місцем служби військовослужбовця, а для членів сім`ї, які є внутрішньо переміщеними особами, - за умови взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем служби військовослужбовця. Якщо члени сім`ї, зняті з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання, переїхали для проживання в інші населені пункти через відсутність житлової площі за новим місцем служби військовослужбовця, підйомна допомога на них виплачується після надання довідки про склад сім`ї (довідки кадрового органу про склад сім`ї із зазначенням дати народження дітей, батьків, усиновителів, найменування населеного пункту, з якого прибула сім`я, та дати прибуття) та довідки з місця проживання про реєстрацію і склад сім`ї за наявності. Отже, згідно п.13 Інструкції №848 передбачено виплату підйомної допомоги за наявністю, зокрема довідки кадрового органу про склад сім`ї із зазначенням дати народження дітей, батьків, усиновителів, найменування населеного пункту, з якого прибула сім`я, та дати прибуття. Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи міститься Витяг з особової справи майора ОСОБА_1 про близьких осіб із зазначення їх прізвищ та дати народження, а саме дружини та дитини позивача. При цьому, довідка з місця проживання про реєстрацію і склад сім`ї, яка передбачена п.13 Інструкції №848 надається за наявності. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо не виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїхав на нове місце військової служби. Тому, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.