Ухвала КАС ВС № 420/31774/24

УХВАЛА 29 жовтня 2025 року Київ справа № 420/31774/24 адміністративне провадження № К/990/42939/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 420/31774/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖБУД 33» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: 21.10.2025 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), подана через підсистему «Електронний суд» 20.10.2025. Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 29.04.2025, повний її текст складено того ж дня, проте, касаційну скаргу направлено до суду лише 20.10.2025, тобто з пропуском строку, встановленого для цього. ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що незабезпечення реалізації ГУ ДПС права на касаційне оскарження рішень адміністративного суду позбавить можливості скасувати незаконні та необґрунтовані судові рішення, що в свою чергу негативно вплине на процес забезпечення надходжень до Державного бюджету України. Також зазначає, що в інших справах Верховний Суд поновлював строк на касаційне оскарження судових рішень, а за практикою Європейського суду з прав людини суди повинні уникати надмірного формалізму, не допускати обмеження або зменшення доступу до суду. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке. Суд встановив, що вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 12.06.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд звернув увагу скаржника, що під час вирішення справи суди врахували низку висновків Верховного Суду, ухвалених як у складі колегії суддів, так і у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду (зокрема, від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 24.12.2024 у справі № 280/1431/23), але скаржник не обґрунтував неможливість та/або помилковість їх врахування. Суд зауважив, що приведене у касаційній скарзі обґрунтування щодо правильності оформлення наказу на проведення фактичної перевірки є таким, що наведено безвідносно до висновків судів, які стали підставою для задоволення позову та виходять за межі цих висновків і доводів відповідача щодо суті виявлених порушень. Електронний примірник цієї ухвали суду ГУ ДПС отримало 12.06.2025 о 19:55. Вдруге подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 17.07.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Скаржник у вдруге поданій касаційній скарзі змінив посилання з пункту 1 на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що суди не надали належної оцінки доказам у цій справі. Верховний Суд зазначив, що посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України наведене без зазначення інших обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених у випадку оскарження судових рішень на цій підставі, оскільки скаржником не зазначено ні норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції та щодо застосування якої не сформульовано висновок Верховного Суду, ні висновок щодо правильного застосування такої норми права (на думку скаржника). Тобто, за змістом доводів касаційної скарги відсутність висновку Верховного Суду скаржник фактично пов`язував з необхідністю відповіді на питання, чи були наявні підстави для призначення перевірки конкретно у цій справі, що суперечить правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судових рішень. Електронний примірник цієї ухвали суду ГУ ДПС отримало 17.07.2025 о 18:01. Втретє подану касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 21.08.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Скаржник змінив підставу для касаційного оскарження судових рішень з пункту 3 на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, інших обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, про які зазначав Верховний Суд в ухвалі від 12.06.2025, скаржник не навів. Електронний примірник цієї ухвали суду ГУ ДПС отримало 21.08.2025 о 22:56. 20.10.2025 ГУ ДПС направило касаційну скаргу вчетверте, тобто майже через два місяці з дня отримання ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги, однак, яка так і не усуває всіх виявлених судом недоліків. У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження ГУ ДПС не обґрунтовує необхідність такого проміжку часу для приведення касаційної скарги відповідно до вимог КАС України і її повторного подання. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Однак, доводів про наявність таких поважних причин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не містить. Водночас слід зазначити, що за усталеною позицією Верховного Суду недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання визначених законодавством завдань. ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли її можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, в тому числі у разі її подання на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Не обґрунтовує ГУ ДПС і проміжки часу, що спливали між датами отримання ухвал про повернення касаційних скарг і до моменту їх чергового подання, як такі, що були об`єктивно необхідні задля приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Приведена скаржником практика Європейського суду з прав людини і Верховного Суду не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. В даному випадку, скаржник не навів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку.

2. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Скаржник, в порушення вимог цієї норми, до касаційної скарги не додав документа про сплату судового збору. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2025 - не більше 60560 грн). Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30280 грн). Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2024 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 1912384,63 грн. Отже, за подання позовної заяви сплаті підлягав судовий збір в сумі 28685,76 грн (1912384,63 грн х 1,5%). Відповідно, сума судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 57371,52 грн (28685,76 грн х 200 %). Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі 45897,21 грн (57371,52 грн х 0,8). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783 Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету - 22030102 Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу - 101__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від __________(Дата оскаржуваного рішення) по справі __________(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).

3. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналогічно попередній редакції касаційної скарги у поданій вчетверте міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, відповідно до якого відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2025 у справі № 120/11036/23, від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17, від 25.07.2023 у справі № 815/4434/17, від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23, від 22.02.2022 у справі № 640/4426/19, від 07.02.2024 у справі №280/6422/22. Повертаючи вперше подану касаційну скаргу, Верховний Суд в ухвалі від 12.06.2025 (провадження № К/990/22574/25) зазначав, що зі змісту судових рішень вбачається, що суди надали правову оцінку питанням як щодо відповідності виданого наказу вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, так і щодо безпосередньої наявності фактичних підстав для проведення перевірки. Висновків про невідповідність наказу вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України судові рішення не містять. Натомість, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не довів наявність фактичної підстави в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення перевірки позивача, а саме: наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Відсутність законної підстави для проведення перевірки суди визнали обставиною, що тягне за собою незаконність її проведення, як наслідок, незаконність прийнятих за її результатами рішень. Крім того, Верховний Суд вже звертав увагу скаржника, що під час вирішення справи суди врахували низку висновків Верховного Суду, ухвалених як у складі колегії суддів, так і у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду (зокрема, від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 24.12.2024 у справі № 280/1431/23). Проте у касаційній скарзі так і не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Також у касаційній скарзі міститься розділ під назвою «Щодо порушення норм процесуального права статей 72, 90, 242 КАС України», однак, скаржник не визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України і відповідний пункт частини другої та/або третьої статті 353 КАС України з наведенням відповідного обґрунтування. Незгода ГУ ДПС зі здійсненою судами правовою оцінкою наявним у матеріалах справах доказам, як наслідок - з результатом розгляду справи, не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі. Доводи про обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатом проведеної перевірки (по суті виявлених порушень) виходять за межі висновків судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову. Враховуючи, що Верховний Суд надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, колегія суддів вважає недоцільним чергове роз`яснення скаржникові, чому його доводи є недостатніми для відкриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 420/31774/24 - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку; - надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI; - надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в паперовій формі скаржник має надати її копії відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко