Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 755/4726/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/4726/25 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко І.В. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Файдюка В.В., за участі секретаря судового засідання Краснової О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) № В/12 від 17 січня 2025 року. Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті провадження. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є юридичною особою та не має адміністративної процесуальної правоздатності та дієздатності. Суд послався на положення чинного законодавства, зокрема КАС України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», які вимагають, щоб відповідач у справі мав статус юридичної особи або суб`єкта владних повноважень із належною процесуальною правоздатністю. Оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про реєстрацію ІНФОРМАЦІЯ_3 як юридичної особи, то позов не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства. Позивач не погодився з цим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу надіслати до суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 хоча і не є зареєстрованою юридичною особою, виконує публічно-владні управлінські функції та діє як відокремлений підрозділ юридичної особи публічного права - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Такий підрозділ має бути визнаний належним відповідачем у справі про скасування постанови про адміністративне стягнення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Надаючи правову оцінку наявності підстав для відмови у відкритті провадження, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин/далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). У пункті 3 Положення № 154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Згідно із пунктом 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Аналіз наведених правових норм свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб. Частиною четвертою статті 46 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Водночас, згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень може бути також орган державної влади без статусу юридичної особи, а також його посадова особа, якщо вони здійснюють публічно-владні функції. Тому, відмова у відкритті провадження у справі лише з огляду на формальну відсутність статусу юридичної особи в особи, яка фактично здійснила оскаржувану дію, є недостатньо обґрунтованою і такою, що не відповідає приписам чинного законодавства. Питання про повноваження (правомочність) органу (посадової особи) на винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення перевіряється при розгляді по суті скарги на таку постанову, а наслідки вирішення цього питання передбачені частиною другою статті 293 КУпАП та пунктом 2 частини третьої статті 286 КАС України. Отже, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , він може бути суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та належним відповідачем у спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята начальником цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Цей підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, який у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21 дійшов висновку, що районний ТЦК та СП, попри відсутність статусу юридичної особи, може бути відповідачем у справі про оскарження його постанови. У зв`язку з цим, враховуючи наявність порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підстави, передбачені статтею 320 КАС України, для скасування його ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись статтями 272, 286, 308, 315, 320, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Файдюк В.В.