Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5382/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5382/24 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бужак Н.П. Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року, суддя Руденко А.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання в чинити дії,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаської області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді - член колегії адвокатів адвокатського об`єднання «Донецька обласна колегія адвокатів» з 21.10.1999 по 21.10.2002 (3 роки); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаської області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_2 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді член колегії адвокатів адвокатського об`єднання «Донецька обласна колегія адвокатів» з 21.10.1999 по 21.10.2002 (3 роки); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше сплачених сум, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмір 58 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з дати перерахунку пенсії - 10.04.2024. Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до довідки переселенця проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Відповідно до даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач 12.09.1996 переведена в адвокати (протокол № 2 від 12.09.1996) та 21.10.2002 відрахована із членів колегії адвокатів у зв`язку з призначенням суддею (розпорядження № 62 від 21.10.2002). Відповідно до копії розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.01.2024 № 1.23/12/2024, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси, позивач з 21.10.1999 до 21.10.2002 була членом колегії адвокатів адвокатського об`єднання «Донецька обласна колегія адвокатів». Указом Президента України від 14.10.2002 № 926/2002 ОСОБА_1 призначено суддею Слов`янського міського суду Донецької області строком на 5 років. Указом Президента України від 23.03.2004 № 358/2004 позивач була переведена на посаду новоутвореного Слов`янського міськрайонного суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України Про обрання суддів від 22.05.2008 № 296-VІ позивача обрано на посаду судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області безстроково. Рішенням Голови Верховного суду від 10.01.2023 № 6/0/149023 позивач була відряджена до Соснівського районного суду м. Черкаси. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 26.12.2023 № 1403/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (відряджена до Соснівського районного суду міста Черкаси) у зв`язку з поданням заяви про відставку» та наказу голови Соснівського районного суду міста Черкаси № 1-о від 02.01.2024 «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду» 02.01.2024 позивача відраховано зі штату Соснівського районного суду міста Черкаси, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Рішенням Вищої ради правосуддя від 26.12.2023 № 1403/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (відряджена до Соснівського районного суду міста Черкаси) у зв`язку з поданням заяви про відставку» встановлено, що позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону № 1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя». 05.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Згідно з рішенням № 232730023098 від 12.01.2024 пенсійний орган призначив позивачу з 05.01.2024 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 58%, виходячи із стажу роботи на посаді судді, що становить 24 роки 1 місяць 12 днів. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулось до Головних управлінь України в Чернігівській та в Полтавській областях листом від 18.01.2024 № 2300-0302-9/4472 «Щодо перегляд рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 » відповідно до якого за результатами перевірки електронної пенсійної справи встановлено, що довічне грошове утримання судді призначено в розмірі 58% суддівської винагороди, з урахуванням періоду роботи з 21.10.1999 по 21.10.2002 на посаді члена колегії адвокатів. Застосування норм статті 137 Закону «Про судоустрій і статус суддів» при обчисленні збільшення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці не передбачено. Тому, відповідач вважав за необхідне переглянути відсоток для збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до рішення від 18.04.2024 № 232430023098 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про перерахунок пенсії позивачу перераховано з 10.04.2024 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розміру 58% суддівської винагороди та зменшено його розмір на 52 % суддівської винагороди, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 10.04.2024. Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо зменшення відсоткового розміру її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 58 % на 52 %, не зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, стажу роботи (професійної діяльності), наявність якого відповідно до вимог закону надавала право для призначення на посаді судді, позивач звернулась до суду з даним позовом. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII). Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України №1402-VІІІ, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Частиною 3 ст. 142 Закону України №1402-VІІІ визначає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною першою статті 116 Закону України №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Абзацом 4 пункту 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні Конституційний Суд України зокрема зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України". Таким чином, згадані вище положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020. Як наслідок, з 18.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону №1402-VIII. Суд зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не розмежовує поняття "суддівський стаж" в розрізі його правозастосування (чи то при звільненні, чи то при обрахунку суми щомісячного довічного утримання). Позивач була призначена суддею Слов`янського міського суду Донецької області 14.10.2002 й на час призначення на посаду судді питання визначення стажу, який дає право судді на відставку, регулювався частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII. Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII (в редакції чинній на день набуття позивачем статусу судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Згідно з частиною 2 статті 137 Закону 1402-VIIІ до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом №2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Водночас, частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який, як правило, мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки. З огляду на зазначене, право на зарахування трьох років стажу роботи в галузі права мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-XII на день їх обрання. Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково трьох років роботи в галузі права. Аналогічний правовий висновок був зроблений Верховним Судом у рішенні від 22 листопада 2018 року (справа № 9901/805/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року. Разом з тим, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 на сторінках 8-9 зазначено про те, що з позивач 12.09.1996 переведена в адвокати (протокол № 2 від 12.09.1996) та 21.10.2002 відрахована із членів колегії адвокатів у зв`язку з призначенням суддею (розпорядження № 62 від 21.10.2002). Відповідно до розрахунку Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.01.2024 №1.23/12/2024 позивач з 21.10.1999 до 21.10.2002 була членом колегії адвокатів адвокатського об`єднання «Донецька обласна колегія адвокатів». Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді в розмірі 21 рік 1 місяць 11 днів, в силу частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII, частини 2 статті 137 Закону 1402-VIIІ, абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ, підлягають зарахуванню три роки стажу (досвіду) роботи позивача з 21.10.1999 до 21.10.2002 членом колегії адвокатів адвокатського об`єднання «Донецька обласна колегія адвокатів». Виходячи з наведеного, стаж роботи позивача на посаді судді становить 24 роки 1 місяць 12 днів, а розмір довічного грошового утримання повинен складати 58 % відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% + 8 % (4 відпрацьованих роки понад 20 років х 2%), обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, дії відповідача із визначення вказаного стажу позивача у 21 рік 01 місяць 11 днів та визначення відсоткового розміру (52 %) грошового утримання, є протиправними та необґрунтованими, а позовні вимоги в частині визнання вказаних дій протиправними є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах було виснувано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24 жовтня 2019 року (справа № 9901/2/19). При цьому, зобов`язання судом відповідача зарахувати позивачу додатково 3 роки до стажу роботи на посаді судді та визначення розміру її довічного грошового утримання у 58 % відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (замість 52 %), створює підстави для перерахунку відповідачем розміру призначеного позивачу грошового утримання та виплати їй недоплаченої частини утримання, починаючи з дати перерахунку та зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Кобаль М.І. Мельничук В.П.