Постанова 4854 № 400/766/25
від 29.10.2025 ·П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/766/25 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 28.04.2025р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів : Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В : В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.12.2024р. №470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Миколаївській області; - стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати в розмірі 18920,00 грн., починаючи з 27 грудня 2024 року по дату виконання судового рішення в даній справі. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 28.04.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції зафіксував факт вручення ОСОБА_1 попередження про припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та подальше звільнення, проте зосередив свою увагу на питанні відсутності у ОСОБА_1 переважного права на залишення на службі та жодним чином не врахував факт не запропонування Головним управлінням ДПС у Миколаївській області позивачу іншої рівнозначної або нижчої посади, як це передбачено приписами частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу». Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, зазначаючи, що ОСОБА_1 перебував у простої та не виконував свої обов`язки більше двох років, не врахував, що стаж роботи позивача в податкових органах Миколаївської області становить 28 років (в тому числі на керівних посадах категорії «Б» більше 13,5 років), відсутність у позивача діючих дисциплінарних стягнень, факт дотримання ним основних принципів державної служби, обов`язків державного службовця, правил етичної поведінки, внутрішнього службового розпорядку, виконання ключових показників службової діяльності, дострокове присвоєння ОСОБА_1 наказом ГУ ДПС у Миколаївській області від 19.01.2022р. 4 рангу державного службовця. Головне управління ДПС у Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що у період з 24.02.2022р. по 26.12.2024р. (дата звільнення) заступник начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області ОСОБА_1 перебував у простої та не проявляв інтересу і бажання продовжувати працювати на посаді державної служби, в той час як інші працівники Головного управління продовжували виконувати функції та посадові обов`язки, незважаючи на загрозу небезпеки. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 08.11.2024р. №62-ф відбулося скорочення посад державної служби, зокрема, посади заступника начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС. Відповідач, дотримуючись порядку звільнення, попередив ОСОБА_1 про наступне звільнення не раніше ніж через 30 календарних днів з моменту ознайомлення з попередженням. Стаття 87 Закону України «Про державну службу» покладає обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко із розуміло. Враховуючи тривале перебування ОСОБА_1 у простої, у нього відсутні показники продуктивності праці, отже й відсутнє переважне право на залишенні на роботі. До того ж, компетенція проводити порівняльний аналіз та оцінювати наявність переважного права залишення на роботі державного службовця відноситься до дискреційних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області. При вирішення питання про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі Головним управлінням ДПС у Миколаївській області враховано, що в провадженні СВ УСБУ в Миколаївській області перебувало кримінальне провадження №22022150000001226 від 09.08.2022р. за ч.2 ст.111, ч.2 ст.114-2 КК України. В ході проведення досудового розслідування ОСОБА_1 17.05.2022р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України «Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану». Допущення вчинків, які суперечать принципам та цінностям державної служби, є несумісним із статусом державного службовця. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного: Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Миколаївській області. У зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України та веденням країною-агресором збройних атак проти мирного населення держави, внаслідок введення по всій Україні воєнного стану, з метою збереження життя і здоров`я працівників ДПС та її територіальних органів, наказом ДПС України від 24.02.2022р. №243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів» у роботі ГУ ДПС у Миколаївській області встановлено простій. Відповідно до наказу ДПС України від 14.04.2022р. №189 припинено простій у роботі ГУ ДПС у Миколаївській області. Згідно резолютивної частини зазначеного наказу, серед іншого, керівникам відокремлених підрозділів доручено приймати рішення щодо запровадження простою у роботі структурних підрозділів підпорядкованого територіального органу. На виконання наказу ДПС України від 14.04.2022р. №189, наказом ГУ ДПС у Миколаївській області від 15.04.2022р. №7-о встановлено простій у роботі працівників Головного управління ДПС у Миколаївській області, зокрема, заступнику начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області ОСОБА_1 встановлено простій у роботі з 24.02.2022р. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 15.11.2022р. №89-о «Про припинення простою в роботі працівників Головного управління ДПС у Миколаївській області» припинено простій у роботі працівників, зокрема, відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області. Відповідно до додатку до вказаного наказу ОСОБА_1 продовжував перебувати в простої. 18.07.2024р. постановою Кабінету Міністрів України №832 внесені зміни до постанови КМУ №85 від 05.04.2014р. «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», а саме: змінено граничну чисельність працівників територіальних органів ДПС з 22 572 на 19 281, та скорочення чисельності працівників ДПС на 3 291 осіб у територіальних органах ДПС. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 08.11.2024р. №62-ф «Про введення в дію переліку №1 змін до штатного розпису на 2024 рік ГУ ДПС у Миколаївській області» внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу (штатний розпис на 2024 рік ГУ ДПС у Миколаївській області, затверджений в.о. голови ДПС України Тетяною Кірієнко від 08.11.2024р.) у ГУ ДПС у Миколаївській області відбулось скорочення посад державної служби, зокрема, посади заступника начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області. Відповідно до змін до штатного розпису на 2024 рік ГУ ДПС у Миколаївській області в ГУ ДПС у Миколаївській області відділ з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області було реорганізовано в сектор з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області, без посади заступника завідувача сектору. 26.11.2024р. ОСОБА_1 отримав під особистий підпис попередження про припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та наступне звільнення, в якому зазначено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 08.11.2024р. №62-ф відбувається скорочення чисельності і штату державних службовців внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу. У зв`язку з цим, відповідно до ч.3 ст.87 Закону ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з посади заступника начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області не раніше ніж 30 календарних днів з моменту ознайомлення з попередженням. Наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.12.2024р. №470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 26 грудня 2024 року з посади заступника начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Миколаївській області у зв`язку із скороченням чисельності і штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII. Не погоджуючись з правомірністю вказаного наказу ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку та просив поновити його на посаді і виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Судом встановлено, що у спірних правовідносинах дійсно мало місце скорочення чисельності та штату державного органу (в т.ч. посади, яку займав ОСОБА_1 ), оскільки рішення про зміну штатного розкладу та зменшення чисельності працівників на 3291 осіб прийнято Кабінетом Міністрів України. Суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не дотримано його право на переведення на іншу рівнозначну посаду протягом 30 днів, зазначивши, що ст.87 Закону покладає обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Під час вирішення питання кваліфікації та продуктивності праці того чи іншого працівника у роботодавця є досить високі межі дискреції для цього. Суд врахував доводи Головного управління, що позивач перебував в простої з 24.02.2022р. по 26.12.2024р., показники продуктивності праці у нього відсутні, не надав жодних доказів, які б свідчили про бажання працювати, тому у відповідача була відсутня можливість визначити рівень продуктивності чи результативності роботи ОСОБА_1 та, як наслідок, відсутність можливості визначити переважне право залишення на роботі порівняно з іншими працівниками. Також, при вирішенні спору судом враховано, що при визначенні переважного права позивача на залишення на роботі відповідачем враховано оголошення 17.05.2022р. ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII (далі Закон №889-VIII) Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Пункт 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону). Відповідно до частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, серед іншого, є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Цією ж статтею Закону №889-VIII визначений порядок дій суб`єкта призначення у разі припинення державної служби, у тому числі, внаслідок скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з яким суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів (частина 3 статті 87 Закону №889-VIII). Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю (абзац 2 частини 3 статті 87 Закону №889-VIII). Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду (абзац 3 частини 3 статті 87 Закону №889-VIII). Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення. Суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється лише коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади або у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Аналогічний висновок щодо застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (в редакції від 23 лютого 2021 року) викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10238/21, від 02 листопада 2023 року у справі №380/9055/22 та від 31 березня 2025 року у справі №360/48/23, від 04 серпня 2025 року у справі №540/7297/21, від 07 серпня 2025 року у справі №280/9117/23. При цьому, застосоване в частині третій статті 87 Закону №889-VIII словосполучення «відсутня можливість запропонувати відповідні посади» свідчить про об`єктивну неможливість пропонування посад, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року в справі №320/13326/23. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Приписи частини третьої статті 87 Закону №889-VIII покладають обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування. Недотримання цього обов`язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців) має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, який закріплений у статті 4 Закону №889-VIII. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 березня 2025 року по справі №360/48/23. Верховний Суд у постанові від 30 січня 2025 року по справі № 640/26300/19 зазначив, що у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України. У процесі цього аналізу, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Інша вакантна робота, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду пропонується в разі відсутності рівноцінної посади. Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. Тобто, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України. Крім того, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Як вбачається з наявного в матеріалах справи переліку №1 змін до штатного розпису за 2024 рік ГУ ДПС у Миколаївській області із штатного розпису ГУ ДПС у Миколаївській області: виведено відділ з питань запобігання та виявлення корупції, в якому передбачалося 5 посад (начальник відділу, заступник начальника відділу та 3 посади головного державного інспектора) та введено сектор з питань запобігання та виявлення корупції, яким передбачено 4 посади (завідувач сектору та 3 посади головного державного інспектора). Тобто, посада заступника начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у Миколаївській області, яку займав ОСОБА_1 , скорочена. З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, при врученні 26.11.2024р. ОСОБА_1 під особистий підпис попередження про припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та наступне звільнення ГУ ДПС у Миколаївській області не запропонувало позивачу жодної посади (рівноцінної або нижчої), яку останній міг зайняти відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей. Не пропонування державному службовцю (позивачеві) іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, Головне управління ДПС у Миколаївській області обґрунтовує відсутністю можливості запропонувати ОСОБА_1 відповідні посади. Зокрема, як зазначає відповідач, до попередження державних службовців про скорочення штату та наступних звільнень, Головне управління провело перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. У першу чергу переведення на посади було запропоновано працівникам, які фактично виконували службові обов`язки. Встановлено, що у позивача відсутнє переважне право на залишення на роботі, враховуючи тривале перебування ОСОБА_1 у простої, відсутність за цей час показників продуктивності його праці. Відповідач пояснив, що відповідно до змін у штатному розписі ГУ ДПС у Миколаївській області призначення частини працівників відбувалося на відповідні посади, які вони обіймали до змін у штатному розписі, у тому числі працівників, які мали безумовне право на залишення на роботі: 27 працівників перебувало у відпустці для догляду за дитиною, 3 працівники у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, 24 працівники призвані на військову службу. Також, при вирішенні питання про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі Головним управлінням враховано, що ОСОБА_1 17.05.2022р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України - Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану. Колегія суддів зазначає, що обґрунтування відповідачем обставин, які свідчать про відсутність можливості запропонувати позивачеві іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, досягаються умови, передбачені частиною 3 статті 87 Закону №889-VIII (державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду). При цьому, тривалість стажу роботи в державному органі не є елементом підтвердження більшої кваліфікації та продуктивності праці порівняно з іншими державними службовцями (працівниками), а отже наведений апелянтом показник не надає державному службовцю (працівникові) переважного права на залишення на роботі. Колегія суддів враховує, що з квітня 2022 року ОСОБА_1 перебував в простої, тобто фактично не виконував посадових обов`язків за займаною посадою, у зв`язку з чим при вирішенні питання щодо наявності у інших працівників переважного права на залишення на роботі, які виконували свої посадові обов`язки в період дії правового режиму воєнного стану, Головним управлінням ДПС в Миколаївській області правомірно враховано вказану обставину. Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин відповідач дотримався визначеної законом процедури вивільнення державного службовця. А відтак, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.12.2024р. №470-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що у відповідності до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України дана належить до категорії справ незначної складності та розглядалась судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»- «г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: О.В. Єщенко Суддя: О.А. Шевчук